Постанова

від 18.01.2011 по справі 10/330-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/330-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2011 року                                                              Справа №  10/330-10

           Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Верхогляд Т.А., Білецька Л.Н.

при секретарі – Ревкова Г.О.

        за участю представників сторін

        позивач: Міхненко О.І.

        відповідач:  не з'явився

           розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу концерну "СоюзЕнерго", м. Новомосковськ Дніпропетровської обл. на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2010р. у справі № 10/330-10

           за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Східенерго” в інтересах структурної одиниці „Кураховська ТЕС”  ТОВ „Східенерго”, м. Курахово Донецької області

           до концерну "СоюзЕнерго", м. Новомосковськ Дніпропетровської обл.

           про стягнення 85 524,60 грн.,  

                                                    ВСТАНОВИВ:

          У вересні 2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього штрафних санкцій у сумі 85 524,60 грн. за порушення строків поставки продукції за договором № 190510-4к11/4.2.10.36/ТР від 19.05.2010 року.

           Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 28.10.2010р. у справі № 10/330-10

(суддя Кощеєв І.М.) позовні вимоги задовольнив частково у сумі 59 867,22 грн., зменшивши розмір нарахованих штрафних санкцій на 30% . Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором та знайшов підстави для зменшення розміру нарахованої кредитором пені.

           Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду змінити, скасувавши або суттєво зменшивши розмір штрафних санкцій. При цьому скаржник посилається на неповне з'ясування господарським обставин, які мають значення для справи, а саме, несправедливість та нерозумність встановлених договором санкцій, нереальність встановлених договором поставки строків виготовлення та постачання продукції.

          Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідачем в судове засідання подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з терміновим відрядженням його представника.

Клопотання про відкладення розгляду справи на інший термін задоволенню не підлягає, оскільки відповідач був повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, а надання повноважень на представництво інтересів позивача не обмежено будь-яким певним колом осіб.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

                Як убачається з матеріалів справи, 19.05.2010р. між  позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) був укладений договір № 190510-4к11/4.2.10.36/ТР на поставку продукції виробничо-технічного призначення, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу систему трубну ПН-250-16-7-І-ІІ у кількості 1 шт. на загальну суму 244 356,0 грн., а відповідач –прийняти та оплатити останню на умовах даного договору.

                 Відповідно до п.1 Специфікації №1 до договору, виготовлення та поставку продукції відповідач повинен був здійснити до 15.07.2010 року.

                 В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193  Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

            Як зазначено у ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

                 Враховуючи, що відповідачем зобов'язання з поставки продукції виконані з порушенням встановленого договором строку, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми штрафних санкцій.

                 Ухваливши рішення у даній справі господарський суд зменшив підлягаючі до стягнення штрафні санкції на 30% відсотків від заявленої суми, з чим відповідач не погоджується та вимагає переоцінки обставин, наданих місцевим судом, скасування або суттєвого зменшення штрафних санкцій.

                 В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції до яких віднесені штраф і пеня (ч.1 ст. 230 ГК України).

                 Суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення штрафних санкцій, зменшуючи які, суд першої інстанції скористався правом, визначеним п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України.

                 Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати  у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

                 Аналогічне право надано суду нормами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, причому, згідно ч. 2 ст. 233 ГК України таке право є безумовним у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків.

                 Отже, якщо порушення зобов'язання не потягло за собою значних збитків для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

                 При вирішенні питання зменшення розміру стягнення нарахованої пені господарським судом правомірно були прийняті до уваги труднощі, що сталися у виробничому циклі по виготовленню продукції внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань контрагентами відповідача.

                 Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

                 Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

                На думку колегії суддів, місцевим судом повно та всебічно досліджені обставини, що мали значення для справи та ухвалено правомірне рішення.

                Посилання скаржника на несправедливість умов договору та наперед відому обізнаність позивача щодо неможливості виконання договору в строк не приймається колегією суддів, оскільки вказаний договір був укладений на основі вільного волевиявлення сторін, що згідно з п. 4 ст. 179 ГК України, дозволяє сторонам погоджувати будь-які умови на свій розсуд; жодних заходів до внесення змін у вказаний договір, в тому числі щодо продовження строків його виконання, відповідач не вживав. Наразі наведені доводи ґрунтуються виключно на припущеннях скаржника;  відповідач, звернувшись до суду із проханням ще більше зменшити розмір стягуваної з нього пені не надав жодних доказів наявності обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на таке зменшення штрафних санкцій.

                 З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування останнього являються безпідставними і не підлягають задоволенню.

               На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд          

                                                          ПОСТАНОВИВ :          

                Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2010 року у справі № 10/330-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу концерну "СоюзЕнерго" - без задоволення.              

                Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

              Головуючий                                                                             І.В. Тищик

              Судді:                                                                                        Т.А.Верхогляд

                                                                                                                  Л.М.Білецька