Постанова

від 27.01.2011 по справі 3/74-10-3683

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/74-10-3683

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" січня 2011 р. Справа № 3/74-10-3683

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого                                Андрєєвої Е.І.

Суддів:                                        Ліпчанської Н.В.,

                                        Мацюри П.Ф.,

При секретарі                               Подуст Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –Кухарук П.П.,

від відповідача –Парпуланський Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства „Комсомолець”

на рішення господарського суду Одеської області від 27.10.2010р.

у справі № 3/74-10-3683

за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЕЛЕНИ”

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Комсомолець”

про стягнення 149904,91 грн.,

встановив:

20.08.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ДЕЛЕНИ” (надалі –ТОВ „ДЕЛЕНИ”) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Комсомолець” (надалі –ВАТ „Комсомолець”) заборгованості на суму 154 198,96 грн., з яких: 66 372,25 грн. –26% річних, 53 586,71 грн. - інфляційні втрати, 34 240,00 грн. заподіяні збитки.

В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. Остаточно просив стягнути з відповідача  149 904,91 грн., з яких: 64 267,77 грн. –26% річних, 52 037,14 грн. - інфляційні втрати, 33 600,00 грн. - заподіяні збитки.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.10.2010р. (суддя Дёяченко Т.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ „Комсомолець” на користь ТОВ „ДЕЛЕНИ” 64 267,77 грн. –26% річних, 52 037,14 грн. - інфляційні втрати, 1163,05 грн. витрат по сплаті держмита та 177,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням,  ВАТ „Комсомолець” оскаржило його в апеляційну інстанцію. Просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог послався на те, що строк настання зобов'язань по договору не настав, та на те, що позивач не правильно визначив дату нарахування стягнення.

24.11.2010р. від ТОВ „ДЕЛЕНИ” надійшов відзив за вих.№ 92 від 24.11.2010р. на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти її задоволення та вважав оскаржене рішення місцевого суду обґрунтованим та правомірним.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно матеріалам справи та що встановлено місцевим господарським судом, 02.10.2009р. між ТОВ "ДЕЛЕНИ" (Постачальник) та ВАТ "Комсомолець" (Покупець) було укладено Договір № 83 (надалі –Договір), згідно якого Постачальник зобов'язався продати, а Покупець купити виноград по сортам і цінам, визначених у специфікаціях.

28.10.2009р. сторони уклали до Договору додаткову угоду.

Згідно п. 1.2 Договору (в редакції додаткової угоди) Покупець зобов'язався провести оплату Продавцю за виноград готівкою або шляхом перерахування на протязі трьох місяців з моменту поставки винограду в рівних долях помісячно. В разі прострочення платежів, Покупець зобов'язався сплатити Продавцю відсотки за користування грошовими коштами на суму простроченої заборгованості із розрахунку 26 відсотків річних.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.4. Договору визначено умови передачі товару Покупцю. Так, Договором було передбачено, що поставка здійснюється транспортом Продавця, вартість транспортування товару сплачує Покупець; датою поставки вважається дата, вказана у накладних; приймання товару за кількістю та якістю  здійснюється на підставі накладних.

   Як свідчать видаткові накладні № Б-БФ-0380 та № Б-БФ-383 від 30.10.2009р., на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 819 446,00 грн. Крім того, позивачем надано транспортні послуги по транспортуванню товару на суму 20480,00 грн. (а.с. 8).

Платіжним дорученням № 39916 від 15.10.2009р. на суму 20 000,00 грн.(а.с.10) та платежем від 25.03.2010р. на суму 819 926,00 грн. (а.с.58), відповідач розрахувався з позивачем за поставлений товар та за транспортні послуги.

Листами від 24.05.2010р., 08.07.2010р. та 13.07.2010р. позивач, посилаючись на  несвоєчасне виконання ВАТ "Комсомолець" грошових зобов'язань по договору, неодноразово звертався до останнього з вимогами про сплату відсотків за користування грошовими коштами та інфляційних втрат.

Оскільки дані вимоги залишені відповідачем без відповіді та реагування, ТОВ "ДЕЛЕНИ" звернулося з даними вимогами до господарського суду. Просило стягнути  з ВАТ „Комсомолець” 66 372,25 грн. –26% річних, 53 586,71 грн. - інфляційні втрати, 34 240,00 грн. заподіяні збитки за період з жовтня 2009р. по 25.03.2010р.

В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. Остаточно просив стягнути з відповідача  64 267,77 грн. –26% річних, 52 037,14 грн. - інфляційні втрати, 33 600,00 грн. - заподіяні збитки.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем взятих на себе по договору від 02.10.2009р. зобов'язань по сплаті за отриманий товар, а тому, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України, якими передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, та приймаючи до уваги, що у відповідності до п. 1.2 Договору в разі прострочення платежів, відповідач зобов'язався сплатити позивачу 26% за користування грошовими коштами на суму простроченої заборгованості, тому місцевий суд погодився з вимогами позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та визначених договором річних.

Судова колегія, погоджуючись з висновками місцевого суду щодо підстав для нарахування даних стягнень, не погоджується з їх розміром.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нараховував інфляційні та річні починаючи з 01 жовтня 2009 року включно по 25.03.2010р., тобто по момент сплати відповідачем основної суми боргу.

Відповідно до п.1.2 договору (в редакції додаткової угоди від 28.10.2009р.) покупець зобов'язався оплатити товар протягом трьох місяців з моменту поставки винограду в рівних долях помісячно.

Як свідчать накладні № Б-БФ-0380 та № Б-БФ-383, поставка товару відбулась 30.10.2009р.

