Постанова

від 25.01.2011 по справі 9/246-10-4609

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/246-10-4609

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" січня 2011 р. Справа № 9/246-10-4609

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Савицького Я.Ф., Михайлова М.В.    

при секретарі судового засідання Скоробагатько О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Булах М.А., довіреність від 20.09.2010р.

від відповідача: Яковлєва І.В., довіреність від 05.11.2009р. №3а

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Патріот Плюс”

на рішення господарського суду Одеської області від 06 грудня 2010 року

у справі №9/246-10-4609

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод поліграфічних машин”

до відповідача Приватного підприємства „Патріот Плюс”

про стягнення 51966 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство „Одеський завод поліграфічних машин” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства „Патріот Плюс” 51966 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06 грудня 2010 року у справі №9/246-10-4609 (суддя Меденцев П.А.) позов ВАТ „Одеський завод поліграфічних машин” задоволено. З ПП „Патріот Плюс” на користь позивача стягнуто 51966 грн., 519,66 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на приписи ст.ст. 11, 204, 216, 525, 526, 530, 599, 629, 901, 903 ЦК України, ст. 174, 179 ГК України.

Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. При цьому скаржником зазначено, що обставини, що обґрунтовують позицію скаржника, будуть викладені в уточненнях до апеляційної скарги.

24.01.2011р. за вх.№3804-Д1 апеляційний господарський суд отримав від скаржника уточнення до апеляційної скарги, в яких останній просив скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. За доводами скаржника місцевим господарським судом не враховано, що визнання правочину недійсним не тягне за собою автоматичного відшкодування витрат, понесених на його виконання, тому виникає питання про наявність між сторонами позадоговірних відносин та відшкодування витрат понесених на виконання таких позадоговірних відносин. Окрім того, судом першої інстанції не надано оцінку того факту, що позовна заява оформлена позивачем неналежним чином, адже з позовних вимог взагалі незрозуміло, яка сума підлягає стягненню на користь позивача.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та уточненнях до неї і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ПП „Патріот Плюс”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 14.11.2008р. між Відкритим акціонерним товариством „Одеський завод поліграфічних машин” та Приватним підприємством „Патріот Плюс” було укладено договір №106/11 на охорону цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 9.

На виконання вказаного договору відповідачем були надані позивачу відповідні послуги з охорони, які були оплачені позивачем, а саме згідно з наявною в матеріалах справи бухгалтерською документацією Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод поліграфічних машин”, Приватне підприємство „Патріот Плюс” на виконання зазначеного договору одержало від позивача 59121 грн., а саме: відповідно до банківської виписки від 22.10.2010р. (а.с. 28) та платіжних доручень від 31.03.2009р. №314, від 02.06.2009р. №365 і №368 (а.с. 29-30) з рахунку Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод поліграфічних машин” на рахунок Приватного підприємства „Патріот Плюс”, в якості сплати за охоронні послуги за договором №106/11 від 14.11.2008р., було перераховано 16300 грн.

Окрім того, згідно з видатковими касовими ордерами від 22.01.2009р., 09.02.2009р., 22.02.2009р., 11.03.2009р., 24.03.2009р. (а.с. 32, 33, 35-37), розписками від 20.12.2008р. та від 22.01.2009р. (а.с. 31, 34) Приватне підприємство „Патріот Плюс” також прийняло від Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод поліграфічних машин” сплату за надання охоронних послуг за договором №106/11 від 14.11.2008р. у сумі 42821 грн.

Таким чином, загальна сума сплачених позивачем коштів склала 59121 грн.

При цьому слід зазначити, що в позовній заяві позивачем було зроблено описку, а саме: замість „16300” вказано „163000”, про що представником позивача у судовому засіданні були надані відповідні пояснення, а також про що свідчать наявні в матеріалах справи банківська виписка та платіжні доручення від 31.03.2009р. №314, від 02.06.2009р. №365 і №368.

Як вказує позивач, з листа Департаменту державної служби охорони МВС України від 06.07.2009р. №11/11-302 йому стало відомо, що Наказом МВС України №44 від 26.11.2007р. було анульовано ліцензію на право надання послуг охорони Приватним підприємством „Патріот Плюс”, у зв'язку з чим 30.07.2009р. Відкритим акціонерним товариством „Одеський завод поліграфічних машин” було подану до господарського суду Одеської області позовну заяву до Приватного підприємства „Патріот Плюс” про визнання недійсним договору від 14.11.2008р. №106/11 на охорону цілісного майнового комплексу, що знаходиться з адресою м. Одеса, вул. Картамишевська, 9.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2009р. було порушено провадження у справі №12/166-09-3839 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод поліграфічних машин” до Приватного підприємства „Патріот Плюс” про визнання недійсним договору на охорону цілісного майнового комплексу, та об'єднано дану справу зі справою №12/120-09-2525 за позовом Приватного підприємства „Патріот Плюс” до Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод поліграфічних машин” про стягнення 569250,21 грн. за договором №106/11 від 14.11.2008р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.03.2010р. у справі №12/120-09-2525 Відкритому акціонерному товариству „Одеський завод поліграфічних машин” та Приватному підприємству „Патріот Плюс” у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2010р. у справі №12/120-09-2525 зазначене рішення господарського суду Одеської області скасовано; позов Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод поліграфічних машин” задоволено; визнано недійсним з дати укладення договір №106/11 від 14.11.2008р.; у задоволенні позову Приватного підприємства „Патріот Плюс” відмовлено. Водночас господарський суд апеляційної інстанції в своїй постанові підтвердив, що відмовляючи у позові Приватного підприємства „Патріот Плюс”, місцевий господарський суд обґрунтовано виходив з того, що позивач не довів факт виконання ним робіт, як передбачено договором, оскільки надані позивачем в якості доказів акти виконаних робіт не підписані відповідачем, також не надійшло інших доказів, які б свідчили про виконання робіт за договором.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення ВАТ „Одеський завод поліграфічних машин” до господарського суду з позовом до ПП „Патріот Плюс” про стягнення сплачених за договором коштів.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України  договір  є  обов'язковим  для  виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вже було зазначено вище, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2010р. у справі №12/120-09-2525 договір від 14.11.2008р. №106/11 на охорону цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Картамишевська, 9, було визнано недійсним з дати укладення.

Таким чином, позовні вимоги ВАТ „Одеський завод поліграфічних машин” про стягнення з відповідача грошових коштів, отриманих в якості оплати за цим договором, є правомірними та обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума сплачених позивачем за договором від 14.11.2008р. №106/11 коштів склала 59121 грн.

Між тим, як вбачається з позовної заяви, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ВАТ „Одеський завод поліграфічних машин” 51966 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це  необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет  спору  і  про  це  є  клопотання заінтересованої сторони.

За змістом зазначеної статті апеляційний господарський суд вважає, що оскільки відповідне клопотання заінтересованої сторони в матеріалах справи відсутнє, господарський суд не має право виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, оскільки ВАТ „Одеський завод поліграфічних машин” були заявлені вимоги про стягнення 51966 грн., враховуючи положення п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України задоволенню підлягають вимоги ВАТ „Одеський завод поліграфічних машин” про стягнення з відповідача 51966 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог ВАТ „Одеський завод поліграфічних машин” в повному обсязі.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу ПП „Патріот Плюс” –без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 06 грудня 2010 року по справі №9/246-10-4609 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Патріот Плюс” –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 27 січня 2011 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

Я.Ф. Савицький

М.В. Михайлов