Постанова

від 13.02.2008 по справі а27/520-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А27/520-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25.01.08р.

Справа № А27/520-07

За позовом  Закритого акціонерного товариства Науково-виробниче об'єднання український науково-дослідний інститут плодово-ягідного виробництва, м. Дніпропетровськ  

до Державної податкової адміністрації України, м. Київ

про визнання податкового роз'яснення таким, що не відповідає нормам чинного законодавства

Головуючий - Татарчук В. О.

 Судді - Добродняк І. Ю.

               Кожан М. П.

Секретар - Дякун А. І.

Представники сторін:

від позивача –Вербова Є.В., довір. від 05.12.2007р. №106/12-07;

від відповідача –Старостенко В.М., довір. від 24.10.05р. №10-2016/3386.

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство Науково-виробниче об'єднання український науково-дослідний інститут плодово-ягідного виробництва (далі ЗАТ «Інститут виноробства»)  звернулося з позовом до Державної податкової адміністрації України (далі –ДПА України) про визнання таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України податкового роз'яснення відповідача від 30.05.2007р. №5210/6/21-0216 «Про сплату збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

-          спірне податкове роз'яснення не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач є підприємством-виробником алкогольних напоїв і межах власного виробництва не повинен сплачувати збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

-          правомірність позиції позивача підтверджується і листом Комітету Верховної Ради України по питаннях фінансів і банківської діяльності від 13.04.2007р. №06/15/16 -289.

Відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що:

-          провадження у справі слід закрити, оскільки рішення центрального (керівного) органу щодо видання спірного податкового роз'яснення, яке може бути оскаржене платником податків відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не приймалося;

-          спірне податкове роз'яснення носить інформаційний характер та не створює для позивача правових наслідків;

-          з урахуванням положень чинного законодавства підприємство –виробник алкогольних напоїв, яке придбаває алкогольні напої, у тому числі виноматеріали, і потім реалізує їх в оптовій торговельній мережі, повинно сплачувати збір з отриманої виручки на загальних підставах, як суб'єкт оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями в оптово-роздрібній торгівельній мережі.

В судовому засіданні 25.01.2008р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

встановив:

Закрите акціонерне товариство «Інститут виноробства»звернулося з листом до Державної податкової адміністрації України №32/04-07 від 19.04.2007р. про надання податкового роз'яснення з питань необхідності сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства підприємством-виробником у разі реалізації власної алкогольної продукції оптовому торговельному підприємству.

Відповідачем було направлено на адресу позивача податкове роз'яснення №5210/6/21-0216 від 30.05.2007р. «Про сплату збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства».

Згідно з вказаним роз'ясненням, реалізація алкогольних напоїв підприємством-виробником відповідно до ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»є першою ланкою у оптово-роздрібній торговельній мережі, отже, такий виробник є платником збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства незалежно від умов поставки виготовленої ним алкогольної продукції. Законом України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»не визначено особливих умов оподаткування збором на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства виручки, одержаної суб'єктами господарювання від реалізації у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв в залежності від виду та форми їх підприємства, а також від виду укладених договорів.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Аналіз матеріалів справи дозволяє погодитись з твердженням позивача про відсутність в чинному законодавстві чіткого визначення як платника збору на розвиток виноградарства,  садівництва і хмелярства підприємства-виробника в разі реалізації власної алкогольної продукції оптовому торговельному підприємству.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що об'єктом оподаткування є виручка, одержувана від реалізації у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв та пива.

Враховуючи викладене, однією з обов'язкових умов визнання суб'єкта підприємницької діяльності платником збору на виноградарства, садівництва і хмелярства є реалізація алкогольних напоїв у оптово-роздрібній торговельній мережі.

Згідно статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»:

оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності;

роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Статтею 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»встановлено, що виробництво - це діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.

Таким чином, виробництвом є переробка сировини в товар, який потім придбавається підприємствами оптової торгівлі для наступної реалізації.

Наведене дозволяє стверджувати про те, що ЗАТ «Інститут виноробства»як підприємство-виробник в разі реалізації алкогольної продукції власного виробництва оптовому торговому підприємству не є платником збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Зазначена позиція підтверджується в тому числі і листами ДПА України від 09.11.2001р. N15115/7/21-0117 «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», Комітету Верховної Ради України по питаннях фінансів і банківської діяльності від 13.04.2007р. №06/15/16 -289, Міністерства аграрної політики України від 10.08.2004р.

Крім того, суд вважає за можливе застосувати до вказаних правовідносин положення пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон №2181), згідно з яким, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Викладені обставини свідчать про необхідність задоволення позову.

Стосовно посилань податкового органу на необхідність закриття провадження у справі слід зазначити наступне.

На думку суду, лист ДПА України від 30.05.2007р. №5210/6/21-0216 «Про сплату збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»є податковим роз'ясненням в розумінні Закону №2181 і може бути предметом судового оскарження.

Так, відповідно до абз. «г»пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону №2181 податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

Зазначений лист ДПА України від 30.05.2007р. №5210/6/21-0216 є наданим на запит позивача офіційним розумінням відповідача положень податкового законодавства з питань оподаткування збором на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.  

Згідно з абз. «і»пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону №2181 платник податків може оскаржити до суду рішення центрального (керівного) органу контролюючого органу або органу стягнення щодо видання інструкцій чи податкових роз'яснень (у тому числі форм обов'язкової податкової звітності, далі - податкових роз'яснень), які, за висновком такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, право платника податків на оскарження податкового роз'яснення чітко передбачене чинним законодавством.

Частиною 2 ст.124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. N 15-рп/2002 частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.          

Враховуючи викладене, ЗАТ «Інститут виноробства»має право на звернення з відповідним позовом і такий спір підлягає вирішенню в судовому порядку.

З огляду на положення абз. «д»пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону №2181 є необґрунтованим твердження податкової адміністрації про те, що спірне податкове роз'яснення не створює правових наслідків.

Господарський суд Дніпропетровської області розглядає даний спір на підставі пункту 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове роз'яснення Державної податкової адміністрації України від 30.05.2007р. №5210/6/21-0216 «Про сплату збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства».

Стягнути з державного бюджету на користь закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання український науково-дослідний інститут плодово-ягідного виноробства»(м. Дніпропетровськ, вул. Новоселівська, 27, код ЄДРПОУ 30004360) 3грн.40коп. витрат по сплаті судового збору.   

Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.186 КАС України.

Головуючий                                                                                 В.О.Татарчук

                          Суддя                                                                                      І.Ю.Добродняк

                           Суддя                                                                                     М.П.Кожан

Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України – 07.02.2008р.