Постанова

від 11.02.2008 по справі 20-3/312-12/387

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-3/312-12/387

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-3/312-12/387

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"11" лютого 2008 р.  16:44                                                                                          м. Севастополь

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Страз-Ідал” до  Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000352320/0 від 21.06.2005, №0000992310/0 від 21.06.2005,

Суддя Харченко І.А.,

при секретарі Баланюк О.В.,

Представники сторін:

позивача  – Завгородній О.В., довіреність  № б/н від 01.06. 2007 року;

відповідача –Чистякова В.В., довіреність №3/10-011/2007 від 12.02.2007, начальник юридичного відділу;

                             Федосіхіна Т.В., довіреність №30/10-011/2006 від 22.09.2006, завідуюча сектором контролю за фінансовими установами та операціями в сфері ЗЕД;  

        Суть спору:  

20.09.2005 позивач звернувся в господарський суд в порядку статті 12 Господарського процесуального кодексу України з позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000352320/0 від 21.06.2005, №0000992310/0 від 21.06.2005.

Ухвалою від 23.09.2005 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №20-3/312.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.11.2005 позовні вимоги задоволені повністю, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення №0000352320/0 від 21.06.2005, №0000992310/0 від 21.06.2005.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2005 рішення господарського суду міста Севастополя від 15.11.2005 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 15.11.2005, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2005 скасовані, справа №20-3/312 передана до господарського суду міста Севастополя на новий розгляд за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою від 06.11.2007 справа №20-3/312 прийнята до провадження суддею Харченко І.А., її присвоєно №20-3/312-12/387, справа призначена до судового розгляду.

Згідно  статей 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін,  суд,

в с т а н о в и в :

В період з 01.06.2005 по 14.06.2005  ДПІ у Гагарінському районі міста Севастополя  була  проведена комплексна планова перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства  України  Товариством з обмеженою відповідальністю “Страз-Ідал” за період з  01.01.2002 по 31.03.2005, за результатами якої складений акт №10250/10/23-209/24493496/19 від 15.06.2005.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Страз-Ідал»статей 2, 13 Закону України «Про плату за землю»та пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: заниження податку на землю на суму 15418,32 грн. та податку на прибуток на 38351,96 грн.

На підставі  акту  перевірки  ДПІ  у  Гагарінському  районі  міста  Севастополя винесені податкові повідомлення-рішення №0000352320/0 від 21.06.2005 про визначення ТОВ «Страз-Ідал»суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 38 351,96 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 12 277,64 грн., а всього 50 629,60 грн.; №0000992310/0  від 21.06.2005 про визначення ТОВ «Страз-Ідал» податкового зобов'язання з податку на землю в сумі 15 418,32 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 7 709,16 грн., а всього на суму 23 127,48 грн.

Як зазначено в акті перевірки від 15.06.2005 в порушення вимог підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ТОВ “Страз-Ідал” реалізована продукція (трансформатори) на адресу нерезидентів –юридичних осіб, які не є  платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, за цінами нижче звичайних.

Відповідач вважає, що операції з юридичними особами, які не являються платниками податку встановленого статтею 10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, діють норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статі 7 Закону, а саме: прибуток, отриманий платником податку від продажу товарів, визначається виходячи із договірних цін, але не менше звичайних цін на такі товари.

ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя вважає, що ТОВ “Страз-Ідал” при реалізації товару (трансформаторів) безпідставно занижено валовий прибуток на суму 143022,86 грн.

Крім того, в ході перевірки ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя виявлені порушення ТОВ “Страз-Ідал” Закону України “Про плату за землю”, а саме використання землі не за цільовим призначенням, в зв'язку з чим занижено податок на землю в розмірі 15418,32 грн.

ТОВ “Страз-Ідал” відповідно до статей 2, 13 Закону України “Про плату за землю” є платником податку на землю.

Відповідно до державного акту від 06.04.1998 серії 11-КМ №005575 позивачу надано право постійного користування земельною ділянкою площею 11920 м2 для будівництва та обслуговування будівель і споруд трансформаторного заводу.

Згідно зі статтею 23 Закону України “Про плату за землю” Управлінням земельних ресурсів м. Севастополя проведена грошова оцінка вказаній земельній ділянки та видані довідки про грошову оцінку:

-          №1-4/908 від 31.01.2000 площею 11920 м2 - для будівництва та обслуговування будівель та споруд трансформаторного  заводу. Грошова оцінка складає 847512,00  грн. на період поточного будівництва цілісного майнового комплексу.

