Постанова

від 13.02.2008 по справі 3/383-3/235а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/383-3/235А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.08                                                                                           Справа№ 3/383-3/235А

Суддя    Н.Березяк   при секретарі І. Сеник розглянула матеріали справи  

За позовом : Сихівської районної санітарно-епідеміологічної станції, м. Львів

До відповідача :  Державної інспекції контролю за цінами у Львівській області, м. Львів

Треті особи без самостійних вимог на стороні позивача:

1.Державна податкова адміністрація, м. Київ

2.Міністерство охорони здоров'я України, м. Львів

Про визнання недійсним рішення державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 15 від 27.12.2004 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

За участю представників:

Від  позивача: Сегал О.Е., Суркова Т.І.- представники

Від  відповідача: Рущак О.О. - представник

Від третьої особи 1: не з'явився

Від третьої особи 2: не з'явився

          Представникам сторін роз'яснено  права та обов‘язки , передбачені ст.ст.49,51   КАС України.

          Суть спору: Подано позов Сихівською районною санітарно-епідеміологічною станцією до Державної інспекції контролю за цінами у Львівській області про визнання недійсним рішення № 15 від 27.12.2004 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін .

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити  позовні  вимоги з  мотивів наведених  в позовній  заяві, матеріалах справи  та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Позивач не погоджується із висновком відповідача про те, що тарифи, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року № 1351 набрали чинності з моменту прийняття цієї постанови.

Відповідач позов заперечив з підстав і мотивів, викладених в своїх поясненнях, просив позов залишити без задоволення.

          В судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.02.2008 року.

            13.02.2008  року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

          Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності , встановив наступне:

Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області було проведено перевірку правильності формування та застосування тарифів на роботи і послуги, що надаються і виконуються за плату відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року № 1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”, в результаті якої виявлено порушення державної дисципліни цін і прийнято акт № 001286 від 20 жовтня 2004 року.

За результатами проведеної перевірки на підставі акту Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області прийнято рішення № 15 від 27.12.2004 року про застосування економічних санкцій, шляхом вилучення у Сихівської районної санітарно-епідеміологічної станції в дохід бюджету Сихівського району 27278,34 грн.

Сихівська районна санітарно-епідеміологічна станція не погоджується з прийнятим 27.12.2004 року рішенням № 15, що стало підставою для його оскарження в судовому порядку.

В основу позовних вимог позивачем покладено те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року № 1351 затверджено тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби і у ній відсутні посилання на те, що ПДВ включено до тарифів, що затверджені даною Постановою. Також, як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на лист ДПА від 15.09.2003 року, яким повідомляється, що тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби без врахування ПДВ і при здійсненні зазначених операцій до ціни необхідно додавати цей податок. А відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” види послуг, які надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, не відносяться до операцій, які звільняються від оподаткування або не є об'єктом оподаткування і відповідно мають обкладатись податком на додану вартість.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов  підлягає до задоволення частково.

При  прийнятті  постанови,  суд  виходив  з наступного :

Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області було проведено перевірку правильності формування та застосування тарифів на роботи і послуги, що надаються і виконуються за плату відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року № 1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”, в результаті якої виявлено порушення державної дисципліни цін і прийнято рішення № 15 від 27.12.2004 року про застосування економічних санкцій, шляхом вилучення у Сихівської районної санітарно-епідеміологічної станції в дохід бюджету Сихівського району 27278,34 грн.

Відповідно до ст.14 Закону України “Про ціни і ціноутворення” від 3 грудня 1990 року № 507-XII(із змінами), вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією  сума виручки  в  результаті  порушення  державної  дисципліни цін підлягає вилученню в доход бюджету, крім того стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки.

Відповідно до п.3 ст.116 Конституції України, до повноважень Кабінету Міністрів України належить проведення цінової політики, яке в свою чергу реалізовано в Законі України „Про ціни та ціноутворення", згідно із яким Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики цін, визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни (тарифи), на які затверджуються відповідними органами державного управління

          Відповідно до ст. 35 Закону України „ Про Державно санітарно-епідеміологічну службу України" та на реалізацію права закладів санітарно-епідеміологічної служби надавати платні послуги з метою одержання коштів до спеціального фонду державного бюджету, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.08.03 року № 1351 "Про затвердження тарифів на роботи та послуги, що виконуються та надаються за плату установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби", а також Постанову від 11.05.2006 року № 662, у відповідності до яких заклади санітарно-епідеміологічної служби зобов'язано надавати послуги по конкретно визначених розмірах тарифів.

          Пункт 1.8 “Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами”, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. №298/519 (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 18.12.2001р. за № 1047/6238) передбачає, що факти завищення цін і тарифів суб'єктами господарювання, які встановлені самостійно, у разі повернення суб'єктами господарювання суми необгрунтовано отриманої виручки споживачам або перерахування її в дохід відповідного бюджету до початку перевірки, як порушення державної дисципліни цін, не розглядаються (початком перевірки вважається дата, яка зазначена в акті).

          Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

          Постановою N 1351 були затверджені тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. Ці тарифи включали ПДВ (оскільки у постанові не було зазначене протилежне).

          Необґрунтованим є посилання позивача на лист - роз'яснення Державної податкової адміністрації України від 15 вересня 2003 року N 8101/5/15-2416 , який був адресований  Міністерству охорони здоров'я України.

Розділом ІІ Закону України „Про державну податкову службу України” не передбачено виконання функцій органами державної податкової служби в частині формування та встановлення регульованих цін та тарифів. Отже, надаючи роз”яснення щодо структури встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.03 року №1351 фіксованих тарифів на роботи та послуги, що надаються установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, Державна податкова адміністрація згідно зі ст..19 Конституції України перевищила свої повноваження. А тому, відповідно, використання санітарно-епідеміологічними станціями зазначеного роз'яснення суперечить чинному законодавству.

ДПА України у своєму листу від 15 вересня 2003 року N 8101/5/15-2416, виходила з помилкового припущення, про те, що до тарифів (прейскурантів), установлених постановою 1351, ПДВ не включено. Крім того, відповідно до п.п. ”г” підпункту 4.4.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-111 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами в межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Таким чином, на спірні правовідносини дана відповідь не поширюється.

          Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, санкції, за порушення  позивачем державної дисципліни цін за період з 17.09.2003 року по 01.10.2004 року, застосовані рішенням державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 15 від 27.12.2004 року.  Таким чином, відповідачем пропущено встановлений ст.250 ГК України строк застосування санкцій за період з 17.09.2003 року по 27.12.2003 року. Вартість наданих послуг за період  вересень-грудень 2003 року становить 2387,70 грн.  

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в частині скасування застосування санкцій в сумі 7163,10 грн.               (2387,70 грн. Ч 3).

Згідно із ч. 4 ст.70 КАС України, обставини , які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову. В обґрунтування своїх заперечень відповідач надав суду достатні докази правомірності прийняття рішення № 15 від 27.12.2004 року про застосування економічних санкцій за порушення позивачем державної дисципліни цін за період з січня по жовтень 2004 року .

          З урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування найвищою судовою інстанцією України та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 21, 69, 70, 71,160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Визнати недійсним рішення державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області №15 від 27.12.2004 року  в частині застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни в сумі 7163,10 грн.

3. В решта частині рішення державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 15 від 27.12.2004 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін залишити без змін.

4.Судові витрати покласти на позивача.

5. Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.  

Повний текст Постанови виготовлений та підписаний, в порядку, визначеному ч.3 ст.160 КАС України, 14.02.2008р.

Суддя                                                                                                       Березяк Н.Є.