Рішення

від 01.02.2011 по справі 15/279

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/279

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.02.11 р.                                                                                    Справа № 15/279                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Полімет” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31586820)

до відповідача державного підприємства “Красноармійськвугілля” м. Димитров (код ЄДРПОУ 32087941)

про стягнення основного боргу в сумі 24048,00 грн., інфляції в сумі 1119,55 грн., 3% річних у розмірі 336,01 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гончарова Ю.В. за довіреністю б/н від 17.11.2010 р.

від відповідача: Поливанов Л.М. за довіреністю № 2 від 04.01.2011 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Полімет” м. Донецьк до державного підприємства “Красноармійськвугілля” м. Димитров про стягнення основного боргу в сумі 24048,00 грн., інфляції в сумі 1119,55 грн., 3% річних у розмірі 336,01 грн.

Ухвалою суду від 24.12.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/279, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2010 р. сторони уклали договір про закупівлю № 267 по результатам відкритих торгів, які відбулись 02.02.2010 р., згідно якого виконавець (позивач) зобов'язався передати у власність платнику (відповідачу) передбачену в даному договорі продукцію, а платник зобов'язався прийняти дану пропозицію та оплатити її на умовах, викладених в даному договорі.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що предметом даного договору є вироби з дроту, а саме: електроди в кількості та за ціною згідно специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 4.3 договору оплата за товар здійснюється за фактом постачання протягом 60 днів.

Відповідно до п. 4.5 договору платник має право зменшити обсяги закупівлі залежно від реального фінансування видатків.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору.

Відповідно до п. 11.1 договору він діяв з 15.03.2010 р. до 31.12.2010 р., а щодо виконання зобов'язань – до повного та належного виконання.

Пунктами 12.2, 12.3 договору передбачено, що зміни, доповнення та протоколи до договору дійсні за умови викладення їх у письмовій формі, підписані сторонами і є невід'ємною його частиною, про що повинно бути зазначено в цих документах. Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

До спірного договору сторони уклали специфікацію, якою передбачили найменування товару, одиницю вимірювання, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару. Спірний договір та специфікація до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 267 від 15.03.2010 р. ним було поставлено відповідачу електроди за видатковою накладною № РН–0000633 від 21.04.2010 р. на суму 24048,00 грн. Факт отримання відповідачем вказаного товару за цією видатковою накладною підтверджується підписом уповноваженої особи, яка фактично отримала товар для відповідача, на видатковій накладній в графі „Отримав”, а також довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей № 162 від 21.04.2010 р., податковою накладною № 483 від 21.04.2010 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за спірною видатковою накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 267 від 15.03.2010 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, зазначеного у накладній, відповідають тим, що вказані у специфікації до договору. Підставою поставки товару в спірних видатковій та податковій накладних, довіреності вказаний саме договір № 267 від 15.03.2010 р. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач товар, отриманий за спірною видатковою накладною не оплатив, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 24048,00 грн.

В обґрунтування вказаної суми боргу позивач надав до суду завірену копію підтвердження за підписом головного бухгалтера ДП “Красноармійськвугілля”, скріпленим відбитком печатки, в якому відповідач підтверджує наявність у нього заборгованості перед позивачем станом на 01.11.2010 р. в сумі 24048,02 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 267 від 15.03.2010 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Згідно ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідач надав до суду відзив № 4–10 від 12.01.2011 р. на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує наступним:

На підставі п. 4.5 договору відповідач зменшив обсяг закупівлі товару, погодженого сторонами в специфікації до договору, та надав позивачу заявку на поставку наступного товару: електроди АНО–4 ф 4 в кількості 2 тони, електроди АНО–4 ф 5 в кількості 1 тони, електроди УОНИ–13/55 ф 5 в кількості 500 кг. Згідно видаткової накладної № РН–0000633 від 21.04.2010 р. на суму 24048,00 грн. відповідач частково отримав товар, передбачений специфікацією до договору та заявкою відповідача. Недоотриманий залишився товар – АНО–4 ф 4 в кількості 500 кг, у зв'язку з чим відповідач вважає, що строк виконання грошового зобов'язання для нього не наступив, оскільки позивач нібито не виконав договірні зобов'язання по поставці товару.

Крім того, відповідач вважає необґрунтованими заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги в частині стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн., на підставі не доведення позивачем факту надання юридичних послуг та фактичного понесення ним витрат на вказану суму.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заперечення відповідача не приймається судом до уваги, тому що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Умовами спірного договору передбачено здійснення оплати по факту отримання товару з відстроченням платежу на 60 днів. При цьому в спірному договорі відсутні такі умови, які б ставили початок настання строку виконання грошового зобов'язання в залежність від повноти здійснення постачальником поставки. Крім того, доказів вчинення дій, направлених на повернення отриманого не в повному обсязі товару, повернення податкової накладної, повідомлення постачальника про скасування довіреності на отримання товару, відповідач до суду не надав.

