Постанова

від 07.02.2008 по справі 25/181-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/181-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07.02.2008р.м.Київ№ 25/181-А

За позовом    Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

до                   1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітос»

                      2. Приватного підприємства «Танос Плюс»

про                 визнання недійсними господарських зобов'язань

                                                                                                                   Суддя Морозов С.М.

Представники сторін:

від позивача           Гоцко Р.В. (довіреність № 1651/9/10-209 від 12.02.2007р.)

від відповідача   1. Афян А.А. (довіреність від 20.12.2007р.)

                           2. не з'явились;

В судовому засіданні присутній помічник прокурора Печерського району м. Києва Бондур Д.В..

07.02.2008р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи:

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва (надалі ДПІ у Печерському районі міста Києва, позивач) звернулась до суду  з позовною заявою про визнання недійсними господарських зобов'язань за договором укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнітос»(надалі ТОВ «Юнітос», відповідач 1), та Приватним підприємством «Танос плюс» (надалі ПП «Танос плюс», відповідач 2) на загальну суму 140 760 000 грн. з підстав передбачених ст. 207 ГК України. Також позивач просив суд застосувати наслідки недійсності договорів згідно ст. 208 ГК України, стягнути з ТОВ «Юнітос»в доход держави модулі збору аналогових сигналів В-2017, а з ПП «Танос плюс»в доход держави отримані за спірним договором кошти в розмірі 140 760 000 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідачем 1 за грудень 2005 року, проведеної позивачем, було виявлено завищену суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 23 460 000 грн., яка була заявлена до відшкодування внаслідок укладення з відповідачем 2 договору купівлі-продажу модулів аналогових сигналів В-2017.  

Засновником та директором ТОВ «Юнітос»є Лазебний О.А., а згідно інформації прокурора м. Бердичева 29.03.2006р. при порушенні кримінальної справи було встановлено, що невідомі особи з метою створення фіктивного підприємства, за грошову винагороду скористались паспортом та ідентифікаційним кодом гр. Лазебного О.А., підробили статут ТОВ «Юнітос». Заява про зміну засновника ТОВ «Юнітос»за формою № 1-ОПП була подана до ДПІ у Печерському районі міста Києва 27.12.2006р., довідка про взяття на облік була подана до ДПІ у Печерському районі міста Києва 30.11.2005р., заява до державного реєстратора про внесення змін щодо юридичної особи ТОВ «Юнітос»була подана 30.11.2005р. а протокол загальних зборів про передачу частки у статутному фонді датований 20.12.2005р. –відповідно зазначені документи підтверджують повноваження наступного директора підприємства –Омельчука В.В..

З наведених обставин позивач приходить до висновку, що документи, якими документально оформлено спірний договір підписано не уповноваженою особою – Омельчуком В.В., оскільки останні складені 28.11.2005р..

Таким чином, на думку позивача здійснення відповідачами господарської діяльності та укладання  угоди всупереч вимогам ЦК України та ГК України з метою незаконного відшкодування ПДВ об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому.      

Відповідачем 1 позову не визнано, у запереченнях на позов ТОВ «Юнітос»стверджує про безпідставність заявлених вимог до відповідачів стосовно укладеного договору. Зокрема, згідно наданих до справи доказів, відповідач 1 зазначає про повне відображення у звітності підприємства операції з купівлі аналогових сигналів. Про наявність товару на складі, орендованому підприємством свідчить акт складений працівниками позивача 13.03.2007р.. Твердження позивача про підписання спірного договору не уповноваженою особою спростовується наданими до матеріалів справи документами, зокрема згідно з протоколом № 2 від 26.11.2005р. Омельчук В.В. був призначений директором ТОВ «Юнітос»з 28.11.2005р., а протоколом № 3 від 20.12.2005р., на який посилається позивач у позовній заяві, була передана частка у статутному фонді  ТОВ «Юнітос».        

