Рішення

від 31.01.2008 по справі 4/55-16/19-3/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/55-16/19-3/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  4/55-16/19-3/46

31.01.08

За позовомДержавного підприємства «Національна енергетична компанія

                      «Укренерго»в особі відокремленого підрозділу «Головний

                      інформаційно-обчислювальний центр»ДП НЕК «Укренерго»

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтіс Україна

                      Електротехнік»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  

                      Український науково-дослідний проектно-вишукувальний та

                      конструкторсько-технологічний інститут «Укрсільенергопроект»

Про                      стягнення 12 803,34 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

від позивача                      Галума О.Ю. –по дов. № 2 від 28.12.2007

                                 Самопал В.С. –по дов. № 3 від 28.12.2007

від відповідача 1     Чебиряк М.А. –по дов. № б/н від 20.11.2007

від третьої особи     Джума Л.М. –по дов. № б/н від 10.01.2008   

У засіданні брали участь

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні   24.01.2008 оголошувалась перерва.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі відокремленого підрозділу «Головний інформаційно-обчислювальний центр»ДП НЕК «Укренерго»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтіс Україна Електротехнік»12 106,32 грн. збитків у вигляді неотриманого доходу від користування приміщенням за період з 01.11.2002 по 24.09.2003 та 697,02 грн. збитків понесених у зв'язку з несплатою комунальних та експлуатаційних послуг за період з 01.05.2003 по 24.09.2003 з врахуванням інфляції та 3% річних на загальну суму 12 803,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до наказу Мінпаливенерго України від 22.05.2002 № 303, Державним підприємством «Український науково-дослідний проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут «Укрсільенергопроект» по акту приймання-передачі від 01.10.2002 були передані Державному підприємству «Національна енергетична компанія «Укренерго» нежитлові приміщення загальною площею 130 кв.м. (кімнати № 116 та № 117) у будинку по вул. Дорогожицькій, 11/8. В свою чергу, наказом ДП НЕК «Укренерго»від 02.07.2002. № 168 та згідно акту приймання-передачі з 01.10.2002 ці нежитлові приміщення площею 130 кв.м. (кімнати № 116 та № 117) були передані на баланс структурному підрозділу ДП НЕК «Укренерго»- Головний інформаційно-обчислювальному центру. Як з'ясувалось в подальшому , кімната № 116 площею 47,2 кв.м. була зайнята ТОВ «Елтіс Україна Електротехнік». Для з'ясування законних підстав користування відповідачем зайнятої кімнати № 116 , позивач звернувся до ДП «Укрсільенергопроект»з проханням передати нібито існуючий договір оренди між ДП «Укрсільенергопроект»та відповідачем. ДП «Укрсільенергопроект»листом від 04.02.2003 № ВОДВ/55 надало відповідь , що не має можливості передати позивачу цей договір , тому що договірні відносини існували тільки між ним та відповідачем, і крім того, цей договір розірваний зі сторони ДП «Укрсільенергопроект».З проханням позивача звільнити безпідставно займану кімнату № 116 відповідач не погодився. В зв'язку з небажанням відповідача добровільно звільнити займане приміщення , позивач був змушений звертатись до суду щодо звільнення безпідставно зайнятого приміщення площею 47,20 кв. м (ухвала Господарського суду міста Києва від 29.09.2003 № 36/413). Лише в результаті судового провадження відповідач звільнив приміщення площею 47,2 кв. м згідно акту прийому - передачі від 24.09.2003. Отже, в період з 01.10.2002 по 24.09.2003 відповідач безпідставно і безоплатно користувався вказаним приміщенням загальною площею 47,20 кв. м. без договору оренди на використання цього приміщення. Відповідач користуючись вказаним приміщенням без договору оренди не сплачуючи орендну плату та комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми, що регулюють відносити, які виникли внаслідок заподіяння шкоди (ст. 440 ЦК УРСР, ст. 1166 ЦК України).