-          №1-4/907 від 31.01.2000 площею 11920 м2  після введення в експлуатацію цілісного майнового комплексу трансформаторного заводу.  Грошова оцінка складає 2034029,00 грн.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування  земельного  податку  є дані  державного земельного кадастру.

Вказані довідки мають законну силу, та є документами, які позивач використовує для нарахування плати за землю.

У статті 13 Закону України “Про плату за землю” визначений вичерпаний перелік випадків, коли зобов'язана проводитьсь оцінка земельних ділянок, але даний  перелік не містить підстав для проведення нової оцінки землі.

Також при проведенні перевірки відповідач використовував документи іншого суб'єкта господарювання, а саме: ТОВ “Автомобільний будинок”, що є порушення пункту 2 Указу Президента №817/98 від 23.07.1998 “Про деякі заходи з дерегулювання  підприємницької діяльності” відповідно до якого: плановою виїзною  перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської  діяльності суб'єкта підприємницької діяльності,  яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться  за  місцезнаходженням  такого  суб'єкта  чи за місцем розташування об'єкта власності,  стосовно якого  проводиться  така планова виїзна перевірка.

Відповідно до Генерального плату забудови трансформаторного заводу позивача, в наступній час проходить будівництво цілісного майнового комплексу, яке на момент проведення перевірки не було завершено. Тому, нарахування плати за землю проводилось згідно з довідкою про грошову оцінку землі №1-4/908 від 31.01.2000.

На момент проведення перевірки збудовані були лише окремі частини трансформаторного заводу: АЗС, гараж-стоянка з пунктом торгово-сервісного обслуговування.

Дані споруди є невід'ємною частиною цілісного майнового комплексу трансформаторного заводу.

Твердження перевіряючих про те, що в ході перевірки встановлено нецільове використання земельної ділянки є неправомірним, виходячи з наступного.

Пунктом  2.2 “Компетенція контролюючих органі” статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що контролюючі  органи  мають право здійснювати перевірки своєчасності,  достовірності,  повноти нарахування та сплати  лише стосовно  тих  податків  і  зборів  (обов'язкових  платежів),  які віднесені до їх компетенції цим пунктом.

Згідно зі статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової  служби  у  випадках,  в  межах компетенції та у порядку,  встановлених  законами  України,  мають право здійснювати  документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих  податкових  декларацій,  звітів  та   інших   документів, пов'язаних  з нарахуванням   і   сплатою   податків  та  зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі),  а також планові    та    позапланові    виїзні   перевірки   своєчасності, достовірності,  повноти нарахування і сплати  податків  та  зборів (обов'язкових   платежів),   додержання   валютного  законодавства юридичними   особами.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами  підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами затвердженого наказом ДПА України 16.09.2002 №429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за N1023/7311 встановлено, що комплексна перевірка (визначення "комплексна перевірка" вживається виключно для  потреб цього  Порядку) - це документальна перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства, якою охоплюються питання  повноти  нарахування та  своєчасності сплати  всіх  видів податків, зборів,  інших обов'язкових та інших  платежів, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби України.

Таким чином до компетенції перевіряючих не входило визначення цільового чи нецільового використання позивачем земельної ділянки. Це входить до компетенції Головного управління земельних ресурсів в м. Севастополі.

Також згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України  органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Відповідно до акту перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства №18-02/ОВ-1 від 18.02.2004, яка проводилась Державною земельною інспекцією м. Севастополя, не виявлено нецільового використання вказаній земельній ділянки.

Крім того, не погодившись з актом перевірки позивач сформував та направив на адресу відповідача скаргу відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в якому визначено, що у разі коли платник податків вважає,  що  контролюючий орган  невірно  визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке  інше  рішення,  що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції,  встановленої законом,  такий  платник  податків  має  право звернутися до контролюючого  органу  із скаргою про перегляд цього рішення,  яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися  документами, розрахунками та доказами,  які платник податків вважає за потрібне надати.  Скарга повинна бути подана контролюючому органу  протягом десяти  календарних  днів,  наступних  за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу,  що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване  рішення   та   надіслати   його   протягом   двадцяти календарних  днів  від  дня  отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення  або  надати  йому під  розписку.

Але такого рішення на адресу позивача не надходило.

