Рішення

від 10.02.2011 по справі 4/300

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/300

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.02.11 р.                                                                                    Справа № 4/300                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Уханьової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної  заяви:

за участю представника позивача – Горішняк С.М. за дорученням № 286 від 15.10.2010р,

за позовом -          Товариства з обмеженою відповідальність „ПЦ „МАКСИМ” м. Луганськ   

до відповідача -    Колективного малого підприємства „ЮВВ” м. Краматорськ

про стягнення 47500,00грн. заборгованості та штрафу за несвоєчасну оплату товару

встановлено СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 47500,00грн., з яких: 20000,00грн. – заборгованість, 27500,00грн. штрафу за несвоєчасну оплату товару в розмірі 50% від суми заборгованості відповідно до п. 3.3 договору.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір купівлі-продажу №24 від 10.10.2010р., рахунку-фактури №СФ-0001489 від 07.10.2010р. на суму 120000,00грн., який виписаний позивачем, товарно-транспортну накладну №1192 від 16.10.2010р. на суму 120000,00грн. та довіреність №10/3 від 15.10.2010р., витяги з банківського рахунку в обґрунтування часткової оплати товару відповідачем,

Представник відповідача не явився в судове засідання на виклик суду, про час і місце якого був належним чином повідомлений, не виконав дії, передбачені судом ухвалою про порушення справи, що ускладнює вирішенню даного спору.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Таким же чином і повідомляється особа, якій належним чином (замовленою поштою з описом вкладення) було направлена вимога. Крім цього, судом прийнято до уваги і той факт, що як вимога кредитора, так і ухвали суду були направлені боржнику - стороні по справі (відповідачу) замовленою поштою за адресою, вказаною у довідці серії АЕ № 281946  з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір за достатністю документів без явки представника відповідача та відсутності відзиву на позов на підставі ст. 75 ГПК України.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом –

ВСТАНОВЛЕНО:

Позовні вимоги стосуються виконання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №24 від 10.10.2010р. в частині несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Загальні поняття зобов'язання викладені у статті 509 Цивільного кодексу України, за якою зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

2

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів. У відповідності з вимогами ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. За ст.180 цього ж Кодексу, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами підписаний договір купівлі-продажу №24 від 10.10.2010р.

За цим договором продавець (позивач) зобов'язується передати у власність, а покупець (відповідач) – прийняти та оплатити в комплекті обладнання, що було у використанні – офсетну двофарбову друкарську машину „Ryobi-512” 1997року випуску (виробництва Японії) (п. 1.1 договору).

Загальна сума договору 120000,00грн. (п. 2.2 договору).

Умови платежу: попередня оплата в розмірі 40000,00грн. з ПДВ протягом 7 днів з моменту підписання договору; останні 80000,00грн. – сплачуються до 12.11.2010р. (п. 3.1 договору).

Таким чином, сторонами обумовлені конкретні строки оплати товару.

В п. 8.1 договору сторонами встановлений строк його дії – до 31.12.2010р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань по договору.

Таким чином, сторонами в договорі погоджені всі істотні умови договору, тому він вважається судом укладеним.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Позивачем відповідачу, ще до укладення сторонами договору, виписаний рахунку-фактура №СФ-0001489 від 07.10.2010р. на суму 120000,00грн.

15.10.2010р. попередньо поставці відповідачем перераховано позивачу 40000,00грн. у якості попередньої оплати, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з банківського рахунку, що є виконанням умов п.3.1 договору.

Позивачем переданий, а відповідачем на підставі довіреності №10/3 від 15.10.2010р. отриманий обумовлений договором товар по товарно-транспортній накладній №1192 від 16.10.2010р. на загальну суму 120000,00грн.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідно до п. 3.1 договору строк оплати останніх 80000,00грн. до 12.11.2010р., відповідач повинен був здійснити кінцевий розрахунок за товар саме в цей строк.

Відповідач сплатив позивачу за отриманий товар 10000,00грн. - 09.11.2010р., 15000,00грн. – 12.11.2010р., 30000,00грн. – 16.11.2010р., 5000,00грн. – 18.11.2010р., тобто товар на суму 65000,00грн. сплачений своєчасно, на суму – 35000,00грн. оплачений з порушенням термінів, встановлених п. 3.1 договору, а на суму 20000,00грн. не сплачений.

Відповідачем, в порушення умов договору, отриманий товар несплачений в повному обсязі, таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 20000,00грн.

Враховуючи вищезазначене, а також доведеність позивачем факт наявності заборгованості за товар,  господарський суд задовольняє цю позовну вимогу в повному обсязі.

3

Враховуючи несплату відповідачем всієї вартості отриманого товару, а також несвоєчасну сплату частини вартості товару, позивач просить суду стягнути з боржника 27500,00грн. штрафу за несвоєчасну оплату товару в розмірі 50% від суми заборгованості відповідно до п. 3.3 договору.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою. Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.  

У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім цього, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Сторонами в п. 3.3 договору визначено, що в разі несплати всієї суми передбаченої договором покупцем до 12.11.2010р. включно на користь продавця, покупець сплачує продавцю штраф в сумі 50% від суми боргу.

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 3.1 договору.

Позивачем законно нараховані штрафні санкції в сумі 27500,00грн. штрафу за несвоєчасну оплату товару в розмірі 50% від суми заборгованості, переданого по товарно-транспортній накладній №1192 від 16.10.2010р. на загальну суму 120000,00грн.

Суд задовольняє цю вимогу в повному обсязі, оскільки сторонами самостійно визначений вид відповідальності та її розмір, а також позивачем доведений факт прострочення строків оплати товару та наданий обґрунтований розрахунок суми.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати у розмірі передбаченому діючим законодавством.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,550,551,610,612,629 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,230,231 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальність „ПЦ „МАКСИМ” м. Луганськ до Колективного малого підприємства „ЮВВ” м. Краматорськ про стягнення 47500,00грн., з яких: 20000,00грн. – заборгованість, 27500,00грн. штрафу за несвоєчасну оплату товару в розмірі 50% від суми заборгованості відповідно до п. 3.3 договору в повному обсязі.

Стягнути з Колективного малого підприємства „ЮВВ” м. Краматорськ-84300, вул. Р. Люксембург, 20, ЄДРПОУ 23033433 на користь Товариства з обмеженою відповідальність „ПЦ „МАКСИМ” м. Луганськ-91011, вул. Челюскінців, 16 „а”, ЄДРПОУ 24852989 заборогованість в сумі 20000,00грн., 27500,00грн. штрафу за несвоєчасну оплату товару в розмірі 50% від суми заборгованості відповідно до п. 3.3 договору, 475,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                               Гринько С.Ю.                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 10.02.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у  3прим.:

1-до справи,

1- позивачу,

1- відповідачу