Постанова

від 04.02.2011 по справі 2-5/514.1-2010

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-5/514.1-2010

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 02 лютого 2011 року   Справа № 2-5/514.1-2010

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

третя особа: не з'явилась;

розглянувши  апеляційну скаргу громадської організації "Громадський рух соціальних ініціатив учасників бойових дій, ветеранів військової служби та працівників правоохоронних відомств Автономної Республіки Крим" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 25.06.2010 у справі № 2-5/514.1-2010

за позовом  Фонду майна Автономної Республіки Крим  (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)  

до  громадської організації "Громадський рух соціальних ініціатив учасників бойових дій, ветеранів військової служби та працівників правоохоронних відомств Автономної Республіки Крим" (вул. Воровського, 19, м. Сімферополь, 95053)  

3-тя особа: Головне управління з матеріального резерву, оборонно-мобілізаційної роботі та цивільного захисту населення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим  (вул. Воровського, 20,Сімферополь,95053)           

про повернення орендованого майна;

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:

Головного  управління з матеріального резерву, оборонно-мобілізаційної роботі та цивільного захисту населення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим до громадської організації "Громадський рух соціальних ініціатив учасників бойових дій, ветеранів військової служби та працівників правоохоронних відомств Автономної Республіки Крим"

про розірвання договору оренди та стягнення  21896,88 грн.                               

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2010 у справі № 2-5/514.1-2010 скасовано постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 у справі № 2-5/514.1-2010 в частині скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2010 у справі № 2-5/514.1-2010 в частині стягнення з громадської організації "Громадський рух соціальних ініціатив учасників бойових дій, ветеранів військової служби та працівників правоохоронних відомств Автономної Республіки Крим" на користь Головного управління з матеріального резерву оборонно-мобілізаційної роботі та цивільного захисту населення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим заборгованості з урахуванням пені у сумі 21896,88 грн., державного мита у розмірі 176,46 грн.

Справу в цій частині передано на новий розгляд Севастопольського апеляційного господарського суду.

В інший частині постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 у справі № 2-5/514.1-2010 залишено без змін.

Вбачається, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим  від 25.06.2010 у справі № 2-5/514.1-2010 позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Головного  управління з матеріального резерву, оборонно-мобілізаційної роботі та цивільного захисту населення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим задоволено.

Стягнуто з громадської організації "Громадський рух соціальних ініціатив Учасників бойових дій, ветеранів військової служби та працівників правоохоронних відомств Автономної Республіки Крим" на користь Головного управління з матеріального резерву, оборонно-мобілізаційної роботи та цивільного захисту населення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим  заборгованість з урахуванням пені в сумі 21896,88 грн., державне мито у сумі 218,96 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Не погодившись з постановленим судовим актом, громадська організація "Громадський рух соціальних ініціатив учасників бойових дій, ветеранів військової служби та працівників правоохоронних відомств Автономної Республіки Крим"  звернулась  з апеляційною скаргою,  в якій просить  рішення  господарського суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову Головного  управління з матеріального резерву, оборонно-мобілізаційної роботі та цивільного захисту населення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та про стягнення  заборгованості, провадження у справі припинити.   

Матеріали справи містять дві апеляційні скарги: Фонду майна Автономної Республіки Крим та громадської організації "Громадський рух соціальних ініціатив учасників бойових дій, ветеранів військової служби та працівників правоохоронних відомств Автономної Республіки Крим". Проте, апеляційна скарга Фонду майна Автономної Республіки Крим не стосується тієї частини рішення, в якій справу було передано на повторний розгляд, у зв'язку з чим її доводи колегія суддів не розглядає.

Апеляційна скарга громадської організації "Громадський рух соціальних ініціатив учасників бойових дій, ветеранів військової служби та працівників правоохоронних відомств Автономної Республіки Крим" мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, при недоведеності обставин справи.

Так, відповідач вважає, що на підставі договору про відшкодування комунальних послуг позов не може бути задоволений, оскільки такий договір не відповідає чинному законодавству, тобто є недійсним.

