Постанова

від 17.01.2011 по справі 30/270-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/270-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2011 року                                    Справа №  30/270-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Головка В.Г. (доповідач)    

суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Вязанкіна О.О., довіреність від 03.09.2010

від відповідача: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Южремстрой" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2010р. у справі №30/270-10

за позовом:  товариства з обмеженою відповідальністю "Промканат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області  

до товариства з обмеженою відповідальністю "Южремстрой", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області   

про: стягнення 54730,60грн.

та за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Южремстрой", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області   

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Промканат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області  

про: визнання недійсним договору оренди №01/11/08 від 01.11.2008р.

          ВСТАНОВИВ:          

 Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2010р. у справі №30/270-10 (суддя Євстигнеєва Н.М.) в задоволенні зустрічного позову –відмовлено. Позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Южремстрой" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промканат" заборгованість у розмірі 43200,00грн. В решті позовних вимог відмовлено.

          Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач за первісним позовом звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати повністю, посилаючись на наступне:

-          судом порушені вимоги ст.180, 284 Господарського кодексу України, ст.759, 760 Цивільного кодексу України;

-          судом надано невірну правову оцінку пунктам договору, не визначено склад об'єкту оренди, відсутній перелік кількості приміщень, точне визначення, які саме площі передаються в оренду і можуть використовуватися орендарем. Договором не визнано також і вартість майна;

-          судом не було враховано ч.3 ст.180, ч.2, 3 ст.203, 207 Господарського кодексу України, тощо.

         Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

         Представник відповідача за первісним позовом двічі в судове засідання не  з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим розглянути скаргу у його відсутність за наявними в матеріалах справи документами.

         Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Із матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Промканат" як власником комплексу будівель і споруд, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська,1 (витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №6876313 від 30.03.2005р.), та товариством з обмеженою відповідальністю "Южремстрой" 01 листопада 2008 року був укладений договір оренди №01/11/08, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає частину території виробничих площ (площа 200 м2) за адресою: вул. Заводська,1А для виробничої діяльності.

Відповідно до п.8.1 договору цей Договір діє з 01.11.2008р. по 31.12.2009р. Якщо жодна із сторін протягом місяця не заявить про намір його розірвати, строк дії договору автоматично продовжується на такий же строк.

Відповідно до п.2.1 договору передача орендованої території проводиться за умови надходження 100% попередньої оплати за квартал, протягом трьох днів після отримання попередньої оплати, по акту приймання-передачі орендованої території передається орендарю. Акт приймання-передачі додається до договору оренди. Договір вважається укладеним з моменту підписання акту приймання-передачі.

Передача орендованої території не сприяє передачі орендарю права  власності на цей об'єкт оренди. Власником орендованої території залишається орендодавець, а орендар володіє та користується нею протягом строку оренди (п.2.2 договору).

Позивач за зустрічним позовом 01.11.2008р. здійснив передачу частини території виробничих площ (площа 200м.кв) за адресою вул.Заводська,1А згідно договору №01/11/08 від 01.11.2008р., що підтверджується  актом приймання –передачі (а.с.55).

Відповідно до п.3.1 договору розмір орендної плати за збереження та строки розрахунків узгоджуються сторонами та зазначаються в акті виконаних робіт, який підписується обома сторонами по закінченню строку зберігання майна.

Розмір орендної плати за орендовану територію складає 60грн. за 1 м2 (без ПДВ). Загальна плата за оренду складає –14400грн., в тому числі ПДВ 20% в місяць.

У  зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендної плати не виконав, позивач за первісним позовом звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

        До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

        За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

        За розрахунком позивача за первісним позовом заборгованість з орендної плати станом на 06.08.2010р. склала 43200грн. (а.с.28).

        Зазначений розрахунок відповідачем в установленому порядку не спростовано, доказів належного виконання обов'язків щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за договором оренди не надано.

       За таких обставин суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі  43200грн.

       Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

        Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

       Враховуючи, що сторони в договорі не встановили строк платежів, вони не визначені також в актах здачі-прийняття робіт, а вимоги щодо сплати відповідачем заборгованості та штрафних санкцій заявлені лише в серпні 2010р., суд вірно відмовив позивачеві за первісним позовом в задоволенні вимог про стягнення інфляційних та 3% річних з 28.02.2009р. по 06.08.2010р.

       Судом правомірно та обґрунтовано відмовлено також в задоволенні зустрічного позову щодо визнання спірного договору недійсним.

       Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

За ст.203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2);  волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Южремстрой" посилається на відсутність у договорі оренди таких істотних умов договору як предмет договору, ціна договору, строки та порядок оплати, відсутність акту приймання-передачі, не визначеність складу об'єкту, переліку приміщень, точного визначення площ, які передаються в оренду, відсутня вартість майна, не визначені порядок і розмір сплати орендної плати з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна, умови його повернення та викупу, не визначено обов'язок орендаря використовувати об'єкт за цільовим призначенням.

Зі змісту наданого позивачем за первісним позовом договору оренди вбачається, що договір визначає предмет договору та цільове призначення (п.1.1), розмір орендної плати та строки розрахунків (п.3.1), права та обов'язки сторін (п.п.4-5), відповідальність сторін (п.7), умови зміни та розірвання договору, строк дії договору оренди (п.8.1).

Протягом 2008-2009року між сторонами складалися акти здачі –прийняття робіт (надання послуг) за договором оренди №01/11/08 від 01.11.2008р., якими сторони підтверджували здачу в оренду частини виробничої території площею 200кв.м.

Відсутність в договорі оренди умови про порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу, обов'язку орендаря використовувати об'єкт за цільовим призначенням не позбавляла сторони права доповнити договір такими умовами і щодо цього при укладанні договору не було заперечень з боку орендаря.

Виходячи з цього, договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, укладений за волевиявленням сторін, тощо.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем за первісним позовом норм чинного законодавства при укладанні спірного договору не заслуговують на увагу.

Інші доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

        Враховуючи викладене, підстав для скасування рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

        ПОСТАНОВИВ:

        Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2010р. у справі №30/270-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

        Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий                                                                          В.Г.Головко

Судді                                                                                       А.О. Логвиненко

                                                                                                            Т.Г. Стрелець