Постанова

від 31.01.2011 по справі 35/325-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/325-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2011 року                                    Справа №  35/325-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого  Павловського П.П. доповідач)    

суддів: Швеця В.В., Чус О.В.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю  представників сторін:

від позивача:  Шульга М.О., довіреність № 43-мр від 24.01.2011 р.;

від відповідача:  Зибало Н.О., довіреність № 66-02 від 20.01.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Баглійкокс” на  рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2010 р. у справі № 35/325-10

за позовом   Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області

до Відкритого акціонерного товариства “Баглійкокс”, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області

про  внесення змін до договору оренди земельної ділянки,

           ВСТАНОВИВ:

          Дніпродзержинська міська рада звернулась в господарський суд Дніпропетровської області з позовом, в якому просило внести зміни в п.4.1. договору оренди земельної ділянки від 07.02.2006 р. № 02915, укладеного між ним та Відкритим акціонерним товариством “Баглійкокс” , виклавши його в наступній редакції: “п.4.1. орендна плата вноситься “оредарем” виключно у грошовій формі в розмірі 5579663,28 грн/рік, що становить 464971,94 грн/міс, і вноситься на рахунок місцевого бюджету”.

          Позовні вимоги мотивовані посиланням на Закон України № 309-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 р., відповідно до якого орендна плата за землю не може бути меншою трикратного розміру земельного податку та не може перевищувати 12% від їх нормативної грошової оцінки.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2010 р. у справі № 35/325-10 (суддя Широбокова Л.П.) позовні вимоги задоволено.

          Приймаючи згадане рішення, господарський суд виходив з того, що зміна законодавства щодо розміру орендної плати є тією істотною обставиною, що зумовлює обов'язкове внесення змін в договір оренди земельної ділянки.

          Не погодившись з даним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить змінити оскаржуване рішення у зв'язку із втратою чинності Закону України “Про плату за землю” та набуттям чинності Податковим кодексом України:  виклавши його в наступній редакції: “п.4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України. Орендна плата вноситься “орендарем” виключно у грошовій формі в розмірі 5579663,28 грн/рік без ПДВ, що становить 464971,94 грн/міс без ПДВ, і вноситься на рахунок місцевого бюджету”.

          В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

          Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не  підлягає задоволенню з наступних підстав.   

          Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов договору оренди землі від 26.01.2006 р., укладеному між Дніпродзержинською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством “Баглійкокс” (орендар), орендодавець передав, а орендар прийняв в користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 120,3794 га, що знаходиться по вул. ім.В.В.Щербицького,1 в м. Дніпродзержинську для розміщення: 55,8354 га –під виробничими будівлями та спорудами; 36,1273 га –під зеленими насадженнями; 9,3468 га –під залізницею; 3,1750 га –під незакінченим будівництвом; 15,8949 га –під проїздами, проходами та площадками, строком дії на десять років.

          Згаданий договір був зареєстрований 07.02.2006 р. за № 02915.

          Відповідно до п.2.2. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору становила 179648249,79 грн.

           Пунктом 4.1. сторони узгодили, що орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься Відповідачем виключно у грошовій формі в розмірі 2335427,28 грн без ПДВ на рік, що становить 194618,94 грн без ПДВ на місяць і вноситься на рахунок місцевого бюджету.

Додатковою угодою від 18.04.2006р. сторони внесли зміни в спірний договір, щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки  -185 988 776,25 грн. та розміру орендної плати, який склав 2417167,23 грн. на рік або 201430,60 грн. на місяць.

Відповідно до п.4.4. договору  розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у  тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

          Пунктом 12.1. договору сторони передбачили, що зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв'язується в судовому порядку.

          Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 03.06.2008р. №309-УІ внесені зміни до ч. 4, 5 ст.21 Закону України “Про оренду землі”, а саме було встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою, для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”, для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

           Посилаючись на згадані зміни, 02.12.2009р. позивач направив відповідачу лист №5вих-10/288зв разом із проектом додаткової угоди, в якій запропонував встановити орендну плату в розмірі 5 579 663,28 грн. на рік без ПДВ, що становить 464 971,94 грн. на місяць без ПДВ, виходячи з  нормативної грошової оцінки земельної ділянки  -185 988 776,25 грн., яка раніше була прийнята сторонами.

Даний проект додаткової угоди був повернутий відповідачем без узгодження.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст.652 ЦК України).

Статтею 30 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленою умовою договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.12.2010 р. у справі № 2-1/10068-2008.

Колегія суддів не приймає до уваги вимоги позивача про зміну рішення у зв'язку із втратою чинності Закону України “Про плату за землю” та набуттям чинності Податковим кодексом України, оскільки згадані вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, рішення суду  першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а відтак відсутні підстави для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст.101-103, 105 ГПК України, суд, –

        ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Баглійкокс” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2010 р. у справі № 35/325-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий                                                                           П.П.Павловський

Судді                                                                                        В.В.Швець

                                                                                                  О.В.Чус