Крім того, заявник апеляційної скарги вважає вказаний договір неукладеним, тому що сторонами не досягнуто узгодження всіх істотних умов. Також відповідач звертає увагу на те, що позивачем не підтверджений факт досудового врегулювання спору.

Таким чином, заявник апеляційної скарги вважає, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі пунктів 1-1, 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники судового процесу у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності зазначених осіб за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга громадської організації "Громадський рух соціальних ініціатив учасників бойових дій, ветеранів військової служби та працівників правоохоронних відомств Автономної Республіки Крим" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2005 між Фондом майна Автономної Республіки Крим та громадською організацією "Громадський рух соціальних ініціатив Учасників бойових дій, ветеранів військової служби та працівників правоохоронних відомств Автономної Республіки Крим" укладений договір оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіки Крим, згідно умов якого відповідачу надано у термінове платне користування нежитлові приміщення площею 64,9 кв. м., розташовані на третьому поверсі трьохповерхового будинку за адресою: м. Сімферополь, вул. Воровського, 19, що знаходиться на балансі Головного управління з матеріального резерву, оборонно-мобілізаційної роботи та цивільного захисту населення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.

Пунктом 5.7 договору оренди нерухомого майна від 08.04.2005 сторони передбачили зобов'язання відповідача укласти з третьою-особою (балансоутримувачем за договором) договір про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

У виконання умов зазначеного договору 01.04.2006 між громадською організацією "Громадський рух соціальних ініціатив Учасників бойових дій, ветеранів військової служби та працівників правоохоронних відомств Автономної Республіки Крим" (орендар за договором) та Головним управлінням з матеріального резерву, оборонно-мобілізаційної роботи та цивільного захисту населення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (балансоутримувач за договором) укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача за комунальні послуги.

Відповідно до п. 1.1 договору третя особа забезпечує обслуговування та експлуатацію нежитлових приміщень загальною площею 64,9 кв. м., розташованих на третьому поверсі трьохповерхової будівлі за адресою: м. Сімферополь, вул. Воровського, 19, а відповідач компенсує витрати третьої особи за комунальні послуги пропорційно зайнятої їм площі.

Строк дії договору встановлений до 01.04.2007 (пункт 5.1). Однак, сторонами не заявлялось про припинення або змінення цього договору після спливу строку його дії протягом одного місяця. Відповідно до п. 5.4 договору - договір вважається продовженим на той саме строк і на тих же умовах, у зв'язку з чим договір був продовжений до 01.04.2009.

Слід зазначити, що договір про відшкодування витрат балансоутримувача за комунальні послуги від 01.04.2006 ніким у встановленому законом порядку недійсним з моменту його укладення не визнавався.

При цьому, колегія суддів виходить з принципу правомірності та дійсності правочину, як це передбачено статтею 205 Цивільного кодексу України.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що вказаний договір є неукладеним - відхиляються колегією суддів, оскільки касаційною інстанцією було залишено без змін рішення суду у даній справі, яким договір від 01.04.2006 був розірваний. Неукладений договір не може бути розірваний, а тому факт того, що він був укладений, вже встановлений судами всіх інстанцій і цей факт не може бути спростований в цьому апеляційному провадженні.

Згідно з п. 2.2.3 зазначеного договору, відповідач зобов'язаний не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на розрахунковий рахунок балансоутримувача за надані послуги. При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із рахунку подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 3.1.2 договору, балансоутримувач має право стягнути у встановленому порядку прострочену заборгованість по платежам, передбаченим у п. 1.1 договору, у тому числі по витратам балансоутримувача за комунальні послуги.

Відповідач свої зобов'язання по своєчасній компенсації витрат балансоутримувача за комунальні послуги відповідно до умов договору від 01.04.2006 належним чином не виконував, у зв'язку з чим, на думку позивача, за ним виникла заборгованість у сумі 17658,77 грн., з яких 16977,00 грн. - за теплову енергію та 681,77 грн. - за воду.