Лист УГБ ГУ МВС України у м. Києві № 9/1-вх. 1916 від 26.10.2006р. в якому стверджується що ТОВ «Юнітос»код ЄДРПОУ 33235112 з питання отримання дозволу на виготовлення печаток та штампів до відділу дозвільної системи УГБ ГУМВС України у м. Києві не зверталось не може свідчити про виготовлення печатки підприємства з порушеннями встановленого законом порядку, оскільки належним доказом вказаного факту є зокрема рішення відповідного органу про притягнення до адміністративної відповідальності. Порушення правил виготовлення та порядку обліку і зберігання печаток та штампів є окремим адміністративним правопорушенням відповідальність за яке передбачена ст. 189-2 Кодексу законів про адміністративні правопорушення, в результаті розгляду справи про адміністративне правопорушення виноситься постанова. Крім того, відповідач 1 зазначає, що в українському законодавстві не встановлено, а позивачем необґрунтовано, що використання печатки, яка виготовлена з порушенням встановленого законодавства тягне недійсність правочинів, які скріплені такою печаткою. Неправомірними є вимоги позивача про застосування до оспорюваної угоди наслідків недійсності за те, що підприємством у минулому начебто порушені правила виготовлення печаток. Позовні вимоги є недоведеними та не містять обґрунтування в чому полягає незаконність укладеної угоди, хто саме мав намір на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідач 2 заперечень проти позову не надав, на судовий розгляд справи не з'являвся, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Провадження у справі зупинялось за клопотанням сторін на строки встановлені судом. Через закінчення встановлених строків провадження було поновлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

28.11.2005р. між ТОВ «Юнітос»та ПП «Танос плюс»укладено договір купівлі-продажу № ЮТ-1105 у відповідності до умов якого останнє зобов'язувалось поставити продукцію «модуль збору аналогових сигналів В-2017». Ціна за одиницю продукції і загальна вартість за партію поставляємої продукції зазначаються в додатках, які є невід'ємними частинами договору (п. 3.2 Договору).

Поставка товару на загальну суму 140 760 000 грн. (в тому числі ПДВ 23 460 000 грн.) підтверджується актами прийому-передачі № 1 від 28.11.2005р., № 2 від 29.11.2005р., № 3 від 30.11.2005р.. На виконання договору ПП «Танос плюс» було виписано податкові накладні № 1 від 28.11.2005р. на загальну суму 46 202 400 грн. (в тому числі ПДВ 7 700 400 грн.), № 2 від 29.11.2005р. на загальну суму 46 230 000 грн. (в тому числі ПДВ 7 705 000 грн.), № 3 від 30.11.2005р. на загальну суму 48 327 600 грн. (в тому числі ПДВ 8 054 600 грн.). Розрахунки між сторонами за угодою підтверджені платіжними дорученнями № 4, 5, 6, 7, 8, 9 від 30.11.2005р.. Копії вказаних документів наявні у матеріалах справи.

Відповідно до статті 4 Перехідних положень Господарського кодексу України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо  суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Твердження позивача стосовно сумнівності проведеної операції судом не приймається виходячи з наступного.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний  правочин,  який вчинено без наміру створення правових наслідків, як обумовлювалися цим правочином визнається судом недійсним.

Позивачем не надано належних доказів, якими підтверджено фіктивність укладеного правочину, не доведено, що документи виписані на виконання договору були підроблені, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про складення завідомо неправдивих документів звітності, притягнення до відповідальності чи порушення кримінальної справи проти посадових осіб (директора, бухгалтера підприємства) у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Оформлення оспорюваної угоди первинними документами, які свідчать про фактичне виконання зобов'язань за угодою підтверджується довідкою № 501/23-11/33235065 від 07.07.2006р. складеною за результатами невиїзної документальної/виїзної позапланової перевірки ПП «Танос плюс»з питань правових відносин з ТОВ «Юнітос»за період з 01.11.2005р. по 30.11.2005р..  Довідкою підтверджено факт віднесення ПП «Танос плюс»до складу податкових зобов'язань у листопаді 2005р. сум податку на додану вартість за виданими на виконання спірного договору податковими накладними № 1 від 28.11.2005р., № 2 від 29.11.2005р., № 3 від 30.11.2005р..

