Постанова

від 31.01.2008 по справі 6/2324

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/2324

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 31 січня 2008 р.                                                                                    № 6/2324  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В., Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційного поданняПершого заступника прокурора Житомирської області

на рішеннявід 20.11.2007 року

у справі№ 6/2324

господарського суду Житомирської області

за позовомПрокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України в особі Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”, уповноваженою особою якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Хліб України – Полісся”

доСільськогосподарського виробничого кооперативу “Вчорайшенський”

простягнення 124,34 тонн пшениці 3 класу

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивачів:Мінагрополітики –Бальвінська Т.С. (довіреність №31-4/2 від 09.01.2008р.); Агентство –Шепіль Л.І. (довіреність №306д від 19.12.2007р. ; ТОВ “Хліб України –Полісся” –не з'явились

від відповідача:від прокуратури:не з'явилисьІвченко О.А. –старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Житомирської області (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.) від 20.11.2007 року по справі № 6/2324 в задоволенні позову відмовлено.

В касаційному поданні перший заступник прокурора Житомирської області просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2007 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст.2 Закону України “Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків та зборів переробних підприємств агропромислового комплексу”, ст.ст.3, 4 Закону України “Про списання та реструктуризацію заборгованості сільськогосподарських товаровиробників і заготівельних підприємств за отриманими бюджетними позичками”.

Відзиву на касаційне подання відповідач не надіслав.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційному поданню представника прокуратури та позивачів по справі, які підтримали викладені в ньому доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 977 від 03.09.1997 року “Про умови забезпечення мінеральними добривами потреб сільського господарства під урожай 1998 року” (а.с.8) наказом Міністерства агропромислового комплексу, Міністерства фінансів України, Державної акціонерної компанії “Хліб України” від 14.10.1997 року за №65/213/77 був затверджений “Порядок забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами під урожай 1998 року” (а.с.9-12).

Відповідно до абзацу 2 пункту 7 зазначеної Постанови умови виконання цієї постанови визначаються за тристоронніми угодами між постачальниками мінеральних добрив, об'єднанням “Украгрохім”, Державною акціонерною компанією “Хліб України”, а також за угодами із сільськогосподарськими товаровиробниками.

Згідно пункту 5 “Порядку забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами під урожай 1998 року” взаємодія між постачальниками мінеральних добрив, ВАТ “Агрохімцентр” та Державною акціонерною компанією “Хліб України” (далі - ДАК “Хліб України”) визначається за тристоронніми договорами та цим порядком. Власником отриманих райагрохімами мінеральних добрив є ДАК “Хліб України”, який доручає ВАТ “Агрохімцентр” надавати погоджені розпорядження на відвантаження, зберігання і передачу сільськогосподарським товаровиробникам мінеральних добрив на підставі тристоронніх договорів між райагрохімом, сільгосптоваровиробником і заготівельним або переробним підприємством. Взаємодія між постачальниками мінеральних добрив та підприємствами визначається за двосторонніми договорами, де передбачається зобов'язання оптового постачальника по забезпеченню виробництва міндобрив енергоносіями і сировиною у межах витратних коефіцієнтів, умови оплати витрат за переробку, упакування, залізничного тарифу з урахуванням податків на додану вартість та інших обов'язкових платежів, передбачивши, при цьому, порядок нарахування та сплати зазначених платежів до бюджетів.

Відповідно до п.6 Порядку райагрохіми укладають з сільськогосподарськими товаровиробниками, заготівельними та переробними підприємствами договори на оплату за отримані мінеральні добрива коштами, зерном або іншою сільськогосподарською продукцією з урожаю 1997-1998 років, які погоджуються з відділеннями Державного казначейства України.

Відповідно до вказаного Порядку був укладений тристоронній договір №4 від 12.11.1997 року (а.с.17-18) між ВАТ “Ружинський Райагрохім” (Райагрохім), Бровківським хлібоприймальним підприємством (Заготівельник) та КСП “Ленінець” (Одержувач) (правонаступником якого є СВК “Вчорайшенський” - 78% від загальної суми боргу, що підтверджується інформацією управління агропромислового розвитку від 18.12.2006 року (а.с.42).

