Постанова

від 17.01.2011 по справі 40/74-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/74-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2011 року                                    Справа №  40/74-10

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чимбар Л.О. (доповідач)

суддів: Чоха Л.В., Пруднікова В.В.

секретар судового засідання   Врона С.В

представники сторін:

від позивача:  Слюсар М.О. юрисконсульт, довіреність №182/10  від 23.12.10;

від відповідача:  Шаповалова М.І. представник, довіреність №9  від 02.06.10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  підприємства об'єднання громадян Криворізького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  01.11.2010р. у справі  №40/74-10

за позовом: дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача: підприємства об'єднання громадян Криворізького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, м. Кривий Ріг

про стягнення 90932грн.24коп,

В С Т А Н О В И В:

           В серпні 2010 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі –позивач) звернулася до господарського суду із позовом, у якому просить стягнути з підприємства об'єднання громадян Криворізького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (надалі - відповідач) суму 68 890 грн. 50 коп. основного боргу, 6727 грн. 09 коп. - пені, 11581 грн. 17 коп. –інфляційних витрат, 3733 грн. 48 коп. - 3% річних.  

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2010р. у справі №40/74-10 (суддя –Красота О.І.) позов задовольнено частково. Стягнуто з підприємства об'єднання громадян Криворізького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" суму 50 890грн.50 коп.  - основного боргу, 6 727грн.09 коп.  - пені,          11 581грн.17 коп. – інфляційних витрат, 3 733грн.48 коп.  - 3% річних,            909грн.50 коп.  - державного мита, 236грн.00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  Провадження у справі щодо позовних вимог позивача, пов'язаних зі стягненням суми основного боргу у розмірі 18 000 грн. 00 коп. –припинено.

        Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду частково та прийняти рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму 50 890грн.50коп. основного боргу, 727грн.09коп. пені, 1 581грн.17коп.- інфляційних витрат, 733грн.48коп.-3% річних, 909грн.05коп. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не враховано важкий фінансовий стан підприємства, а також ступінь виконання підприємством  свого зобов'язання перед позивачем за договором постачання природного газу №06/08-1911ТЕ від 29.09.2008р., а також посилається на порушення судом першої інстанції ст. 233 ГК України.  

        У відзиві на апеляційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2010р. по справі №40/74-10 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

        В судовому засіданні 12.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

       Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

      Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) 29.09.2008 року було укладено договір № 06/08-1911-ТЕ-5 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання  (надалі –Договір) та додаткові угоди до нього №1 від 05.11.2008р., №2 від 24.12.08р., згідно з умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця протягом листопада-грудня 2008 року, січня-квітня 2009р. природний газ, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити поставлений природний газ на умовах даної угоди (п. 1.1 Договору).

      Згідно п. 5.1 вказаного договору вартість газу з 01.10.08р. за 1000 м3 становить суму 678грн.96коп., без врахування ПДВ, а вартість транспортування природного газу складає розмір 122 грн., без урахування ПДВ. З 01.11.2008р. за 1000 м3 становить суму 702 грн. 73 коп., без врахування ПДВ, а вартість транспортування природного газу складає розмір 122 грн., без урахування ПДВ. З 01.12.08р. за 1000 м3 становить суму 727,32 грн., без врахування ПДВ, а вартість транспортування природного газу складає розмір 122 грн., без урахування ПДВ.

     Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві оформлюється актами приймання-передачі газу в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та протранспортованого газу (стаття 4 договору).

       Так, господарським судом встановлено, що протягом періоду з листопада-грудня 2008 року та з січня по квітень 2009 року Позивач належним чином виконав свої Договірні зобов'язання та поставив природного газу, що підтверджується щомісячними актами передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, які є в матеріалах справи (а.с. 32-37), загальною вартістю на суму 200 578 грн. 81 коп.

       Згідно з п. 6.1 зазначеного вище договору, оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться наступним порядком, а саме:

·           перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу не пізніше 10-го числа поточного місяця;

·           подальші оплати провадяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

       Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

       Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково, а саме розрахувався за поставлений у спірний період природний газ у сумі 131688 грн. 31 коп., внаслідок чого у останнього виникла основна сума заборгованості в розмірі 68 890 грн. 50 коп. на момент подачі позову, а на момент винесення рішення - 50 890,5 грн.

         Рішення господарського суду в частині стягнення суми основного боргу не оскаржується.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

        Відповідно до пункту 7.2 Договору відповідач має сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, яка правильно визначена господарським судом за період з 06.02.2010р. по 06.08.10р. в розмірі 6 727 грн. 09 коп.

          Посилаючись на ст. 233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України, як на підставу зменшення розміру стягуваної з нього пені, відповідач всупереч положенням вказаних статей не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності, не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення  та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

        Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

         Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, перша інстанція дійшла правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення збитків від інфляції та 3% річних.

Інфляційні збитки та 3% річних за своєю природою не є штрафними санкціями. Індекс інфляції – це вартість знецінення коштів, внаслідок інфляційних процесів, що відбуваються у державі, а 3% річних – плата за користування чужими грошовими коштами, вони за своєю природою є додатковою мірою відповідальності, а не штрафними санкціями, тому не підлягають зменшенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського  суду Дніпропетровської області області як правильне, законне та обгрунтоване належить залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

           Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -       

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу підприємства об'єднання громадян Криворізького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, м. Кривий Ріг  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2010р. у справі №40/74-10 залишити без змін.

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                           Л.О. Чимбар

Суддя                                                                                  Л.В. Чоха

Суддя                                                                                  В.В. Прудніков

Повний текст постанови складено 19.01.2011р.