Рішення

від 20.01.2011 по справі 8/161-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/161-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" січня 2011 р.                                                                  Справа № 8/161-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі                  Панченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД», ідентифікаційний код: 33492106, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2,  

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс”, ідентифікаційний код: 30160757, місцезнаходження: 07350, Київська обл., Вишгородський р-н,  с.Гаврилівка,

про стягнення 38641,13 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Продан А.В., яка діє на підставі довіреності від 03.03.2010 року, та        Бударагіна Л.М., яка діє на підставі довіреності від 22.11.2010 року;

від відповідача: Проценко М.П., яка діє на підставі довіреності від 17.11.2010 року за №КАМ-2010/11/17, -

Обставини справи:

03.11.2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД»(далі за текстом: Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс” (далі за текстом: Відповідач) про стягнення 38641,13 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором підряду від 12.04.2007 року за № 12-02-04/КАМ і додатковою угодою до нього від 23.01.2008 року за № 12 (далі за текстом: Договір з Додатковим договором), внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у сумі 38 641,13 грн. (тридцять вісім тисяч шістсот сорок одна гривня 13 коп.), яка складається з основного боргу у сумі 27600,42 грн. (двадцять сім тисяч шістсот гривень 42 коп.), пені у сумі 2945.83 грн. (дві тисячі дев'ятсот сорок п'ять гривень 83 коп.), штрафу у сумі 4140,06 грн. (чотири тисячі сто сорок гривень 06 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 2 954,40 грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 40 коп.) та три проценти річних у сумі 1000,42 грн. (одна тисяча гривень 42 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2010 року порушено провадження у справі №8/161-10 та призначено останню до розгляду на 22.11.2010 року.

22.11.2010 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який на виконання вимоги суду долучив до матеріалів справи засвідчені копії документів, які у Позивача витребовувались ухвалою суду від 03.11.2010 року, дав пояснення по суті спору та просив позов задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача не з'явився повідомивши через канцелярію суду за допомогою письмової заяви за вхідним номером 14279 про неможливість взяти участь в розгляді справи з проханням відкласти розгляд справи. Відповідач вимоги ухвали суду від 03.11.2010 року не виконав. У зв'язку з цим, ухвалою господарського суду Київської області від 22.11.2010 року розгляд справи відкладено на 29.11.2010 року.

29.11.2010 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який дав пояснення по суті спору та просив позов задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача не з'явився повідомивши через канцелярію суду за допомогою письмової заяви за вхідним номером 15109 про неможливість взяти участь в розгляді справи з проханням відкласти розгляд справи. Відповідач вимоги ухвал суду від 03.11.2010 року та від 22.11.2010 року не виконав. У зв'язку з цим, ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2010 року розгляд справи відкладено на 08.12.2010 року.

08.12.2010 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який дав пояснення по суті спору та просив позов задовольнити у повному обсязі. З'явився представник Відповідача, який виконав вимоги ухвал суду від 03.11.2010 року та від 22.11.2010 року, дав пояснення по справі, проти позову заперечував у повному обсязі та в задоволенні позову просив відмовити повністю. Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2010 року розгляд справи відкладено на 17.12.2010 року.

Ухвалою суду від 17.12.2010 року задоволено клопотання відповідача про продовження розгляду справи шляхом продовження розгляду справи до 20.01.2011 року.

17.12.2010 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який дав пояснення по суті спору та просив позов задовольнити у повному обсязі. З'явився представник Відповідача, який виконав вимоги ухвали суду від 08.12.2010 року, дав пояснення по справі, проти позову заперечував у повному обсязі та в задоволенні позову просив відмовити повністю. Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2010 року розгляд справи відкладено на 24.12.2010 року в зв'язку із задоволенням клопотання Відповідача про витребування у Позивача додаткових письмових доказів.