Згідно п.2.1 зазначеного договору райагрохім зобов'язався поставити відповідачу до 01.07.1998 року мінеральні добрива в обмін на сільськогосподарську продукцію за затвердженими еквівалентами (згідно з додатком до договору (а.с.19).

Заготівельник зобов'язався прийняти від відповідача сільськогосподарську продукцію (зерно і соняшник), але не пізніше 01.12.1998 року в обсягах, еквівалентних визначеними актами приймання-передачі міндобрив (п.4.1 договору).

Згідно пунктів 3.1 та 3.2 договору №4 від 12.11.1997 року одержувач зобов'язався прийняти від райагрохіму на баланс засоби хімізації по акту передачі-приймання згідно з Порядком та поставити заготівельнику в обумовлені договором строки до 01.12.1998 року на адресу ДАК “Хліб України” за свій рахунок сільськогосподарську продукцію (зерно і соняшник) у кількості згідно з додатком.

Як вбачається з накладних №№26, 27, 28 від 25.09.1998 року (а.с.21-23), довіреності серії ДАЛ №372455 від 25.09.1998 року (а.с.20) та реєстру відвантаження мінеральних добрив (а.с.24-25) в сукупності фактично ВАТ “Ружинський “Райагрохім” на виконання умов договору №4 від 12.11.1997 року передав відповідачу мінеральних добрив в кількості 204,1 тонн на загальну суму 52783,34 грн. Дана обставина підтверджується також актом звірки від 31.12.1999 року, підписаним сторонами (а.с.26).

В зв'язку з тим, що до СВК “Вчорайшенський” відійшло майно лише 78% КСП “Ленінець”, то заборгованість відповідача за одержані мінеральні добрива становить 172,385 тонн пшениці 3 класу.

Між ОДП ДАК “Хліб України” та СВК “Вчорайшенський” 31.01.2001 року було укладено Мирову угоду, якою було передбачено, що відповідач розрахується за одержані мінеральні добрива зерном пшениці 3 класу до 01.10.2003 року (а.с.27).

Свої зобов'язання за договором СВК “Вчорайшенський” виконав частково, поставивши в рахунок отриманих міндобрив зерно пшениці 3 класу в кількості 32,31 тонн, зерно пшениці 4 класу в кількості 17,46 тонн, що в перерахунку на пшеницю З класу становить 15,73 тонн (17,46:1,11). В цілому відповідач поставив на адресу ОДП ДАК “Хліб України” за одержані мінеральні добрива зерно пшениці 3 класу в кількості 48,4 тонн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, в останнього, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість по договору від 12.11.1997 року в розмірі 124,34 тонн пшениці 3 класу на суму 108797,50 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с.5-7).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2005 року №690 “Про утворення Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (а.с.32) шляхом виділення зі складу Державної акціонерної компанії “Хліб України” було утворено Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств АПК”. Засновником останнього є держава в особі Кабінету Міністрів України, відповідно до постанови якого Агентство віднесено до сфери управління Міністерства аграрної політики України, яке є виконавчим органом влади. На виконання п.3 вказаної постанови, актом передачі-приймання від 31.07.2003 року (а.с.33) ДАК “Хліб України” передала Агентству непогашені за бюджетними позичками зобов'язання, що виникли у зв'язку з виконанням постанови КМУ від 03.09.1997 року №977.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі, в тому числі, Агентства, зазначаючи, що останньому було передано право вимоги до дебіторів ДП ДАК “Хліб України” за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанови КМ України від 03.09.1997 року №977 які надавалися сільськогосподарським товаровиробникам за бюджетними позичками.