          Фактична передача товару за укладеною угодою підтверджується його наявністю на орендованих згідно договору від 01.03.2007р. складських приміщеннях. Вказаний факт також підтверджений актом обстеження приміщення за адресою смт. Гатне, вул. Зелена 8, що складений 13 березня 2007р. ст. о/у ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва старшим лейтенантом податкової міліції Чернегою А.В.. Позивачем до матеріалів справи додано акти приймання-передачі товару, довідку-підтвердження директора підприємства про місцезнаходження придбаного за угодою товару, та відповідні податкові декларації з податку на прибуток, які підтверджують відображення в обліку знаходження придбаного товару на підприємстві. Додатково, відповідачем 1 представлено акт контрольної перевірки інвентаризації, проведеної згідно наказу № 24 від 01.10.2007р., яким підтверджено наявність згідно з інвентаризаційним описом модулів збору аналогових сигналів В-2017 придбаних 28.11.2005р., 29.11.2005р., 30.11.2005р..

Розглянувши спір по суті, оцінивши доводи сторін судом встановлено, що обставини на які посилається позивач та якими обґрунтовано недійсність зобов'язань за оспорюваною угодою, свідчать про укладення угоди з метою що завідомо суперечить інтересам держави. Як зазначає позивач у позовній заяві укладання договору між ТОВ «Юнітос»та ПП «Танос Плюс»об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. Зокрема, за твердженням позивача в даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи.

Водночас правочин, вчинений з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а отже нікчемним. Як зазначено у частині 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Враховуючи наведене, позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

За таких обставин, в силу положень п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України за вимогами про визнання недійсними господарських зобов'язань за договором від 28.11.2005р. суд закриває провадження.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 ст. 10 Закону України «про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені, передбачені частиною 1 ст. 208 ГК України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки", доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Згідно з частиною  першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не надано доказів визнання недійсними установчих документів відповідачів.

Також, позивачем не надано належних доказів, які б свідчили, що відповідачем-1 та відповідачем-2 не сплачені податки за Договором. Довідка про яку зазначено вище підтверджує віднесення до податкових зобов'язань відповідного періоду (листопад 2005р.)  ПП «Танос плюс»суми податку на додану вартість, за спірною угодою.

Твердження позивача про те, що зобов'язання за укладеною відповідачами угодою суперечать Закону України «Про податок на додану вартість»та підтверджуються актом перевірки ТОВ «Юнітос»від 14.07.2006р. № 319/23-11/33235112 (виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість саме у зв'язку з укладенням спірної угоди) є необґрунтованим виходячи з наступного.

Акт перевірки від 14.07.2006р. № 319/23-11/33235112 складений ДПІ у Печерському районі міста Києва не породжує певних правових наслідків, висновки акту не мають обов'язкового характеру для ТОВ «Юнітос».

У акті перевірки викладена позиція органу щодо окремих питань, та в даному випадку підлягає оцінці у відповідності до норм чинного законодавства. Належним доказом існування заборгованості по сплаті податків в результаті проведення перевірки на підприємстві є саме факт узгодження, визначеного на підставі висновків складеного акту перевірки, податкового зобов'язання. До справи таких доказів позивачем не надано (витребувані ухвалою суду від 06.04.2007р.), сума від'ємного значення по податку на додану вартість за грудень 2005р., що зменшена за актом перевірки від 14.07.2006р. № 319/23-11/33235112 не є узгодженою, доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Висновки акту перевірки в даному випадку про те, що в порушення п. 1.8 ст. 1 пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Юнітос»заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість у грудні 2005р. в розмірі 23 460 000 грн. ґрунтуються на неправомірності такого відшкодування, та жодним чином не свідчать про недійсність зобов'язань за укладеною угодою. Відображення відповідних сум у податковій звітності підприємства є саме наслідком укладення спірної угоди, фактичного виконання зобов'язань за угодою.