Позивачем в порядку ст. 22 ГПК України було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій заявник враховуючи межі позовної давності зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача збитки в зв'язку з неотриманням доходу від користування приміщенням за період з 01.01.2003 по 24.09.2003 в сумі 9 892,82 грн. та збитки понесені у зв'язку з несплатою комунальних та експлуатаційних послуг за період з 01.05.2003 по 24.09.2003 в розмірі 697,02 грн., всього 10 589,84 грн. Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, вважає, що позивач безпідставно посилається на норми Цивільного кодексу України, що вступив в силу з 01.01.2004. Посилання позивача при цьому на Перехідні положення безпідставне, оскільки ЦК УРСР, що діяв до 01. 01. 2001 взагалі і не передбачав стягнення упущеної вигоди, а отже вказані відносини неможливо вважати такими, що склалися. Щодо посилання наст. 440 ЦК УРСР, то вказана стаття передбачає відшкодування реальної шкоди, а не упущеної вигоди. Відповідно до договору оренди №12 від 02.09.2002 та додаткової угоди від 30.12.2002 відповідач орендував в Інституті «Укрсільенергопроект»ряд нежитлових приміщень за адресою вул. Дорогожицька. 11/8, в тому числі і кімнату № 116 . Термін оренди згідно договору було установлено до 31.12 2003. Оренду приміщень відповідач оплачував в установленому порядку за договором Інституту «Укрсільенергопроект», що підтверджується доданими виписками банку та платіжними дорученнями. В зв'язку з передачею орендованих приміщень з балансу Інституту «Укрсільенергопроект»на баланс ДП Національна енергетична компанія «Укренерго»на прохання Інституту відповідач в вересні 2003 року звільнив кімнату № 116 і передав її позивачу по акту від 24.09.2003. Отже користувався відповідач спірною площею правомірно на підставі договору оренди з Інститутом «Укрсільенергопроект», якому й сплачував орендну плату. Враховуючи викладене просить в позові відмовити повністю.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 4/55-16/19 від 19.04.2007 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 4/55-16/19 від 19.04.2007 позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 4/55-16/19 від 12.09.2007 рішення Господарського суду міста Києва № 4/55-16/19 від 19.04.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду № 4/55-16/19 від 12.09.2007 позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 4/55-16/19 від 29.11.2007 рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2007 у справі № 4/55-16/19 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно резолюції Голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. від 21.12.2007 справу передано на новий розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2007 присвоєно номер справи №4/55-16/19-3/46 та призначено до розгляду на 24.01.2008.

В судовому засіданні 24.01.2008 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 31.01.2008.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 22.05.2002 № 303 директора Українського науково-дослідного, проектно-вишукувального та конструкторсько-технологічного інституту «Укрсільенергопроект»Ляха В.В. зобов'язано з 01.06.2002 передати на баланс ДП НЕК «Укренерго»приміщення під науково-технічну бібліотеку площею 130 кв. м. в будинку на вул. Дорогожицькій, 11/8 в м. Києві.

На підставі акта приймання-передачі від 01.10.2002, затвердженого Першим заступником Державного секретаря Міністерства палива та енергетики України, Інститут «Укрсільенергопроект»передав, а ДП НЕК «Укренерго»прийняв нежитлові приміщення загальною площею 130 кв. м., які складалися з кімнат № 116 –площею 47,2 кв. м., № 117 –площею 82,8 кв. м. та були розташовані на першому поверсі будинку № 11/8 на вул. Дорогожицькій у м. Києві.

23 грудня 2002 року між Інститутом «Укрсільенергопроект»та Головним інформаційно-обчислювальним центром ДП НЕК «Укренерго»було укладено акт про обмін приміщеннями, згідно якого Інститут «Укрсільенергопроект»передав ГІОЦ ДП НЕК «Укренерго»в обмін на кімнату № 421 на четвертому поверсі будинку на вул. Дорогожицькій, 11/8 у м. Києві частину кімнати № 116 площею 13,8 кв. м., розташовану на першому поверсі цього ж будинку.

Таким чином, з 23.12.2002 на балансі ДП НЕК «Укренерго»перебувала вся площа кімнати № 116, що розташована на першому поверсі будинку № 11/8 на вул. Дорогожицькій у м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору оренди № 12 від 02.09.2002, укладеного з Інститутом «Укрсільенергопроект», зазначена кімната № 116 до 31.12.2002 перебувала в орендному користуванні ТОВ «Елтіс Україна Електротехнік».

Твердження відповідача про те, що дію договору оренди № 12 від 02.09.2002 було продовжено до 31.12.2003 спростовується матеріалами справи з огляду на наступне

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2003, в зв'язку з відсутністю предмету спору, припинено провадження у справі № 36/413 за позовом ДП НЕК «Укренерго»в особі ГІОЦ ДП НЕК «Укренерго»про зобов'язання ТОВ «Елтіс Україна Електротехнік»звільнити кімнату № 116, оскільки судом встановлено, що згідно акту приймання-передачі, укладеного між ТОВ «Елтіс Україна Електротехнік»та позивачем, нежитлове приміщення площею 47,2 кв. м., яке є кімнатою № 116, розташованою на першому поверсі будинку № 11/8 на вул. Дорогожицькій у м. Києві було передано відповідачем позивачу 24.09.2003, що не підтверджує факту продовження строку дії договору оренди.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони.

01 лютого 2003 року між Інститутом «Укрсільенергопроект»та ТОВ «Елтіс Україна Електротехнік»було укладено договір оренди № 6, за яким останній отримав в орендне користування на строк до 31.12.2003 нежитлові приміщення загальною площею 127,4 кв. м., які складаються з кімнат №№ 202, 317, 503 і розташовані на другому, третьому і п'ятому поверхах будинку № 11/8 на вул. Дорогожицькій у м. Києві. Згідно договору № 6/1 від 01.02.2003 відповідач зобов'язаний був сплачувати третій особі витрати на утримання та комунальні послуги, пов'язані з використанням приміщень відповідно до договору оренди № 6 від 01.02.2003.