Як вбачається з уточнень позовних вимог від 25.10.2010р.(а.с.112), позивач нараховував інфляційні та річні виходячи з суми поставки винограду –819 446,00 грн., за винятком сплачених відповідачем 15.10.2009р. 20 000,00 грн., тобто, виходячи з суми 799 446,00 грн.

Приймаючи до уваги, що поставка товару відбулась 30.10.2009р., а відповідач зобов'язався оплатити товар протягом трьох місяців з моменту поставки винограду в рівних долях помісячно, тому перший платіж він повинен був провести з 31.10.2009р. по 30.11.2009р., другий платіж – з 01.12.2009р. по 31.12.2009р., третій платіж –з 01.01.2010р. по 31.01.2010р.

Враховуючи строки, у які відповідач повинен був провести платежі, строк прострочення оплати відповідачем по першому платежу починається з наступного дня, коли перший платіж повинен був бути сплачений, тобто з 01.12.2009р., та нараховується по 25.03.2010р.(дата оплати основного боргу) включно, по другому платежу –з 01.01.2010р. по 25.03.2010р., по третьому платежу –з 01.02.2010р. по 25.03.2010р.

Оскільки, як зазначалось вище, позивач нараховував інфляційні та річні виходячи з суми –799 446,00 грн., тому розмір кожного щомісячного платежу становить 266 482,00 грн. (799 446,00 : 3 = 266 482,00).

Приймаючи до уваги розмір кожного щомісячного платежу та період його прострочення, за підрахунками судової колегії розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 34 895,08 грн., а розмір 26% річних –47 835,34 грн.

Разом з тим, незважаючи на домовленість сторін за додатковою угодою від 28.10.2009р., якою встановлено, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання Покупець, крім основного боргу, зобов'язаний сплатити Продавцю  26 % річних від простроченої суми, судова колегія вважає, що сума, нарахована до стягнення у розмірі 47 835,34 грн., є значною для відповідача. При цьому судова колегія  приймає до уваги майновий стан сторін; період всесвітньої кризи на час, коли виник борг, що не потребує доказуванню; не тривале прострочення повного розрахунку, як на думку колегії; що Законом, а саме, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу передбачена відповідальність за аналогічне порушення грошового зобов'язання лише 3% річних від простроченої суми, а тому на підставі ст.233 Господарського  та ст.83 Господарського процесуального кодексів вважає за необхідне стягнення річних  зменшити  до 25 000,00 гривень.

Зменшуючи суму стягнення, судова колегія виходить з того, що ст.625 Цивільного кодексу за порушення грошового зобов'язання встановлений розмір у відсотках, а саме, 3% річних від простроченої суми, який є обов'язковим до стягнення за користування чужими коштами. Що ж стосується застосування розміру процентів, передбачених домовленістю сторін у договорі, то така домовленість розцінюється як відповідальність за прострочення грошового зобов'язання, а не як плата за користування чужими грошовими коштами, тому до таких санкцій можуть застосовуватись дії зазначених вище законів.

Враховуючи вищевикладене, та те, що  місцевий суд при прийнятті рішення допустився помилки щодо періоду, за який підлягають нарахуванню інфляційні та річні, то таке рішення в зазначеній частині підлягає зміні, а саме, розмір інфляційних втрат зменшується з 52 037,14 грн. до 34 895,08 грн., а сума річних - з 64 267,77 грн. до 25 000,00 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 33 600,00 грн. заподіяних збитків внаслідок продажу рапсу за нижчою ніж очікував позивач ціною, то в даному випадку місцевий суд, зазначивши, що вони є необґрунтованими та не доведені належними та допустимими доказами, правомірно відмовив в цій частині у позові.

З даним висновком погоджується й апеляційна інстанція.

Оскаржуючи рішення, апелянт послався на те, що строк настання зобов'язань по Договору № 83 від 02.10.2009р. по оплаті не настав, оскільки позивач не поставив відповідачу весь об'єм винограду, передбачений умовами договору, тим самим нанісши йому збитки.

Однак, дані посилання не можуть бути прийняті до уваги, оскільки,  як зазначалось вище в постанові, за умовами договору оплата товару здійснюється з моменту поставки винограду, датою ж поставки вважається дата, вказана у накладних, тобто, в даному випадку накладні від 30.10.2009р. є підставою для проведення оплати.

Що стосується посилань апелянта на нанесені йому позивачем збитки, то дані посилання є голослівними та не підтверджені документально.

          Приймаючи до уваги, що рішення в частині стягнення інфляційних втрат та річних підлягає зміні, тому, разом з цим, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України, змінюється і сума судових витрат пропорційно задоволеним вимогам, а саме, по сплаті державного мита з 1163,05 грн. до 598,95грн., по сплаті ІТЗ судового процесу - з 177,00 грн. до 94,28 грн.

Керуючись  ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України,  суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Комсомолець” частково задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 27.10.2010р. у справі № 3/74-10-3683 змінити, виклавши п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: „Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Комсомолець"  (Одеська область, м. Арциз, вул. Комсомольська, 30, код 00413133, р/р 260032159, банк „Аваль”, МФО 328351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЕНИ" (65005, м. Одеса, вул. Запорізька, 19, кв. 89, код 31596928; п/р 26006310769801 в АБ „Південний” м. Одеса) 25 000,00 грн. - 26 % річних, 34 895,08 грн. інфляційних втрат, 598,95грн. державного мита та 94,28 грн. витрат на ІТЗ судового процесу”.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію.

Головуючий суддя                                                                 Е.І.Андрєєва

Судді:                                                                                    Н.В.Ліпчанська

                                                                                   П.Ф. Мацюра

Постанова підписана 27.01.2011р.