Рішення

від 02.02.2011 по справі 13/17/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/17/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "02" лютого 2011 р.Справа № 13/17/11

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Наливайко Є.М. розглянув        у відкритому судовому засіданні справу №13/17/11

за позовом: приватного малого підприємства Науково-виробнича фірма "КІТ",                м. Кіровоград,  

до відповідача: акціонерного товариства науково-промисловий торгівельно-сервісний центр "Орбіта", м. Кіровоград,     

про стягнення 4530,54 грн,

представники сторін:

від позивача - юрисконсульт Залещик П.К.,  довіреність №1 від 04.01.2011 р.

від відповідача - участі не брав.

Приватне мале підприємство Науково-виробнича фірма "КІТ" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою від 06.12.2010 року №98 про стягнення з акціонерного товариства науково-промислового торгівельно-сервісного центру "Орбіта" основного боргу в сумі 3500,00 грн, 700,00 грн штрафу та неустойки (пені) в розмірі 332,50 грн.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору безпроцентної позики від 19.02.2004 року за №1.

В судовому засіданні 02.02.2011 року представник позивача подав суду заяву від 26.01.2011 року №4 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої останній просить суд стягнути з відповідача 3500,00 грн основного боргу, штраф в розмірі 700,00 грн та неустойки (пені) в розмірі 330,54 грн з покладенням на відповідача судових витрат по справі.

Враховуючи положення частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зазначена заява прийнята господарським судом до розгляду.

Крім того, представник позивача подав суду заяву від 02.02.2011 року, із змісту якої вбачається, що зміни, доповнення до договору безпроцентної позики від 19.02.2004 року за №1 не вносились, даний договір відповідачем не оспорювався.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не подав.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала суду від 12.01.2011 року про порушення провадження у справі №13/17/11, направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача - м. Кіровоград, вул. Червоногвардійська, 90, повернута органом зв'язку з довідкою про те, що адресат не розшуканий (а.с. 47).

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ №14-388 станом на 18.01.2011 року підтверджено місцезнаходження акціонерного товариства науково-промисловий торгівельно-сервісний центр "Орбіта" за адресою, зазначеною в позовній заяві, а саме: м. Кіровоград, вул. Червоногвардійська, 90.

Згідно приписів частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи, що явка уповноважених представників сторін обов'язковою не визнавалась, суд вирішує спір в даному судовому засіданні в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд   

                                                          ВСТАНОВИВ:

19.02.2004 року між приватним малим підприємством Науково-виробнича фірма "КІТ" (надалі - позикодавець) та акціонерним товариством науково-промисловий торгівельно-сервісний центр "Орбіта" (надалі - позичальник) укладено договір безпроцентної позики №1 (надалі - Договір, а.с. 28-29).

Відповідно до пункту 1 Договору позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, встановленому Договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцеві.

Згідно положень пункту 2.1 Договору сума позики по Договору складає 3500,00 грн.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що по цьому Договору проценти не нараховуються та не сплачуються.

В розділі 3 Договору сторонами встановлено порядок надання позики. Так, згідно пункту 3.1 Договору позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника.

Згідно пункту 4.1 Договору строк повернення позики - не пізніше 01.03.2010 року.

Пунктом 5.1 Договору передбачено обов'язок позичальника повернути суму позики (або неповернену її частину у випадку дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в пункті 4.1 цього Договору.

Відповідно до умов Договору, викладених в пунктах 5.2 та 5.3 Договору, сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця; днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок позикодавця.

В пункті 7.1 Договору визначено, що цей Договір вступає в силу з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику і діє до повного виконання позичальником своїх обов'язків по Договору.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача.

Надання позики в розмірі 3500,00 грн відповідачу відповідно до умов Договору підтверджується матеріалами справи, а саме - копією реєстру акцептованих платежів по системі "клієнт-банк" за 19.02.2004 року (а.с. 30).

Відповідно до положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.  

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором позики, правовідносини за якими регулюються главою 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання відповідачем умов Договору в частині повернення позивачу позики в розмірі 3500,00 грн та відновлення тим самим порушених майнових прав останнього на момент розгляду спору, сторонами господарському суду не надано.

Позивачем на адресу відповідача 02.11.2010 року направлено претензію від 01.11.2010 року за №86 з вимогою сплатити заборгованість за надану позику в сумі 3500,00 грн, а також штраф в розмірі 700,00 грн та 331,03 грн пені (а.с. 31-34). Однак, поштовий конверт разом із вказаною претензією повернутий позивачу з відміткою про те, що адресат не розшуканий, відсутній будинок з таким номером (а.с. 35).

Господарський суд враховує положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, зважаючи на дотримання позивачем у справі вимог вказаної процесуальної норми, правомірними є вимоги приватного малого підприємства Науково-виробнича фірма "КІТ" щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3500,00 грн основного боргу.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3500,00 грн боргу задовольнити повністю як обґрунтовано заявлені та не спростовані відповідачем.  

Окрім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 700,00  грн та неустойки (пені) в розмірі 330,54 грн за період з 02.03.2010 року по 31.08.2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 216, частини 2 статті 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За правилами частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно приписів статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється  у відсотках від суми невиконаного  або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється  у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення  виконання.

В силу вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 6.2 Договору сторонами погоджено, що в разі прострочення повернення позики (її частини) позичальник додатково до штрафу, передбаченому пунктом 6.1 Договору, сплачує неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, виходячи від неповерненої суми за весь строк прострочення.

Згідно обґрунтованого розрахунку позивача, доданому до заяви про зменшення розміру позовних вимог, розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання, за період з 02.03.2010 року по 31.08.2010 року становить 330,54 грн (а.с. 56).

Враховуючи положення статей 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та умов Договору, нарахування пені в розмірі 330,54 грн за період з 02.03.2010 року по 31.08.2010 року є правомірним та таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 700,00 грн, господарський суд враховує положення пункту 6.1 Договору, згідно якого в разі прострочення повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф в розмірі 20% від неповерненої суми позики.

Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання - неустойки. Умовами Договору передбачено цивільно-правову відповідальність за порушення його умов у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня, не суперечить. В даному випадку, має місце притягнення відповідача до цивільної відповідальності способом сплати неустойки лише один раз і за одне правопорушення, що відповідає положенням статті 61 Конституції України.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано штраф в розмірі 700,00 грн, вимога про стягнення якого підлягає задоволенню.

З огляду на викладені обставини, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4530,54 грн заборгованості, в тому числі: 3500,00 грн основного боргу, штрафу в розмірі 700,00 грн, неустойки (пені) в розмірі 330,54 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                             ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з акціонерного товариства науково-промисловий торгівельно-сервісний центр "Орбіта" (м. Кіровоград, вул. Червоногвардійська, 90, ідентифікаційний код 13747930) на користь приватного малого підприємства Науково-виробнича фірма "КІТ" (м. Кіровоград, вул. Г.Родимцева, 87Г, ідентифікаційний код 13748444) 4530,54 грн заборгованості, в тому числі: основний борг в сумі 3500,00 грн, 700,00 грн  штрафу, неустойки (пені) в розмірі 330,54 грн, а також 102,00 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання його повного тексту до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                                                     Є.М. Наливайко

Повне рішення складено - 04.02.2011 р.