24.12.2010 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який дав пояснення по суті спору та просив позов задовольнити у повному обсязі. З'явився представник Відповідача, який дав пояснення по справі, проти позову заперечував у повному обсязі та в задоволенні позову просив відмовити повністю. Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог по оплаті пені та штрафу по Додатковому договору № 12 до Договору № 12-02-04/КАМ по справі № 8/159-10. Ухвалою господарського суду Київської області від 24.12.2010 року розгляд справи відкладено на 14.01.2011 року в зв'язку із задоволенням клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

14.01.2011 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який дав пояснення по суті спору та просив позов задовольнити у повному обсязі. З'явився представник Відповідача, який дав пояснення по справі, проти позову заперечував у повному обсязі та в задоволенні позову просив відмовити повністю. В судовому засіданні представникам сторін повідомлено про те, що розгляд справи відкладено на 20.01.2011 року.

20.01.2011 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який дав пояснення по суті спору та просив позов задовольнити у повному обсязі. З'явився представник Відповідача, який дав пояснення по справі, проти позову заперечував у повному обсязі та в задоволенні позову просив відмовити повністю. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 20.01.2011 року.   

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 1, п. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Цей же Кодекс у ч. 1 ст. 844 передбачає, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

12.04.2007 року між Позивачем та Відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 173, 179 Господарського кодексу України та ст. 202 Цивільного кодексу України, був укладений договір підряду за № 12-02-04/КАМ (далі за текстом: Договір). За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду.

За даним Договором згідно п. 1.1. Позивач зобов'язується своїми силами і засобами на власний ризик виконати на замовлення Відповідача у відповідності до вимог державних будівельних норм та стандартів, діючих на території України, будівельні роботи на будівельних об'єктах Відповідача, а Відповідач зобов'язується надати Позивачу відповідні будівельні майданчики, прийняти завершені роботи і оплатити їх.

Згідно із вимогами п. 6.1. Договору приймання виконаних робіт проводиться кожного календарного місяця станом на 25 число. Підрядник надає замовнику до 28 числа звітного місяця акти виконаних робіт встановленої форми. Замовник зобов'язаний підписати акти, а в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.    

Даний Договір у п. 6.2. передбачає, що виконані роботи оформляються актами (форма КБ 2), встановленого зразку і підписуються повноважними представниками сторін. На підряднику лежить обов'язок по оформленню актів виконаних робіт та наданню їх замовнику.  

Відповідно до п.п. 2.1., 3.1., 3.4. Договору обов'язки підрядника та замовника щодо фінансування та термінів виконання робіт передбачаються в Додаткових угодах до цього Договору.

23.01.2008 року між Позивачем та Відповідачем на виконання вимог п.2.1. договору підряду від 12.04.2007 року за № 12-02-04/КАМ укладено Додаткову угоду за № 12 на благоустрій території бройлерної птахоферми за № 26 в селищі міського типу Димер Вишгородського району Київської області (далі за текстом: Додаткова угода або Додатковий договір).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно п. 4.1. Додаткової угоди, загальна вартість робіт по даній Додатковій угоді складає 552 008,40 грн. (п'ятсот п'ятдесят дві тисячі вісім гривень 40 коп.).

Дана додаткова угода передбачає, що підрядник зобов'язаний почати виконання робіт протягом 2-х (двох) робочих днів з дати перерахування замовником авансу.

Судом встановлено, що датою перерахування авансу є 06.02.2008 року, в зв'язку з чим датою початку виконання підрядних робіт за Договором є 08.02.2008 року.

Відповідно до вимог п.2.2. Додаткового договору, закінчення виконання підрядних робіт здійснюється протягом 60-ти (шістдесяти) календарних днів з дати перерахування замовником авансу.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 530 передбачає, що якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Суд приходить до висновку, що Позивач зобов'язаний був закінчити підрядні роботи до 08.04.2008 року.

