Постанова

від 20.01.2011 по справі 39/219-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

39/219-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2011 року                                                  Справа №  39/219-10   

           Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі – Ревкова Г.О.

        за участю представників сторін

        від позивача:  Кривохижа К.Г.

        від відповідача:           не з'явився

         розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-прім", м. Підгородне Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2010 року у справі  № 39/219-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Болеар Мед", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-прім", м. Підгородне Дніпропетровська область

про стягнення 224 735 грн. 08 коп.,

ВСТАНОВИВ:

          У серпні 2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості у  сумі 187 617,31 грн. за товар, поставлений за договорами  поставки  № ВП-30502/3-17 від 01.03.2009р. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).  

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2010 року у справі  № 39/219-10  (суддя Ліпинський О.В.) позовні вимоги задоволено та стягнуто з ТОВ "Вега-прім" суму заборгованості.

          Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що відповідачем не виконані зобов'язання з оплати вартості отриманого товару; факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи.

          Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду. При цьому скаржник посилається на неповне з'ясування господарським судом обставин у справі, а саме, не врахування господарським судом умови договору про оплату лише реалізованого товару.

          Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

          В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

          Як убачається з матеріалів справи, 01.06.2008р. між ПП "Укрдієтторг" (Постачальник) та ТОВ "Вега-прім" (Покупець) було укладено договір поставки № ВП-30079, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу продукти харчування в обумовлені  договором строки в асортименті та ціною згідно специфікацій до договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

          Сторонами узгоджені всі істотні умови договору та обумовлений порядок продовження строку його дії.

          На виконання умов даних договорів позивач протягом жовтня-грудня 2009 року та січня-червня 2010 року поставив відповідачу товар на загальну суму 225 155,76 грн.

          Відповідно до п. 6 Додатку № 4 до договору оплату поставленого товару відповідачу належало здійснювати шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за реалізований товар кожні 45 календарних днів.

          В порушення зобов'язань за договором оплату отриманого товару відповідачем було здійснено частково у сумі 420,68 грн., з урахуванням вартості повернутого товару заборгованість склала187 617,31 грн.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний  товар (товари) і сплатити  за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

           Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

           Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

           В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений  договором або законом.

           Відповідачем зобов'язання за договором виконані не були; факт наявності заборгованості посвідчується матеріалами справи, доказів погашення зазначеної заборгованості  не надано.

           Не заперечуючи факту наявності заборгованості, відповідач посилається на безпідставність вимог позивача, оскільки, в силу умов договору, оплаті підлягає лише реалізований товар.            

           Вказані доводи не приймаються до уваги колегією суддів; доказів наявності в мережі нереалізованого товару за спірними поставками відповідач не надав, не реалізований товар постачальнику не повертався; оскільки обов'язок оплати товару випливає з умов договору та норм чинного законодавства, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову.

           З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оскаржуваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

           На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд          

                                                          ПОСТАНОВИВ :          

           Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2010 року у справі  № 39/219-10  залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-прім" – без задоволення.

           Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

               Головуючий                                                                                       І.В. Тищик

               Судді:                                                                                                  Т.А.Верхогляд

                                                                                                                             Л.М.Білецька