Згідно з п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо вмотивоване  рішення  за  скаргою  платника  податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його  заступника), така скарга вважається  повністю задоволеною  на  користь  платника  податків з дня,  наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків,  якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її  розгляду  не  було  надіслано  платнику податків до закінчення двадцятиденного  строку.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000992310/0 від 21.06.2005 про визначення ТОВ «Страз-Ідал» податкового зобов'язання з податку на землю в сумі 15 418,32 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 7 709,16 грн., а всього на суму 23 127,48 грн. є обґрунтованими.

Щодо вимог позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000352320/0 від 21.06.2005 про визначення ТОВ «Страз-Ідал»суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 38 351,96 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 12 277,64 грн., а всього 50 629,60 грн. суд вважає, що в цей частині позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно зі пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»прибуток платників  податку, включаючи  підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи,  до 01.01.2004 оподатковується за ставкою 30 відсотків до об'єкта оподаткування. З 01.01.2004 прибуток платників  податку,  включаючи  підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи,  оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Таким чином, підприємству за 2, 4 квартал 2002 року, 1, 3 квартал 2003 року оподаткований прибуток  оподатковується за ставкою 30 відсотків до об'єкта оподаткування, за 4 квартал 2004 року оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доход,  отриманий  платником  податку   від   продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам,  визначається  виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на  такі  товари (роботи, послуги), що діяли на дату  такого  продажу.  Витрати,  понесені  платником  податку  у  зв'язку  з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи  із договірних цін,  але не більших за звичайні ціни,  що діяли на дату такого придбання.

Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами, внесеними Законом України від 01.07.2004 №1957-ІV) передбачено, що положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції  з  особами,  які  не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або  сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Таким чином, у підпункті 7.4.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»створені одинакові умови щодо застосування звичайної ціни по операціям, що здійснюються платником податку з усіма суб'єктами господарювання, що проводять підприємницьку діяльність і не є платниками податку на прибуток згідно статті 10  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чи що сплачують податком на прибуток по ставкам іншим, ніж платник податку.

ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя надісланий запит до Управління статистики у м. Севастополі, Севастопольської торгово-промислової палати про надання інформації про середній рівень цін при продажу трансформаторів за травень, грудень 2002 рок, вересень, березень 2003 року, листопад 2004 року.  У результаті відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі товари, підприємству зроблений розрахунок звичайної ціни відповідно до пункту 2.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно зі статтею 13 Указу Президенту України «Про деякі заходи по дерегулюванню підприємницької діяльності»індикативні чи звичайні ціни на товари для застосування їх у податкових чи митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів на внутрішньому ринку України.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність -  будь-яка  діяльність  особи, направлена  на  отримання  доходу  в  грошовій,  матеріальній  або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації   такої   діяльності   є  регулярною,  постійною  та суттєвою.  

Доходом підприємства визначається збільшення економічних вигод у результаті надходження чи активів погашення зобов'язань, що приводить до збільшення капіталу цього підприємства. ТОВ «Страз-Ідал»при продажу трансформаторів на адресу нерезидентів отримав дохід менше, ніж отримав від продажу аналогічної продукції на території України.

Таким чином, у порушення підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ТОВ «Страз-Ідал»занизило валовий дохід на  143022,86 грн.

З цих підстав суд вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000352320/0 від 21.06.2005 про визначення ТОВ «Страз-Ідал»суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 38 351,96 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 12 277,64 грн., а всього 50 629,60 грн. прийнято у відповідності з нормами діючого законодавства.

Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому в сумі 1,70 грн. -  судовий збір.  

Керуючись ст. 13 Закону України Про плату за землю”, ст. 7, 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 69, 70, 71, 79, 92, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд –

П о с т а н о в и в :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати  недійсним податкове  повідомлення-рішення  ДПІ в Гагарінському  районі м. Севастополя №0000992310/0 від 21.06.2005 про визначення ТОВ «Страз-Ідал» податкового зобов'язання з податку на землю в сумі 15 418,32 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 7 709,16 грн., а всього на суму 23 127,48 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в УДК у м. Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Страз-Ідал” (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука 29, ідентифікаційний код 24493496)  01,70 грн. –судовий збір.

3.          У частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення  ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя №0000352320/0 від 21.06.2005 про визначення ТОВ “Страз-Ідал”  податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 50629,60 грн. - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                                           І.А. Харченко

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

18.02.2008.