Договір підряду у п. 8.4. передбачає, що у разі не дотримання строку виконання робіт, або початку виконання робіт, передбачених в Додаткових угодах, Підрядник сплачує Замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості таких робіт за кожен день прострочки, крім пені Підрядник також сплачує штраф в розмірі 15-ти відсотків від вартості невиконаних робіт.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських  відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання  чи  порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Господарський кодекс України у ст. 232 передбачає, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: - допускається стягнення тільки штрафних санкцій; - збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; - за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.  Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В ході розгляду справи досліджено акти виконаних робіт за формою КБ-2 за №1, за №2 та за №3, за наслідками чого встановлено, що виконання підрядних робіт завершено 31.07.2008 року, 20.10.2008 року і 05.02.2009 року. За таких обставин суд вважає позицію Відповідача з приводу того, що Позивач прострочив виконання підрядних робіт за Додатковим договором згідно акту за № 1 на 113-ть днів, згідно акту за № 2 на 6-ть місяців 12-ть днів, згідно акту за № 3 на 10-ть місяців, доведеною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

При розгляді справи судом досліджено Додатковий договір, за наслідками чого встановлено, що розділ 5 Додаткового договору регулює питання оплати за виконанні роботи, згідно якого оплата виконаних підрядних робіт повинна здійснюватись в наступному порядку:

- Відповідач на другий робочий день після підписання угоди зобов'язаний перерахувати Позивачу аванс у сумі 301720,00 грн.;

- подальші розрахунки Відповідач мав проводити на підставі актів виконаних робіт, складених за формою КБ 2 після виконання робіт на суму перерахованого авансу. Відповідач зобов'язався здійснювати розрахунки за виконані роботи по підписаним актам протягом 10-ти днів з дати підписання таких актів.;

- весь комплекс виконаних робіт мав оплачуватись в розмірі 95% від загальної суми угоди та 5%, які дорівнюють 27600,42 грн. від загальної суми Додаткового договору Відповідач мав оплатити наступним чином: - 60% притриманих коштів, сума яких становить 16560,25 грн., Відповідач мав перерахувати протягом 15-ти банківських днів з дати закінчення всього комплексу робіт по даному Додатковому договору; - 40% притриманих коштів, сума яких становить 11040,17 грн., Відповідач мав перерахувати Позивачу протягом 15 банківських днів після закінчення 6-ти календарних місяців з дати підписання акту повного комплексу робіт.

У зв'язку із просрочкою Позивачем виконання підрядних робіт за Додатковим договором згідно акту за № 1 на 113-ть днів, згідно акту за № 2 на 6-ть місяців 12-ть днів, згідно акту за № 3 на 10-ть місяців Відповідачем було нараховано Позивачу штраф у розмірі 15-ти відсотків від простроченої суми, що становить згідно акту за № 1 - 12416,58 грн., згідно акту за № 2 - 10335,96 грн., згідно акту за № 3 - 60048,72 грн., та пеню за 6-ть місяців прострочки виконання робіт, що становить згідно акту за № 1 –6043,19 грн., згідно акту за № 2 –8148,28 грн., згідно акту за № 3 –47338,95 грн., загальна сума яких складає 145331,68 грн. (сто сорок п'ять тисяч триста тридцять одна гривня 68 коп.).

За таких обставин суд вважає позицію Відповідача з приводу того, що Позивач прострочив виконання підрядних робіт за Додатковим договором згідно акту за № 1 на 113-ть днів, згідно акту за № 2 на 6-ть місяців 12-ть днів, згідно акту за № 3 на 10-ть місяців  доведеною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, Додатковий договір у п. 5.3. передбачає, що весь комплекс виконаних підрядником робіт оплачується в розмірі 95-ти відсотків від загальної суми угоди. 5-ть відсотків від загальної суми угоди притримуються замовником в рахунок забезпечення виконання підрядником фінансових зобов'язань (виплата штрафних санкцій, відшкодування збитків замовника, спричинених не виконання або неналежним виконанням підрядником обов'язків по даній угоді).

Суд приходить до висновку, що факт порушення Підрядником строків виконання робіт по зобов'язанням за Додатковим договором доведений сторонами у справі суду належними та допустимими доказами, внаслідок чого Відповідач має право стягувати нараховані Позивачу штрафні санкції, загальна сума яких становить 145331,68 грн. (сто сорок п'ять тисяч триста тридцять одна гривня 68 коп.), та самостійно утримувати в межах 5-ти відсотків від загальної суми Додаткового договору, сума яких становить 30032,04 грн. (тридцять тисяч тридцять дві гривні 04 коп.).