Судом встановлено, що згідно додатку до договору доручення від 16.02.2005 №84 (а.с.58-59), укладеного між Агентством та TOB “Хліб України-Полісся”, Агентство (Довіритель) доручило TOB “Хліб України-Полісся” (Повірений) стягнути заборгованість з підприємств дебіторів Житомирської області за постановою КМУ №977, в тому числі і з СВК “Вчорайшенський” заборгованість в сумі 19930,23 грн.

Судом відмовлено у позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

Висновок Господарського суду Житомирської області зроблений без аналізу та врахування даних, що містяться в матеріалах справи, та вимог закону, а тому підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Так, суд не взяв до уваги, що згідно з п.5.2 Договору №4 від 12.11.1997 року (а.с.17-18) між ВАТ “Ружинський Райагрохім” (Райагрохім), Бровківським хлібоприймальним підприємством (Заготівельник) та КСП “Ленінець” (Одержувач) (правонаступником якого є СВК “Вчорайшенський” - 78% від загальної суми боргу, що підтверджується інформацією управління агропромислового розвитку від 18.12.2006 року (а.с.42), договір набирає чинності з моменту отримання засобів хімізації і діє до повного виконання всіма сторонами своїх зобов'язань.

Судом взагалі не встановлено обставин щодо строку дії договору. Так, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Вірним є те, що одержувач за договором №4 (правонаступником якого є відповідач по даній справі), не поставивши зерно в строк, передбачений договором, порушив право заготівельника (правонаступником якого є Агентство) на отримання сільськогосподарської продукції в строк, передбачений договором, тобто право отримати належне виконання. Однак, починаючи з 02.12.1998 року, враховуючи строк дії договору, одержувач припустився продовжуваного порушення прав заготівельника на отримання взагалі виконання за договором. Оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.216 ЦК УРСР, ст.599 ЦК України), то не виконане зобов'язання за договором, який діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, не припинялось. Відповідно помилковим є висновок про пропуск позивачем строку позовної давності.

Оскільки права і обов'язки за договором сторін не припинились станом на 01.01.2004 року, то на правовідносини щодо спонукання до виконання обов'язку в натурі розповсюджується дія ЦК України.

Касаційний суд також відзначає, що мирова угода від 31.01.2001 року ДАК “Хліб України” та СВК “Вчорайшенський” є самостійною підставою для стягнення (на яку посилався прокурор в позові), оскільки в ній встановлено сторін, предмет і строк виконання зобов'язання. Термін дії цієї угоди в силу пункту 3.1. також до повного погашення заборгованості. Судом не встановлено коли саме (число, місяць, рік) відповідачем було здійснено поставку сільськогосподарської продукції на її виконання (на факт визнання боргу через часткове виконання зобов'язання у 2004 році посилався прокурор в позові).

Стосовно встановлення судом факту погашення заборгованості, то відповідачем надані докази лише про перерахування суми 7705,43 грн., тоді як сам суд встановив, що Агентством передано повіреному до стягнення суму 19930,23 грн. (а.с.58 зворот). В матеріалах справи відсутні докази про погашення решти боргу. Крім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що позов прокурором заявлено в інтересах держави в особі Агентства, якому, як відзначалося вище, було передано право вимоги до дебіторів ДП ДАК “Хліб України” за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанови КМ України від 03.09.1997 року №977, які надавалися сільськогосподарським товаровиробникам за бюджетними позичками. Отже, оскільки позов стосується спонукання до виконання обов'язку в натурі, то предметом доказування є наявний реальний борг на дату прийняття рішення, а не грошова заборгованість, що була передано до стягнення повіреному, яка сама по собі розмір боргу не підтверджує. Суд не позбавлений права вимагати сторін провести і надати суду акт звірки розрахунків.

За таких обставин ухвалене у справі рішення місцевого суду підлягає скасуванню як незаконне, а справа - передачі на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, п.2 ч.2 ст.11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання першого заступника прокурора Житомирської області від 06.12.2007 року №05/402вих на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2007 року у справі № 6/2324 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2007 року у справі № 6/2324 –скасувати.

Справу № 6/2324 –направити до Господарського суду Житомирської області на новий розгляд.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос