Рішення

від 01.02.2008 по справі 22/418/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/418/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.08                                                                                        Справа №  22/418/07

Суддя   Скиданова Ю.О.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю “Товари народного вжитку”,72311, Запорізька обл., м. Мелітополь, Каховське шосе, 27,

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Промексімгруп”,69000. м. Запоріжжя, вул. Кругова, 165, к. 11,

                    Суддя  Скиданова Ю.О.        

Представники:

Від позивача:        Івлєва О.Ф. –довіреність №033/28 від 28.01.2008 р.

Від відповідача:    не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

          До господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Товари народного вжитку”  з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Промексімгруп” про стягнення 591933,03 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.11.2007 р. порушено провадження по справі №22/418/07, судовий розгляд якої призначено на 10.12.2007 р..  Розгляд справи судом відкладався до 28.12.2007 р.. Ухвалою голови господарського суду Запорізької області від 28.12.2007 р. продовжено строк розгляду спору по справі на один місяць, судове засідання перенесено на 31.01.2008 р.. Ухвалою від 25.01.2008 р.  судове засідання перенесено на 01.02.2008 р..

На адресу суду 28.12.2007 р. від  позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог ( вх. №02-6/31211). В заяві позивач зазначив, що у позивача відсутнє документальне підтвердження  факту реалізації відповідачем майна переданого йому за Договором комісії, або того що майно було втрачено чи знищено. Однак, внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе за Договором зобов'язань, позивач позбавлений права фактично володіти своїм майном. Враховуючи зазначене, позивач  на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України просить суд, стягнути з відповідача в натурі безпідставне набуте ним майно, а саме  ролики печей для нагріву заготовки під прокат у кількості 19 штук на загальну суму  591933,03 грн., які були передані відповідачу по акту приймання-передачі товару на комісію №10/1 від 26.07.2004 р..

Заява позивача про уточнення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, не порушує чинного законодавства, прав та охоронюваних законом інтересів сторін учасників судового процесу та інших осіб, тому судом приймається до розгляду. Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

У судовому засіданні 01.02.2008 р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України, за погодженням представника позивача, суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених в заяві про уточнення позовних вимог. Обґрунтовує їх  ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, пояснив суду наступне. 29.10.2003 р. між сторонами було укладено Договір комісії №19/1, за умовами якого  позивач зобов'язався постачати для продажу ролики печей для нагріву заготовки під прокат за актами прийому-передачі товару на комісію та додаткових угод, що оформлюються на кожну окрему поставку, а відповідач зобов'язався   укладати угоди в інтересах позивача у терміни, які обумовлені у додатках до договору та оплатити товар, переданий на комісію, протягом 30 банківських днів після отримання відповідних  грошових коштів від покупця. Так,  відповідно до додаткової угоди №10 від 26.07.2004 р. та акту приймання-передачі №10/1 від 26.07.2004 р. відповідачу на реалізацію було передано товар на суму 591933,03 з терміном реалізації в один рік. Однак на час розгляду справи відповідач вимоги договору належним чином не виконав. У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача в натурі безпідставне набуте ним майно, а саме  ролики печей для нагріву заготовки під прокат у кількості 19 штук на загальну суму  591933,03 грн., які були передані відповідачу по акту приймання-передачі товару на комісію №10/1 від 26.07.2004 р..

Відповідач заперечень по суті спору не надав, свого представника у судове засідання не направив, ухвали суду  не виконав. Про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідач є юридичною особою, таким чином, згідно зі ст. 28 ГПК України, керівник підприємства зобов'язаний був направити компетентного представника  в судове засідання, чи сам прийняти участь в судовому засіданні.

Оскільки нез'явлення сторони у справі не є перешкодою для розгляду справи по суті, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне розглянути спір за наявними у справі матеріалами в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи у їх сукупності,  судом встановлено, що 29 жовтня 2003 р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Товари народного вжитку” (комітент, позивач по справі)  та товариством з обмеженою відповідальністю “Промексімгруп” (комісіонер, відповідач по справі) було укладено договір комісії №19/1 (надалі Договір), за умовами п. 1.1. якого,   комітент доручає, а комісіонер зобов'язується  за дорученням  комітента за винагороду здійснювати для комітента від свого імені угоди  з продажу продукції комітента, надалі товар, найменування, ціна, кількість і якість визначається сторонами в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.