Одночасно судом встановлено, що Відповідач в якості штрафних санкцій утримав 27600,42 грн. (двадцять сім тисяч шістсот гривень 42 коп.) з належних до виплати Позивачу коштів за неналежне виконання Позивачем робіт за Додатковим договором через порушення строку виконання робіт, передбачених в Договорі та Додатковому договорі, які підписанні Відповідачем та Позивачем.

Таким чином, у Відповідача перед Позивачем відсутня сума основної заборгованості за Договором з Додатковим договором, внаслідок чого в задоволенні вимог Позивача про стягнення на його користь з Відповідача основного боргу у сумі 27600,42 грн. (двадцять сім тисяч шістсот гривень 42 коп.) слід відмовити повністю.

Також, суд приходить до висновку, що відсутність у Відповідача з самого початку будь-якої основної заборгованості за Договором з Додатковим договором перед Позивачем має наслідком відсутність у Відповідача заборгованості перед Позивачем по сплаті інфляційних нарахувань у сумі 2 954,40 грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 40 коп.) та трьох процентів річних у сумі 1000,42 грн. (одна тисяча гривень 42 коп.) в зв'язку з тим, що інфляційні нарахування та три проценти річних при відсутності основної заборгованості не могли нараховуватись Позивачем Відповідачу. За таких обставин вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань у сумі 2 954,40 грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 40 коп.) та трьох процентів річних у сумі 1000,42 грн. (одна тисяча гривень 42 коп.) є безпідставними та необґрунтованими, в зв'язку з чим в їх задоволенні слід відмовити повністю.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 2945.83 грн. (дві тисячі дев'ятсот сорок п'ять гривень 83 коп.) та штраф у сумі 4140,06 грн. (чотири тисячі сто сорок гривень 06 коп.).

Згідно актів виконаних робіт за формою КБ-2 виконання підрядних робіт завершено 05.02.2009 року. Інших робіт за Договором з Додатковим договором Підрядником не виконувалось.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 60-т відсотків коштів від 5-ти відсотків коштів, які притримані Відповідачем, від загальної суми грошей за Договором з Додатковим договором мали бути оплачені Відповідачем Позивачу 26.02.2009 року.

Цивільний кодекс України в п.п. 1, 2 ст. 258 передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Відповідно до вимог ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

В ході розгляду справи встановлено, що строки позовної давності для стягнення сум пені та штрафу по 60-т відсотків коштів від 5-ти відсотків коштів, які притримані Відповідачем, від загальної суми грошей за Договором з Додатковим договором закінчився 27.02.2010 року.   

Згідно із вимогами ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача сум пені та штрафу 03.11.2010 року, внаслідок чого пропустив строк позовної давності для стягнення таких сум в позовному порядку.

Цивільний кодекс України у ст.267 передбачає, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач у справі звернувся до суду із заявою про застосування до сум пені і штрафу строку позовної давності. При цьому Позивач не намагався наводити і доводити суду поважність причин пропуску строків позовної давності.

Таким чином, суд приходить до висновку про пропуск Позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення з Відповідача пені у сумі 2945.83 грн. (дві тисячі дев'ятсот сорок п'ять гривень 83 коп.) та штраф у сумі 4140,06 грн. (чотири тисячі сто сорок гривень 06 коп.) при відсутності будь-яких причин для такого пропуску, в зв'язку з чим в задоволенні вимог Позивача про стягнення з Відповідача сум пені і штрафу слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем і Відповідачем суду в якості доказів  можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні надані Позивачем докази спростовані та заперечувались Відповідачем по суду.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 386,41 грн. (триста вісімдесят шість гривень 41 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При відмові в задоволені позову господарські витрати покладаються на позивача.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що в задоволені вимог Позивача слід відмовити у повному обсязі. Господарські витрати покладаються судом на Позивача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД»до товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс” про стягнення заборгованості у сумі 38641,13 грн. –відмовити повністю.

2.          Господарські витрати за даним позовом покласти на товариство з обмеженою відповідальністю «МДН-БУД», ідентифікаційний код: 33492106, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Механізаторів, 2.

        Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

 Суддя                                                                                Скутельник П.Ф.