Обставини справи також вказують на те, що третьою особою неодноразово на адресу відповідача направлялися претензії з повідомленням про наявність заборгованості за комунальні послуги та вимогою її сплатити (том 1, а. с. 32, 42 - 47), тоді як вказані вимоги залишені відповідачем без задоволення.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд  приймає  тільки ті  докази,  які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів оплати відповідачем комунальних послуг матеріали справи не містять.

Проте, колегія суддів не погоджується із правильністю розрахунку представленого третьою особою (позивачем) суми основного боргу за ці послуги.

Так, з розрахунку вбачається, що сума відшкодування розрахована з квітня 2005 року, тоді як договір про відшкодування витрат укладений з 01.04.2006. З цієї підстави вимоги третьої особи про стягнення суми за комунальні послуги у період з квітня 2005 по березень 2006 року включно є необґрунтованими.

В інший частині вимоги є обґрунтованими, оскільки вони стосуються періоду дії договору від 01.04.2006. При цьому, в представленому третьою особою розрахунку враховується площа займаного відповідачем приміщення, та вартість за кожен метр кв. з урахуванням ПДВ.

Здійснивши власний розрахунок колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач на договірних умовах повинен сплатити третій особі 14324,33 грн. заборгованості (компенсації за понесені третьою особою витрати на комунальні послуги: теплова енергія та водоспоживання) за період з квітня 2006 року по серпень 2008 року.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.  

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.2.3 договору при несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із рахунку подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочення.

Третьою особою нарахована сума пені у розмірі 4238,11 грн.

Проте, вказана сума неустойки є необґрунтованою, оскільки, як вже було встановлено судом, основна заборгованість третьою особою була визначена неправильно.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі,  що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що  діяла  у  період, за  який сплачується пеня.

Аналогічне по суті положення міститься у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суму неустойки суд апеляційної інстанції розраховує наступним чином.

13324,33 грн. * 24% / 365 * 365 = 3197,84 грн.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги третьої особи підлягають частковому задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, їх недоведеності та невідповідністю висновків, у зв'язку з чим підлягає частковому скасуванню.

Керуючись статтями 49, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1-4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Громадської організації "Громадський рух соціальних ініціатив учасників бойових дій, ветеранів військової служби та працівників правоохоронних відомств Автономної Республіки Крим" в частині вимог про скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2010 у справі № 2-5/514.1-2010 в частині задоволення позову про стягнення з Громадської організації "Громадський рух соціальних ініціатив учасників бойових дій, ветеранів військової служби та працівників правоохоронних відомств Автономної Республіки Крим" на користь Головного управління з матеріального резерву оборонно-мобілізаційної роботі та цивільного захисту населення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим заборгованості з урахуванням пені у сумі 21896,88 грн., державного мита у розмірі 176,46 грн. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2010 у справі № 2-5/514.1-2010 в частині стягнення з Громадської організації "Громадський рух соціальних ініціатив учасників бойових дій, ветеранів військової служби та працівників правоохоронних відомств Автономної Республіки Крим" на користь Головного управління з матеріального резерву оборонно-мобілізаційної роботі та цивільного захисту населення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим заборгованості з урахуванням пені у сумі 21896,88 грн. скасувати частково.

3.   В цій частині прийняти нове рішення.

4. Позовні вимоги третьої особи про стягнення 21896,88 грн. задовольнити частково.

5. Стягнути з Громадської організації "Громадський рух соціальних ініціатив учасників бойових дій, ветеранів військової служби та працівників правоохоронних відомств Автономної Республіки Крим" (м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 8, вул. Воровського, 19, ЗКПО 33131027) на користь Головного управління з матеріального резерву оборонно-мобілізаційної роботі та цивільного захисту населення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (95053, м. Сімферополь, вул. Воровського, 20, ОКПО 14373012) 14324,33 грн. заборгованості, 3197,84 грн. пені, 175,22 грн. державного мита та 94,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Відмовити  третій  особі  в  позові  в  частині  вимог  про  стягнення 3334,44 грн. боргу та 1040,27 грн. пені.

7. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                К.В. Волков

                                                                                В.І. Гонтар