Постанова

від 02.02.2011 по справі 6/96-1684

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/96-1684

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

02.02.11                                                                                           Справа  № 6/96-1684

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                    Бойко С.М.,

суддів:                                          Бонк Т.Б.,

                                                     Марко Р.І.,

при секретарі судового засідання Томкевич Н.

з участю представників:

від скаржника (відповідача) – не з'явився,

позивача  –     з'явився,

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник», м.Тернопіль

на рішення господарського суду Тернопільської області від 02.12.2010 року, суддя Шумський І.П., у справі №6/96-1684

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Сахара», м.Тернопіль

до відповідача: приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник», м.Тернопіль

про стягнення заборгованості,

                                                         ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського  суду Тернопільської області від 02.12.2010 року задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сахара» про стягнення з приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник»220488,39 грн. основного боргу, 8113,24 грн. пені,  6320 грн. втрат від інфляції,  2293,93 грн. три проценти річних, що складає заборгованість за поставлений відповідачу товар згідно договору на постачання товару №01-04/10 від 12 квітня 2010 року.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати поставленого товару відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її стягнення, а також стягнення пені та  нарахувань згідно ст.625 ЦК України за несвоєчасне погашення заборгованості підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення  суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в зв»язку з порушенням місцевим судом норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що судом безпідставно розглянуто справу без участі представників відповідача без з»ясування причин його неявки та за наявності в суду права на відкладення слухання справи, що позбавило можливості скаржника належним чином представити докази в спростування позовних вимог та порушує право відповідача на захист законних інтересів.

В судове засідання представники скаржника не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду, а тому, зважаючи на строк розгляду спору, суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позиції, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі,  вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 квітня 2010 року між ТОВ "Сахара" (постачальник) та ПП "ТФ "Будівельник" (покупець) укладено договір на постачання товару №01-04/10, за умовами якого постачальник  взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця товар, а покупець  зобов'язувався прийняти та оплатити його вартість із розрахунку 30% - в сумі 120239,22 грн. на умовах передоплати, решту 70% в сумі 280558,18 грн. на умовах розстрочення платежу рівними частинами по 35069,77 грн. щомісяця протягом дев'яти місяців з остаточним строком оплати до 21 грудня  2010 року.

На виконання умов договору, на підставі довіреності №102 від 28 квітня 2010 року по накладній №0-00004749 від 28 квітня 2010 року, ПП "ТФ "Будівельник"  отримано від позивача обладнання на загальну суму 400797,40 грн., що також підтверджується підписаним уповноваженим представником покупця без будь - яких заперечень актом приймання-передачі продукції (товарів) №1 від 28 квітня 2010 року, зауважень щодо кількості та якості поставленого товару від покупця не надходило.

Проте, відповідач своїх зобов»язань по оплаті товару повністю не виконав. Платіжними дорученнями №411 від 21.04.10 р., №547 від 20.05.10 р., №31 від 21.05.10 р., ПП ТФ "Будівельник" перерахувало на користь ТОВ "Сахара" 145239,22 грн., в тому числі 120239,22 грн. попередньої оплати та 25000 грн. першого платежу за травень 2010 року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за період з 21 травня по 21 листопада 2010 року становить 220488,39 грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

До договору поставки, в силу ч.2 ст.712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Приписи ст.692 ЦК України, передбачають можливість продажу товару із розстроченням оплати.

Відповідно до ст.530 ЦК України,  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач доказів погашення основного боргу не подав і на час розгляду справи в суді, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 220488,39 грн.

Згідно ст.610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст.611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

 Згідно з ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором, а згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення  грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається подвійною обліковою ставкою НБУ від суми простроченої заборгованості, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Аналогічна умова передбачена п.7.2 договору на постачання товару №01-04/10 від 12 квітня 2010 року, за умовами якої за несвоєчасне проведення покупцем оплати передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. З цих підстав  місцевим судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 8113,24 грн. пені.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеного місцевим судом також підставно стягнуто з відповідача 6320 грн. втрат від інфляції та  2293,93 грн. три проценти річних.

Покликання скаржника на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині розгляду спору без участі  відповідача є безпідставним, оскільки не є безумовною підставою для скасування рішення суду при відсутності інших передбачених законом підстав, яких скаржником не наведено. Крім цього, сторона не позбавлена захищати свої інтереси та представляти суду докази в порядку, встановленому ст.22 ГПК України, зокрема, надавати письмові пояснення.

Згідно ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо справу розглянуто господарським судом  за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце  засідання суду, що в спірному випадку апеляційним судом не встановлено.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

                                                   постановив:

рішення господарського суду Тернопільської області від 02.12.2010 року в справі за номером  6/96-1684 -  залишити без змін, а апеляційну скаргу  приватного підприємства «Тернопільська фірма «Будівельник»–без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя:                                   С. М. Бойко

Судді:                                                            Т.Б.Бонк

                                                                       Р. І. Марко