Згідно п. 5.4 договору датою поставки вважається дата, яка вказана платником в товаросупроводжувальних документах, наданих виконавцем, при його прийманні.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Виходячи з того, що спірна видаткова накладна № РН–0000633 була підписана 21.04.2010 р., строк оплати для відповідача за товар, отриманий за цією накладною, наступив у період з 22.04.2010 р. по 21.06.2010 р. включно, а вже з 22.06.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 24048,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу за період з 22.06.2010 р. по 08.12.2010 р. 3% річних в сумі 336,01 грн., інфляцію в розмірі 1119,55 грн. (розрахунки додані до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 1119,55 грн., 3% річних в сумі 336,01 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В позовній заяві позивач стверджує, що у зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач поніс додаткові витрати на оплату послуг адвоката, який надав усні та письмові консультації з юридичних питань відносно стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, склав позовну заяву про стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних, інфляції та збитків, проконсультував стосовно процесуальних особливостей захисту інтересів позивача в судових органах, а також здійснив безпосереднє представництво та захист інтересів позивача в судових органах, що підтверджується договором про надання юридичних послуг № 77 від 17.11.2010 р., свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3371, виданим Гончаровій Ю.В. 30.09.2009 р., актом № 22/01 від 22.01.2011 р. прийому–передачі робіт (надання послуг), завірені копії яких додані до позову. Позивач за надання вказаних послуг сплатив 5000,00 грн. згідно платіжного доручення № 81 від 01.12.2010 р. з відміткою банку про проведення платежу на підставі рахунку на оплату № 122 від 22.11.2010 р., згідно платіжного доручення № 1 від 21.01.2011 р. з відміткою банку про проведення платежу на підставі рахунку на оплату № 13 від 19.01.2011 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 12.10.1999 р., які на підставі статей 15, 16 Закону України "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обов'язкові для виконання.

У п.2 ст. 33  Правил встановлено принцип “розумного обґрунтування” розміру оплати  юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних  рис через перелік  певних  факторів, що мають  братись  до уваги при визначенні розміру оплати  -  обсяг  часу  і роботи,  що вимагається для адвоката,  його адвокатський  досвід,  науково-теоретична  підготовка та інші.

Визначаючи розмір сум,  які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні  братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові  відрядження (якщо  їх  установлено);  вартість  економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець;   вартість  оплати  відповідних  послуг  адвокатів,  яка склалася  в  країні  або  в  регіоні;  наявні  відомості   органів статистики  або  інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість  розгляду  і  складність  справи  тощо.   Докази,   які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Із акту № 22/01 від 22.01.2011 р. прийому–передачі робіт (надання послуг) вбачається, що беручи участь у справі, адвокат виконував наступну роботу, зокрема: надав консультації (300,00 грн.), склав позовну заяву до суду (2200,00 грн.), здійснив представництво інтересів в суді (2500,00 грн.).

Але матеріалами справи підтверджується, що адвокат склав позовну заяву до суду та взяв участь у двох судових засіданнях. Інших доказів на підтвердження зайнятості адвоката у цьому судовому процесі, ступеня складності справи, вирішення нових правових питань та доказів в чому полягала складність справи, а також відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг, відомості про вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні до суду не надано.

Виходячи з вартості витрат на надання юридичних послуг, вказаних в акті прийому–передачі робіт (надання послуг), суд робить висновок, що вартість наданих послуг адвоката в сумі 5000,00 грн. занадто завищена, доведена не в повному обсязі відповідними документами, а тому, на думку суду підлягає стягненню як судові витрати частково в розмірі 2000,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв'язку із задоволенням позовних вимог покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 46; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з державного підприємства “Красноармійськвугілля” (юридична адреса: 85322, Донецька область, м. Димитров, вул. Ватутіна, 1; код ЄДРПОУ 32087941; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Полімет” (юридична адреса: 83121, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 169; код ЄДРПОУ 31586820; інші відомості в матеріалах справи відсутні) суму 25503,56 грн. (а саме основний борг на суму 24048,00 грн., інфляцію в сумі 1119,55 грн., 3% річні в розмірі 336,01 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 255,04 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 2000,00 грн.

Відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат на оплату послуг адвоката на суму 3000,00 грн.

У судовому засіданні 01.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 03.02.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Богатир К.В.