Постанова

від 24.01.2011 по справі 20/207(33/223)-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/207(33/223)-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2011 року                                    Справа №  20/207(33/223)-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання: Деббіш Г.В.,

від позивача: Богатирьов С.В., довіреність №б/н  від 13.07.10,  представник;

представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги державного підприємства “Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова”, м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2010р. у справі №20/207(33/223)-10

за позовом            товариства з обмеженою відповідальністю “Елікс”, м.Дніпропетровськ

                               /Роторна, 8/40, м.Дніпропетровськ, 49000/.

до відповідача     державного підприємства “Виробниче об'єднання Південний

                              машинобудівний завод ім.О.М.Макарова”, м.Дніпропетровськ

                            /вул.Криворізька, 1, м.Дніпропетровськ, 49008/.

про                         стягнення 55 515 грн. 26 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2010р.                (суддя Пархоменко Н.В.) у справі №20/207(33/223)-10 позовні вимоги ТОВ “Елікс” задоволено повністю.

   З відповідача, ДП “Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова”, на користь ТОВ “Елікс” стягнуто 56 515,26 грн. основного боргу,                  565,15 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Підставами прийняття даного рішення стала відсутність в матеріалах справи доказів оплати позивачем спірної поставки.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає останнє таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить дане рішення скасувати, поклавши судові витрати у справі на позивача.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник заперечує досягнення між ним та позивачем усної домовленості на поставку продукції, адже правочини між юридичними особами, на його думку, належить вчиняти у письмовій формі, згідно ст.208 ЦК України;  зауважує на порушенні позивачем передбачених ч.2 ст.530 ЦК України строків розгляду претензій шляхом звернення до господарського суду із позовом не дочекавшись спливу семиденного строку; в позовній заяві не вказано яка саме продукція поставлена на адресу відповідача, тобто, відсутні характеристики предмету спору.  

У судове засідання для розгляду апеляційної скарги уповноважений представник відповідача /скаржника/ не з'явився, про час та місце слухання справи належним чином сповіщений, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції. /а.с.94/.

Згідно зі статтею 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.                    В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 15.08.2007р., на виконання усної домовленості,                  ТОВ “Елікс” /позивач/ поставив ДП “Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова” /відповідачеві/ продукцію загальною вартістю 56 515,26 грн. Факт поставки підтверджений видатковою накладною №ЕЛ0000489 від 15.08.2007р. та довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯЛЦ №972979 від 15.08.2007р. /а.с.9-10/.

Водночас, відповідач, поставлену за вищезгаданою видатковою накладною продукцію не оплатив /докази зворотного відсутні/.

Оскільки строк оплати сторонами визначений не був, 08.06.2010р. позивачем, в порядку ст.530 ЦК України, на адресу відповідача було направлено вимогу за вих.№53 про  погашення в семиденний строк заборгованості на суму 56 515,26 грн. Отримання останньої відповідачем підтверджено штампом ДП “Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова” на цій вимозі з зазначенням дати отримання кореспонденції /09.06.2010р./, вхідного реєстраційного номеру /№2265/, тощо.

Залишення ж відповідачем даної вимоги без задоволення і стало приводом для звернення позивачем до суду за захистом порушеного права.

Тобто, предметом спору є неналежне виконання грошових зобов'язань за усним договором поставки.

Згідно зі ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази поставки товару, як-то, видаткова накладна №ЕЛ0000489 від 15.08.2007р., довіреність на отримання ТМЦ серії ЯЛЦ №972979 від 15.08.2007р., вимога щодо сплати боргу в порядку ст.530 ЦК України, та, в свою чергу, зважаючи на відсутність доказів погашення відповідачем спірної заборгованості, апеляційна інстанція погоджується із висновком господарського суду Дніпропетровської області щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог на суму 56 515,26 грн.

Разом з цим, відмовляючи в прийнятті заяви ТОВ “Елікс” про стягнення з відповідача 580,63 грн. 3% річних та 2 317,12 грн. інфляційних втрат, господарський суд першої інстанції правомірно зауважив, що дані вимоги є додатковими, тобто, такими, про які не йшлося в позовній заяві. Тому, відсутність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем додаткових позовних вимог на час розгляду даної заяви господарським судом першої інстанції, є підставою для залишення останньої без розгляду.

Водночас, викладені в апеляційній скарзі заперечення в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились необґрунтованими та безпідставними.

Так, неспроможними колегія суддів вважає заперечення скаржника факту досягнення між ним та позивачем усної домовленості на поставку продукції, адже правочини між юридичними особами, на його думку, належить вчиняти у письмовій формі.

Дійсно, як визначено ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір, за загальним правилом, викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Водночас, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, або шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції цілком обґрунтовано виходив з того, що дії обох сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, підтвердженням чого є, зокрема, прийняття уповноваженим представником позивача продукції без жодних заперечень та зауважень.

Згідно листа Міністерства фінансів України від 31.10.2000р. №053-291516, первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей слід вважати наявну в матеріалах справи довіреність на одержання ТМЦ цінностей серії ЯЛЦ №972979 від 15.08.2007р. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ –накладну вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для її бухгалтерського обліку.  В свою чергу, фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин інший первинний документ, а саме, видаткова накладна №ЕЛ0000489 від 15.08.2007р., що також відповідає вимогам статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. /а.с.9-10/.

Наведене вище спростовує заперечення скаржника щодо недосягнення сторонами домовленості на поставку продукції, у зв'язку з чим судова колегія погоджується із думкою господарського суду першої інстанції та вбачає всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Не відповідає дійсності також заперечення скаржника щодо відсутності у позовній заяві характеристик предмету спору, адже у наданій в якості доказів поставки видатковій накладній №ЕЛ0000489 від 15.08.2007р. міститься повний перелік отриманої відповідачем продукції із зазначенням вартості кожної одиниці товару та всієї партії вцілому. /а.с.9/.

          У підсумку, твердження скаржника щодо передчасного звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а саме, до спливу передбаченого ст.530 ЦК України семиденного строку, спростовуються наявною в матеріалах справи копією цієї вимоги. Отримання останньої відповідачем 09.06.2010р. підтверджено штампом ДП “Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова”, тоді як звернення позивача до господарського суду, згідно штампу канцелярії в правому нижньому куті позовної заяви, датовано 23.06.2010р. /а.с.2, 12а/.

З огляду на викладене вище, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2010р. у справі №20/207(33/223)-10 апеляційна інстанція вважає обґрунтованим, прийнятим за умов надання належної юридичної оцінки обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2010р. у справі №20/207(33/223)-10 –залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства “Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова”, м.Дніпропетровськ, –без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у дванадцятиденний термін.

Головуючий  суддя                                                                      І.М. Науменко

Суддя                                                                                             О.В. Голяшкін

Суддя                                                                                    В.Ф. Мороз