Рішення

від 02.02.2011 по справі 9/280-10-5313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/280-10-5313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" лютого 2011 р.Справа  № 9/280-10-5313

За позовом: приватного вищого навчального закладу "Таврійський гуманітарно-екологічний інститут";      

До відповідача:  товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА-ГРУПА ГОРОД";         

про стягнення 31033,19грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Гаджиєва Е.М. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

       СУТЬ СПОРУ: 17.12.2010р. за вх. №10491 Приватний вищий навчальний заклад "Таврійський гуманітарно-екологічний інститут" (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА-ГРУПА ГОРОД" (далі –Відповідач) в сумі  31 033,19 грн.

          Позивач на позовних вимогах наполягає.

          Відповідач у судових засіданнях не з'являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

         Між Приватним вищим навчальним закладом "Таврійський гуманітарно-екологічний інститут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДІА-ГРУПА ГОРОД" 18 вересня 2008 року було укладено договір оренди №10.

        Предметом даного договору є передача у користування приміщення, площею 41 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 62 (далі - об'єкт оренди).

        Згідно п. 2.1 договору, відносини між сторонами діють з 18.09.2008р. по 18.09.2009р.

        Пунктом 2.2 договору передбачено, що Договір може бути продовжений за згодою сторін або згідно нормам чинного законодавства України.

        Після закінчення строку дії договору орендар продовжував користуватися зазначеним об'єктом оренди, а орендодавець в свою чергу не заперечував проти такого користування, отже жодна із Сторін не виявила бажання припинити орендні правовідносини.

        Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, договір оренди був автоматично продовжений ще на один рік, а саме до  18.09.2010 рік.

        Відповідно до п.5.4 договору, орендар, зобов'язаний здійснювати орендні розрахунки в строки та у розмірах передбачених договором.

        Розділом 3 договору передбачено порядок розрахунків та орендна плата, зокрема п.3.1. встановлює розмір орендної плати на рівні 2 000 грн., а також ПДВ, в місяць.

       Таким чином, орендар зобов'язаний перераховувати на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату до 10 числа поточного місяця, що передбачено п.3.2.2. договору, але відповідач систематично порушував умови Договору щодо

плати за користування орендованим приміщенням, у зв'язку з чим позивачем було надіслано повідомлення про припинення дії договору, з проханням до 20.05.2010р. звільнити вищезазначене приміщення.

        Отже, на думку позивача, договір оренди був чинним з 18.09.2008р. по 20.05.2010 рік.

        У зв'язку з неналежним виконаним відповідачем зобов'язань визначених договором, останньому було надіслано претензію від 22.04.2010р., яку він отримав 06.05.2010р., що підтверджується повідомленням від 30.06.2010р. Однак відповідачем мотивованої відповіді на претензію до теперішнього часу не надано.

        Таким чином, позивач просить суд стягнути на його користь заборгованість по договору оренди з 18.09.2008р. по 25.05.2010р. у розмірі 26 100 грн., з урахуванням індексу інфляції за весь строк невиконання зобов'язань в сумі 3 851,25 грн., та трьох відсотків річних у розмірі 1 081,94 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що       стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а відповідно до вимог ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлений договором найму.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір, згідно з яким позивач (Орендодавець) зобов'язався передати відповідачу (Орендар) на строк в один рік, в оренду приміщення та обладнання, площею 41 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 62, а відповідач зобов'язався сплачувати позивачу оренду плату в сумі 2 000 грн. щомісячно до 5 числа звітного місяця.

При цьому, з огляду на те, що факт припинення договору від 18.09.2009р., так як зазначено в п.2.1, не узгоджувався сторонами, то згідно ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Поряд з цим судом встановлено, що 22.04.2010р. Приватним вищим навчальним закладом "Таврійський гуманітарно-екологічний інститут" на адресу відповідача було надіслано претензію з вимогою про сплату боргу разом з повідомленням про припинення дії договору з 20.05.2010р., яку Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІА-ГРУПА ГОРОД" отримало 06.05.2010р., що підтверджується повідомленням від 30.06.2010р.

Згідно ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Таким чином із вищевстановлених обставин  справи випливає, що договір оренди був чинним з 18.09.2008р. по 20.05.2010р.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

           Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України   у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі,  передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні  санкції   за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок загальної суми заборгованості по договору оренди з урахуванням інфляційних витрат, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір інфляційних витрат, що нарахований відповідачу, становить 31 033,19 грн., перевірений господарським судом та встановлено, що позивачем вчинена описка в підрахунках, так як індексація з вересня 2008р. по жовтень 2010р. у розрахунку позивача складає –2 582,60 грн., а в кінцевих обчисленнях = 2 583,60 грн.

Аналогічна помилка вчинена позивачем і за період з 10.01.2010р. по 25.05.2010р., а саме: замість 3 989,43 грн. позивач наполягає на сумі 3 988,66 грн.

Таким чином загальна сума, що стягується позивачем дорівнює 31 032,96 грн.

           Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь–які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

           Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

         Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

         Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА-ГРУПА ГОРОД" (65045, м. Одеса, Приморський район, вул. Троїцька, буд. 45, код ЄДРПОУ 26506412, р/р 35412018002920, 35427014002920, 35428013002920 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011) на користь Приватного вищого навчального закладу "Таврійський гуманітарно-екологічний інститут" (67668, Одеська область, Біляївський район, с. В. Дальник, вул. Маякська, 2, код ЄДРПОУ 22457496, р/р 35412018002920; 35427014002920, 35428013002920 в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Одеса”, МФО 328135) суму основного боргу –26 100 грн., індекс інфляції за весь строк не виконання зобов'язань –3 851,02 грн., та три відсотки річних –1 081,94 грн., 319,97 грн. держмита та 235,98 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                        Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 07 лютого 2011 року.