Постанова

від 17.01.2011 по справі 30/291-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/291-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2011 року                                                              Справа №  30/291-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.,

від позивача:  Юрченко Д.М., представник, довіреність №б/н від 07.09.10;

від відповідача:  Шипіленко Д.О., представник, довіреність №667 від 06.08.10;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Авто Трейд Сервіс”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2010р. у справі №30/291-10

за позовом            товариства з обмеженою відповідальністю “Авто Трейд Сервіс”,

                              м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

                           /пр.Гагаріна, 58, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, 50086/.

до відповідача     публічного акціонерного товариства “Укрсиббанк”, м.Харків

                               /пр.Московський, 60, м.Харків, 61050/.

про                          визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2010р.                (суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі №30/291-10 в задоволенні позову –відмовлено.

Підставами прийняття вищезгаданого рішення стала відсутність передбачених чинним законодавством підстав для визнання спірного правочину недійсним.

           Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає вищезгадане рішення таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти у справі нове рішення, визнавши кредитний договір №262-КАВФ-06 від 07.11.2006р. недійсним.

          В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі заперечень, скаржник зауважує на порушенні сторонами при укладенні спірного договору вимог чинного законодавства України. Так, згідно ч.2 ст.189 Господарського кодексу України, формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України має здійснюватись виключно у національній грошовій одиниці, тоді як, в оспорюваному правочині грошові відносини між сторонами виражені у швейцарських франках.

          В свою чергу, видача Банком кредиту в іноземній валюті та використання її як засобу платежу, на думку скаржника, потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка у відповідача відсутня, що є безумовною підставою для визнання спірного правочину недійсним.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечення скаржника повністю відхиляє, стверджує про наявність у Банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, у зв'язку з чим отримання індивідуальної ліцензії він не потребує; називає оскаржуване рішення правомірним та просить залишити останнє без змін, а  апеляційну скаргу –без задоволення.

Вивчивши наявні у справі докази, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 07.11.2006р. між акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк”, в особі директора Криворізької філії /нині –ПАТ “УкрСиббанк”/, та товариством з обмеженою відповідальністю “Авто Трейд Сервіс” /Позичальник/ був укладений кредитний договір №262-КАВФ-06, відповідно до п.1.1. якого Банк зобов'язався надати Позичальникові кредитні кошти у розмірі 240 751,17 швейцарських франків, що на дату укладення договору еквівалентно 967 304,03 грн. Позичальник, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання отриманий кредит повернути у встановлений вищезгаданим договором строк, згідно графіку погашення кредитних платежів.

Термін кредитування визначений сторонами у п.1.3. кредитного договору та становить період з 07.11.2006р. по 05.11.2010р. Пунктом 2.2. договору, в свою чергу, погоджено процентну ставку у розмірі 8,7% річних за використання кредитних коштів Позичальником. За користування кредитними коштами понад встановлений термін, розмір процентної ставки підвищується до 13,05% річних. /а.с.9-33/.

У відповідності зі статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що умови вищезгаданого кредитного договору обома сторонами були погоджені. Згода позивача /Позичальник/ на отримання кредиту саме в іноземній валюті, як-то, в швейцарських франках, підтверджена також наявним в матеріалах справи протоколом зборів засновників ТОВ “Авто Трейд Сервіс”. /а.с.49/.

Проте, в вересні 2010р. ТОВ “Авто Трейд Сервіс” звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ “УкрСиббанк” про визнання кредитного договору №262-КАВФ-06 від 07.11.2006р.  недійсним.

В якості підстав для визнання даного договору недійсним позивачем зазначено вираження грошових відносин між сторонами у спірному правочині в іноземній валюті, а саме, у швейцарських франках, а також, відсутність у  Банку індивідуальної ліцензії на здійснення операцій в іноземній валюті, що, на думку позивача, суперечить вимогам чинного законодавства України.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Отже, звертаючись з позовом про визнання договору недійсним, відповідач повинен був довести суду наявність тих обставин, з якими Закон пов'язує визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Водночас, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі доводи в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне:

Дійсно, статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України визнано гривню. За приписами статті 35 Закону України “Про Національний банк України”, статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року №15-93 гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Можливість використання в Україні іноземної валюти, а також, платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, передбачено статтею192, частиною 3 статті 533 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 198 Господарського кодексу України.

Спірний договір №262-КАВФ-06 від 07.11.2006р. за своєю правовою природою є кредитним договором. Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 345 Господарського кодексу України, кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян; кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Стаття 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” встановлює ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій. Водночас, приписи вказаної статті заборони на видачу кредитів у іноземній валюті не містять (розміщення залучених коштів у іноземній валюті). Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій незалежно від виду валюти, яка використовується.

Що ж до необхідності ліцензування банківських операцій з валютними цінностями, то, відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, банки мають право здійснювати останні на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія).

В свою чергу, за п.5.3. глави 5 Положення “Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій”, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001р. №275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями і є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, згідно з Декретом КМУ “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” від 19.02.1993 р. №15-93.

Відтак, операції з надання банками кредитів в іноземній валюті індивідуальної ліцензії не потребують.  Тому, видача ПАТ “УкрСиббанк” кредитів та отримання платежів за ними в іноземній валюті за наявності у останнього банківської ліцензії НБУ №75 від 24.12.2001р. та Дозволу НБУ від 75-2 від 24.12.2001р. на здійснення операцій з валютними цінностями, та разом з цим, відсутність порушення інших передбачених ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України вимог, колегія суддів вважає достатнім для відмови позивачеві в задоволенні позовних вимог. /а.с.46-47/.

Отже, апеляційний господарський суд погоджується із думкою господарського суду першої інстанції щодо відсутності суперечностей кредитних відносин за спірним договором звичайним умовам кредитування та сучасній діловій практиці, та як наслідок, відсутністю підстав для визнання кредитної угоди недійсною.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2010р. у справі №30/291-10 прийнято за умов повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи, надання належної юридичної оцінки наявним у справі доказам, у зв'язку з чим підстав для його скасування не знаходить.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2010р.                                  у справі №30/291-10 –залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Авто Трейд Сервіс”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області,                                   –без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний термін.

           Головуючий  суддя                                                                І.М. Науменко

Суддя                                                                             О.В. Голяшкін

Суддя                                                                                        В.Ф. Мороз

Повний текст постанови підписано  24.01.2011р.