Рішення

від 30.01.2008 по справі 33/482-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/482-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.01.08р.

Справа № 33/482-07

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "ВВФ ЛТД", м. Дніпропетровськ  

до  Приватного підприємства "Самшит", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 147 600 грн.

Суддя  Рудовська І.А.

Представники:

  Від позивача: Несінов О.М., довіреність б/н від 06.11.2007 року; Варваров В.Ф. (директор), протокол № 1 від 19.06.2007 року

Від відповідача: не з'явився 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю промислово комерційне підприємство "ВВФ ЛТД" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства  "Самшит" про стягнення 18 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 129 600 грн. 00 коп. –пені та витрати по справі.

Представником позивача подана заява в порядку ст.. 22 ГПК України, про збільшення позовних вимог в  частині   основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі   20 939, 60 грн., 3% річні у розмірі 621, 7 грн., витрати на оплату послуг адвоката.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просить задовольнити в заявленій сумі.

Представник відповідача в судові засідання 16.01.2008 р., 30.01.2008 р. не з'явився,  про час та місце судових засідань був повідомлений судом  належним чином, документи витребувані ухвалами господарського суду від 05.12.07р., 16.01.08р. до суду не надав.

В судовому засіданні 30.01.2008 р. за згодою представників позивача оголошено вступну  та резолютивну частини рішення суду .

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд, -

                                                          ВСТАНОВИВ :

30.08.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю промислово комерційним підприємством "ВВФ ЛТД" (продавець) та приватним підприємством "Самшит" (покупець) був укладений договір № 7 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору продавець (позивач по справі) взяв на себе зобов'язання відпустити (передати у власність) матеріальні цінності (у вигляді труби), згідно замовлення покупця (відповідач по справі), яке є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 2.2 Договору зазначено, що покупець зобов'язується сплатити грошову суму, в розмірі 18 000 грн. 00 коп., на протязі трьох місяців від дня підписання Договору.

На виконання умов Договору, позивачем було передано , а відповідачем  отримано  товар на суму 17 800 грн. 00 коп., що підтверджується накладною № 100 від 08.09.2006 р. та довіреністю на отримання серії ЯИС № 034739 від 30.09.2006 р. виданою ПП "Самшит" на ім'я Хромової Валентини Вікторівни (а.с.14-15). Факт отримання  підтверджується підписом  скріплених печаткою повноважних представників.

Взяті на себе зобов'язання по Договору, відповідач в узгодженні строки не виконав. Граничний строк оплати, переданого позивачем та отриманого відповідачем товару, становить  –30.11.2006 року.

06.11.07р.  позивачем на адресу була направлена вимога з проханням погасити існуючу заборгованість, яка залишена відповідачем  без розгляду.

Відповідно до п. 4.4 Договору, в разі прострочки оплати матеріальних цінностей вказаних в п. 2.2 Договору, покупець виплачує пеню в розмірі 2% за кожен день прострочення заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 612 Цивільного кодексу України вказано, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ч.2  статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені суд вважає підлягаючою задоволенню частково, в розмірі 2808,98 грн. з огляду на наступне.

За змістом ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №  543/96-ВР від 22.11.1996 року передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який, згідно ст. 3 вказаного Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положення цього Закону не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 28.03.06 року.

Таким чином, пеня в даному випадку, має бути нарахована з додержанням вимог ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №  543/96-ВР від 22.11.1996 року та підлягає стягненню в розмірі 2808,98 грн.

Заява позивача про уточнення позовних вимог від 24.01.2008 р. ,  де останній фактично збільшує позовні вимоги, а саме про стягнення річних та інфляційних до розгляду не приймається, оскільки під збільшенням позовних вимог (ч.2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 02.06.06р. №01-8/1228 та абз. 2 пп. 3.7 п.3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування ГПК України").  Тому збільшення розміру позовних вимоги не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових вимог, про які не йшлося у  позовні заяві  від 26.11.07 р.

Враховуючи вищевикладене , господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення  основного боргу в сумі 17 800 грн. 00 коп., пені в сумі  2808,98 грн. коп., витрати за надання послуг адвоката в сумі 1 500 грн. 00 коп., в іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на  сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись, ст.ст. 47, 43,  44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути  з приватного підприємства  "Самшит", (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 47, р/р 26007011030100 в Райффайзен Банк Аваль, МФО 305653, ідентифікаційний код 25526693) на користь товариства з обмеженою відповідальністю промислово комерційного підприємства "ВВФ ЛТД", (49021, м. Дніпропетровськ, вул. Торговая, 79, р/р 260013002101 в КБ "Кредит Дніпро", МФО 305749, ЄДРПОУ 19439589) 17 800 (сімнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. –основної заборгованості, 2808 (дві тисячі вісімсот вісім)грн..  98 коп.,  1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. –витрат за надання послуг адвоката, 206 (двісті шість ) грн. 09 коп. – державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Видати наказ.

         В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.

Суддя

 І.А. Рудовська

Рішення підписано 07.02.2008 року