Для виконання доручення комітент передає комісіонеру товар в строки, в кількості і на суму, обумовлену в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п.1.3. Договору, комісіонер зобов'язався укласти  угоди в інтересах комітента в строки, обумовлені  в додатках до договору, які є його  невід'ємною частиною.

26.06.2004 р. між сторонами було підписано Додаткову угоду №10,   за умовами  п. 1.1. якої відповідач здійснює продаж  товару  роликів печей для нагрівання заготовки під прокат у кількості 19 штук (надалі товар), за ціною 31154,37 грн. за штуку, на загальну суму  591933,03 грн. (без НДС).

Відповідно до пункту 4 Додаткової угоди №10, комітент зобов'язався передати товар комісіонеру не пізніше  одного місяця з дати підписання додатку №10.

В матеріалах справи міститься акт приймання передачі №10/1 від 26.06.2004 р., який свідчить що відповідач прийняв на комісію товар від позивача.

Згідно з п.5 Додаткової угоди, комісіонер зобов'язаний протягом одного календарного року з дати підписання акта приймання-передачі реалізувати переданий на комісію товар.

За своєю природою правовідносини сторін є господарськими.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчиняти певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України, зокрема п.п. 1, 7 встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За   договором   комісії   одна    сторона    (комісіонер) зобов'язується  за  дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідач  порушив умови договору комісії, товар переданий позивачем на комісію позивачу не повернув та/або у визначений додатковою угодою строк грошові кошти за реалізований товар не сплатив.

Згідно з  п.1.6. Договору комісії, товари які надійшли до комісіонера від комітента на продаж, є власністю комітента.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України, особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується також зокрема до вимог витребування майна  із чужого незаконного володіння ( п.2. ч.3. ст. 1212 УК України).

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі ( ч.1 ст. 1213 ЦК України).

Судом було вищевстановлено, що товари, а саме   ролики печей для нагрівання заготовки під прокат у кількості 19 штук  на загальну суму  591933,03 грн. (без НДС) позивачем були передані фактично 26.06.2004 р. на один рік для реалізації, однак на час розгляду справи у суді відповідач свої зобов'язання за Договором комісії та додатком №10 не виконав, таким чином суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно утримує зазначений товар, таким чином, суд вважає, що у  відповідача відсутня правова підстава неповернення  позивачу  роликів печей для нагрівання заготовки під прокат у кількост19 штук  на загальну суму  591933,03 грн., тому  утримання зазначеного товару є безпідставним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі зазначеного суд вирішив, що позовна вимога позивача, про стягнення з відповідача безпідставно утриманого товару, а саме роликів печей для нагрівання заготовки під прокат у кількості 19 штук на загальну суму 591933,03 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В зв'язку з викладеним судові витрати покладаються на відповідача, в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити .

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Промексімгруп” (69000. м. Запоріжжя, вул. Кругова, 165, к. 11, р/р 26007003030001 в ЗФ АТ “Укрінбанк”, МФО 313184, код ЄДРПОУ 32463692) на  користь товариства з обмеженою відповідальністю “Товари народного вжитку” (72311, Запорізька обл., м. Мелітополь, Каховське шосе, 27, р/р 2600543199,  в ЗОД “Райффайзен Банк Аваль” м. Запоріжжя, МФО 313827, код ЄДРПОУ 25482098) безпідставно утримане майно - ролики печей для нагріву заготовки під прокат в кількості 19 штук на загальну суму 591933,03 грн., які були передані по Акту приймання-передачі товару на комісію №10/1 від 26.06.2004 р.,  5919,33  грн.  державного мита, 118,00 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду  набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84  ГПК України  01.02.2008 р..   

Суддя                                                             Ю.О. Скиданова