Постанова

від 25.01.2011 по справі 2а-9700/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25 січня 2011 року

                                                    № 2а-9700/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                     Журавля В.О.,

при секретарі                              Горбуновій К.С.,

прокурор                                -   не прибув,          

представник позивача           -   не прибув,          

представник відповідача       -  не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

     до

про

прокурора Білоцерківського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області

Дитячого оздоровчого закладу «Дружба»

стягнення заборгованості по страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,

                                ВСТАНОВИВ:

26.11.2010   до суду надійшов позов прокурора Білоцерківського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області до Дитячого оздоровчого закладу «Дружба» про стягнення заборгованості по страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 11 941 грн 88 коп.

У обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідачем самостійно визначено розмір страхових внесків, але не сплачено їх у повному обсязі у визначений законом строк. Внаслідок цього у відповідача утворилася заборгованість за цими обов’язковими платежами.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками.

Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави законом надано також прокурору. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Ухвалою від 29.11.2010 судом відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено на 14.12.2010 та був відкладений на 11.01.2011, 18.01.2011 та 25.01.2011.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. У призначений день і час прокурор і представники сторін до суду не прибули. Позивач подав до суду заяву від 24.01.2011 № 1204/06 про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач до суду повторно не прибув, явку представника у судове засідання не забезпечив, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідач є юридичною особою, зареєстрованою Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області 28.12.2009 згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ідентифікаційний код 19424795. Відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області, де заведено картку особового рахунку страхувальника.

Відповідачем до позивача були подані розрахунки сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування із самостійно визначеними ним сумами страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за липень та серпень 2010 року у розмірах, відповідно, 12 285 грн 42 коп та 5509 грн 55 коп.

У зв’язку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни 01.08.2010 та 01.09.2010 позивачем на підставі частини третьої ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” направлено відповідачу вимоги про сплату боргу №Ю-1157 на загальну суму відповідно 22234 грн 46 коп і 8800 грн 99 коп. До вказаної у вимогах загальної суми заборгованості з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості у розмірі 5853 грн 09 коп входить і зазначена у адміністративному позові сума  заборгованості у розмірі 11 941 грн 88 коп.

На час розгляду справи у відповідача наявна заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 11 941 грн 88 коп, що підтверджується копією розрахунку сум страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за липень та серпень 2010 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 5 Закону України від 09.06.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі Закону України № 1058-ІV) сфера дії цього Закону поширюється на відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, за які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України № 1058-ІV страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а тому є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058-IV.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058-IV страхувальник зобов’язаний нараховувати,  обчислювати  і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Згідно з частиною третьою статті 18 цього ж Закону страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 19 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частиною шостою статті 20 Закону України № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно з частиною дванадцятою статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства, та здійснювати відрахування збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за фізичних осіб, які працюють на підприємстві страхувальника за трудовим договором в розмірах, установлених цим Законом (від 1 до 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та /або не сплачені страхувальником у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються із нарахуванням пені та застосуванням штрафних санкцій.

Згідно з приписами частини третьої ст.106 Закону України № 1058-ІV вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти  робочих  днів  із  дня  одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми  недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку (стаття 106 Закону України №1058- IV). Згідно з ч. 3 ст. 106 зазначеного Закону у разі звернення органа Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Станом на день розгляду спору та винесення рішення по суті доказів щодо оскарження вказаної вимоги, її узгодження або про сплату суми заборгованості, яка в ній зазначена, суду не надано.

Ураховуючи, що зобов’язання зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування самостійно визначено відповідачем у розрахунках суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за липень та серпень 2010 року, що підлягають сплаті, суд дійшов висновку, що сума зобов’язань є узгодженою. Цю суму заборгованості, зазначену ним у вказаному розрахунку, відповідач фактично визнає, але добровільно не сплачує.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 60 КАС України у  випадках,  встановлених законом, уповноважений Верховної Ради  України  з  прав людини,  прокурор,  органи державної влади, органи місцевого самоврядування,  фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво  інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом  та іншими  законами,  і  може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Згідно із ст. 35 Закону України „Про прокуратуру” від 05.11.1991 №1789-XII прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання. Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України.

Відповідно до статті 361 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, вчиняє від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Приписами статті 67 Конституції України визначений обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень. Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача, не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи, що спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ч.6 ст.12, ч.1 ст.41, статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                              ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний  позов задовольнити.

Стягнути з Дитячого оздоровчого закладу «Дружба»  (09152, Київська область,                  Білоцерківський район, село Трушки, вул. Комарова, будинок 2, ідентифікаційний код 19424795) на користь Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у сумі   11 941 (одинадцять тисяч дев’ятсот сорок одна) грн 88 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.  

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.  

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                             Журавель В.О.