Постанова

від 22.12.2010 по справі 2а-8975/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22  грудня 2010 року                              

                                                    № 2а-8975/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                   Журавля В.О.,

при секретарі                            Горбуновій К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

до

про

Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

Товариства з обмеженою відповідальністю „Карат - Метіз”

стягнення податкового боргу,

                                                     ВСТАНОВИВ:

02.11.2010 до суду надійшов позов Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Карат - Метіз” про стягнення податкового боргу у сумі 170 грн 00 коп.

У  обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом у зв’язку з несплатою штрафних фінансових санкцій за неповернення свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Виявивши наявність у відповідача податкової заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості до державного бюджету.

Ухвалою від 05.11.2010 судом відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено на 26.11.2010, а у подальшому судове засідання відкладалося на 09.12.2010, 22.12.2010.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. У судове засідання сторони не прибули. Представник позивача надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач повторно в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся належним чином, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Ухвала про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик в судове засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України від 15.05.2003 №755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”).

Відповідно до статті 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними. Відповідно до ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов’язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов’язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідач заявку про внесення змін до відомостей щодо місцезнаходження юридичної особи не подавав.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень,   заяв чи клопотань суду не надав. Справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Карат - Метіз” є юридичною особою, що зареєстрована 14.02.2001 року Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області з 29.02.2001 року за № 572-ТОВ.

15.10.2009 працівником позивача проведено перевірку дотримання відповідачем вимог податкового законодавства в частині своєчасності повернення оригіналу свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за період 08.07.2009 по 15.10.2009 (акт від 15.10.2009 № 1124/15-217/257). Перевіркою встановлено факт порушення відповідачем п.п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 ВР, а саме не повернення оригіналу свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість у зв’язку з його анулюванням за ініціативою податкового органу згідно з актом від 19.06.2009 № 46.

На підставі акта перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2009 № 0003601502/0, яким визначено суму податкового зобов’язання відповідача з податку на додану вартість у розмірі 170 грн 00 коп, у тому числі за основним платежем – у сумі 00 грн 00 коп та за штрафними (фінансовими) санкціями – у розмірі 170 грн 00 коп.

Податковим органом на адресу відповідача було надіслано зазначене податкове повідомлення – рішення, яке у зв’язку з відсутністю відповідача за місцезнаходженням було розміщено на дошці податкових оголошень (акт від 21.10.2009 №397/15-2/49). Вищезазначене податкове повідомлення-рішення ні в адміністративному, ні в судовому поряду не оскаржувалося.

Оскільки заборгованість добровільно відповідачем сплачена не була, податковим органом на адресу відповідача було надіслано податкові вимоги: перша №1/618 від 21.07.2008 на загальну суму податкового боргу за погодженими податковими зобов'язаннями 284 грн 19 коп. і друга №2/837 від 09.10.2008 з платежу податку на додану вартість на загальну суму податкового боргу за погодженими податковими зобов'язаннями 284 грн 19 коп. Ці податкові вимоги у зв’язку з відсутністю відповідача за місцезнаходженням було розміщено на дошці податкових оголошень (акти від 09.10.2008 та від 09.10.2008 №136).

За таких обставин на день судового розгляду сума заборгованості відповідача за податком на додану вартість становить 170 грн 00 коп.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон України № 168/97-ВР) платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво  якщо анулювання реєстрації  здійснюється за ініціативою податкового органу,  - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання.  У  цьому  випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000  №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон України №2181-ІІІ) податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України № 2181-III податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України № 2181-ІІІ передбачено, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 2181-ІІІ податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (якщо здійснюється оскарження визначеного податкового зобов’язання).

У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181-ІІІ).

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 6.2.3 «а» пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-ІІІ перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Відповідно до підпункту 6.2.3 «б» пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-ІІІ друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України №2181-ІІІ у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв’язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ п латник податків,  що не подає податкову декларацію у строки,  визначені законодавством,  сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних   мінімумів   доходів  громадян  за  кожне  таке неподання або її затримку.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від № 2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України №2181-ІІІ, є виключно податкові органи.

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.  

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, у яких обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Позивачем надано суду докази наявності у відповідача податкової заборгованості, наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача податкового боргу, а також правильності нарахування передбачених законом штрафних санкцій. Відповідач жодних заперечень проти позову суду не надав.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги податкового органу правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись ч.6 ст.12, ч.1 ст.41, статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний  позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Карат-Метіз” (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 19, ідентифікаційний код 31265145) до Державного бюджету України податковий борг  у розмірі 170 (сто сімдесят)   грн 00 коп .

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.  

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.  

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                                    Журавель В.О.

        Постанову складено у повному обсязі та підписано 24  грудня 2010 року