Таким чином, спірна кімната № 116, яка розташована на першому поверсі будинку № 11/8 на вул. Дорогожицькій у м. Києві, не була предметом договору оренди № 6 від 01.02.2003 та предметом договору № 6/1 від 01.02.2003.

У відповідності до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», державне майно може перебувати у користуванні фізичних і юридичних осіб на підставі договору оренди.

Згідно статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В матеріалах справи відсутній договір оренди нежилого приміщення –кімнати № 116, розташованої на першому поверсі будинку № 11/8 на вул. Дорогожицькій у м. Києві, укладений між позивачем і ТОВ «Елтіс Україна Електротехнік»або між Інститутом «Укрсільенергопроект», як попереднім балансоутримувачем, і ТОВ «Елтіс Україна Електротехнік».

Таким чином, до 24.09.2003 відповідач займав спірне приміщення і використовував його у власній господарській діяльності без договору оренди, тобто неправомірно.

Також, матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що за період з 01.02.2003 по 31.04.2006 відповідачем було сплачено на користь третьої особи оренду плату на підставі договорів № 6 та № 6/1 від 01.02.2003, але у платіжних документах, рахунках-фактурах та податкових накладних помилково було зазначено договори № 12 та № 12/1 від 02.09.2002.

Жодних доказів того, що за період з 01.01.2003 до 24.09.2003 відповідач сплачував позивачу або третій особі плату за користування спірною кімнатою № 116 суду не надано.

Отже, ТОВ «Елтіс Україна Електротехнік»безоплатно використовував нежитлові приміщення кімнати № 116, розташованої на першому поверсі будинку № 11/8 на вул. Дорогожицькій у м. Києві з 01.01.2003 до 24.09.2003.

Згідно пункту 5 Декрету КМУ від 15.12.1992 № 8-92 (в редакції від 16.01.2003), підприємствам, що є у загальнодержавній власності, заборонялося передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про власність»(чинного на час спірних правовідносин) майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Частиною другою статті 48 Закону України «Про власність»(чинного на час спірних правовідносин) передбачено право власника вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Цивільні відносини, що є предметом позову, виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, тобто до 01.01.2004. Тому суд застосовує положення Цивільного кодексу Української РСР.

Згідно статті 4 Цивільного кодексу УРСР, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли позадоговірні відносини, пов'язані із заподіянням останнім шкоди позивачу внаслідок неправомірного і безоплатного використання приміщення спірної кімнати № 116.

Відповідно до частини першої статті 440 Цивільного кодексу УРСР, шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі.

Обов'язковою підставою для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності згідно статті 440 Цивільного кодексу УРСР є правопорушення, яке включає такі елементи як шкода, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та вину заподіювача шкоди.

Протиправність дій відповідача полягає в тому, що з 01.01.2003 до 24.09.2003 він безоплатно користувався спірними нежитловими приміщення без укладеного договору оренди.

При цьому, суд зазначає, що у разі використання відповідачем спірних приміщень за наявності укладеного договору оренди, він зобов'язаний був би за їх використання сплачувати орендну плату позивачу.

Отже, внаслідок неправомірних дій відповідача позивач був позбавлений можливості використовувати спірні приміщення на власний розсуд, в т.ч. здавати їх в оренду.

Таким чином, у відповідача виникло позадоговірне зобов'язання по відшкодуванню майнових втрат позивачу за безкоштовне і незаконне використовування його майна у вигляді орендної плати, яка у період з 01.01.2003 до 24.09.2003 становить 9 892,82 грн. Відповідачем не доведено правомірності користування нежитловими приміщеннями –кімнатою № 116 в будинку на вул. Дорогожицькій, 11/8, а тим самим не доведена відсутність вини в незаконному користування вказаними приміщеннями.

Як вбачається з розрахунку суми заподіяної шкоди він розроблений позивачем на підставі «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна» затвердженою Постановою КМУ від 05.10.1995 № 786, що не суперечить діючому законодавству.

Враховуючи викладене вимоги позивача в частині стягнення 9 892,82 грн. шкоди обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача комунальних та експлуатаційних послуг за період з 01.05.2003 по 24.09.2003 в розмірі 697,02 грн.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України (ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України) визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч названим нормам законодавства позивачем не подано жодного доказу на підтвердження того, що ним понесено витрати з надання комунальних послуг на цю суму у цей період, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтіс Україна Електротехнік»(м. Київ, пр-т Радянської України, 20д, кв. 68, код 32047605) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»в особі відокремленого підрозділу «Головний інформаційно-обчислювальний центр»ДП НЕК «Укренерго»(м. Київ, вул. Комінтерну, 27, код 04641523) 9 892 (дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 82 коп. шкоди у вигляді орендної плати, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення з відповідача збитків понесених у зв'язку з несплатою комунальних та експлуатаційних послуг за період з 01.05.2003 по 24.09.2003 в розмірі 697,02 грн. в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В. Сівакова