Що ж стосується надмірної сплати податку, яка повинна існувати для проведення

бюджетного відшкодування необхідно зазначити, що така надмірна сплата є наслідком

сплати покупцем товарів (робіт, послуг) податку на додану вартість у складі ціни таких

товарів (робіт, послуг) їх продавцю.          

Тобто, покупець таких товарів –відповідач 1, сплачуючи у складі ціни ПДВ їх продавцю, фактично і здійснює надмірну сплату податку. За своєю суттю, податковий кредит з податку на додану вартість, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду та яка визначається згідно з цим Законом.

Проте, а ні стаття 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ані жодна інша норма Закону України "Про податок на додану вартість" не містить в собі положень відповідно до яких правомірність включення платником податків до складу податкового кредиту залежала б від надмірної сплати податку на додану вартість постачальниками відповідача 1.

Згідно статті 29 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав і приймає на себе обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм законом або статусом, яким визначається і порядок обрання або призначення цих органів.

Органи юридичної особи –це призначені або обрані посадові особи.

Посилання позивача на те, що спірний договір підписаний не уповноваженою особою, оскільки повноваження директора Омельчука В.В. діяти від імені ТОВ «Юнітос»підтверджуються саме протоколом № 3 від 20.12.2005р. спростовані наданим до матеріалів справи протоком № 2 від 26.11.2005р., згідно якого призначено на посаду 28 листопада 2005р. директора Омельчука В.В.. Саме наявність такого протоколу є підставою для подання підприємством заяви про внесення змін до реєстратора (заява подана 30.11.2005р.).

Окрім того, відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином згідно ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин вважається схваленим у разі якщо особа вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути зокрема, вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.) У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає (п.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111).

Вірним вважає суд твердження відповідача 1 щодо неприйнятності як доказу посилання позивача на лист УГБ ГУ МВС України у м. Києві № 9/1-вх. 1916 від 26.10.2006р. в якому стверджується що ТОВ «Юнітос»код ЄДРПОУ 33235112 з питання отримання дозволу на виготовлення печаток та штампів до відділу дозвільної системи УГБ ГУМВС України у м. Києві не зверталось не може свідчити про виготовлення печатки підприємства з порушеннями встановленого законом порядку. Порушення правил виготовлення та порядку обліку і зберігання печаток та штампів є окремим адміністративним правопорушенням відповідальність за яке передбачена ст. 189-2 Кодексу законів про адміністративні правопорушення, в результаті розгляду справи про адміністративне правопорушення виноситься постанова, відповідно остання є належним доказом вказаного факту.

Отже,  твердження позивача про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи. Таке твердження не відповідає вимогам процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування. Сам по собі договір купівлі-продажу не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства.

За таких обставин, із наданих суду доказів вбачається, що позивачем не доведено належним чином в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування доходів, а також наявність в діях відповідачів у формі умислу.

Наявність умислу у сторін за угодою означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Обвинувального вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Юнітос», ПП «Танос плюс», якими підписано оспорюваний договір позивачем не надано.

Окрім того, вимоги про застосування наслідків передбачених ст. 208 ГК України заявлені позивачем з пропущенням строків встановлених для їх застосування.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що  вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст.  ст.  238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як підтверджено матеріалами справи, спірний договір укладено відповідачами  у листопаді 2005р..

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 30.03.2007р., тобто більш ніж півтора роки після вчинення  відповідачами, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обставин суд приходить до висновку про пропущення строків для застосування до відповідачів адміністративної санкції у вигляді конфіскації. У зв'язку з наведеним вище невірним та помилковим вважає суд твердження позивача про те, що наслідки визнання недійсними господарських зобов'язань не є адміністративно-господарськими санкціями та строки встановлені у ст. 250 ГК України до них не застосовуються.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 157, 158-163  КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити провадження в частині заявлених вимог про визнання недійсними господарських зобов'язань за договором № ют-1105 від 28.11.2005р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнітос»та Приватним підприємством «Танос Плюс».

2. В іншій частині  в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                    С.М. Морозов

                                                                     дата складення постанови в повному обсязі 08.02.2008р.