Постанова

від 24.01.2011 по справі 25/244-10(28/400-10)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/244-10(28/400-10)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2011 року                                    Справа №  25/244-10(28/400-10)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання: Деббіш Г.В.,

Представники сторін у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Вавілон”, м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області                від 18.11.2010р. у справі №25/244-10(28/400-10)

за позовом                       дочірнього підприємства “Спринтер К”, м.Київ

                                         /вул.Кондратюка, 1, м.Київ, 04201/.

до відповідача                товариства з обмеженою відповідальністю “Вавілон”,  

                                         м.Дніпропетровськ

                                         /вул.Чкалова, 12/309, м.Дніпропетровськ, 49000/.

про                                    стягнення 374 834 грн. 35 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2010р.                (суддя Манько Г.В.) у справі №25/244-10(28/400-10) позовні вимоги ДП “Спринтер К”,  задоволено частково.

           З відповідача, ТОВ “Вавілон”, на користь ДП “Спринтер К” стягнуто 10 027,17 грн. пені, 1 567,88 грн. 3% річних, 3 748,34 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Провадження  у справі в частині стягнення 363 239,30 грн. –припинено.

           Задовольняючи позовні вимоги в зазначеній частині, господарський суд першої інстанції виходив з доведеності матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем грошових умов договору поставки, що, як наслідок, тягне за собою зобов'язання винної сторони зі сплати передбачених ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних.

          В той же час, підставою припинення провадження у даній справі за ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України в частині стягнення 363 239,30 грн. заборгованості стало надання суду належних доказів її погашення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає останнє неправомірним, у зв'язку з чим просить дане рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення, стягнувши з відповідача 1 000,00 грн. пені та 1 000,00 грн.  3% річних.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник звертає увагу апеляційної інстанції на докладання ним всіх зусиль щодо виконання зобов'язань за договором поставки №В-50007 від 01.04.2008р., а саме, сплату вже під час провадження у справі основної заборгованості за вищезгаданим правочином у розмірі 363 239,30 грн., що, на його думку, є підставою для зменшення судом розміру пені та 3% річних за п.3 ст.83 ГПК України.

Уповноважені представники сторін наданим їм ст.22 ГПК України правом участі у судому засіданні не скористались, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. /а.с.26-27, том 2/.

Враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 01.04.2008р. між сторонами був укладений договір поставки №В-50007, за умовами якого Постачальник /позивач/ взяв на себе зобов'язання поставити товар за замовленням Покупця, в обумовлені договором строки. Покупець /відповідач/, в свою чергу, зобов'язався даний товар прийняти та належним чином оплатити.

Порядок розрахунків за поставлений товар узгоджений сторонами у п.7.3. договору, а саме, протягом десяти календарних днів з моменту отримання Покупцем рахунку на оплату.

Несвоєчасна оплата поставленого товару, відповідно до п.8.10. договору, тягне за собою неустойку у вигляді пені, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Отже, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, товар відповідачеві поставив, що підтверджено наявними у справі первинними документами та не заперечується сторонами.

Натомість, відповідач взятих на себе зобов'язань зі своєчасної оплати поставленого товару не дотримався, що стало приводом для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Тобто, предметом спору є неналежне виконання грошових зобов'язань за договором поставки.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, як встановлено господарським судом першої інстанції, під час провадження у справі відповідачем сплачено заборгованість за договором поставки №В-50007 від 01.04.2008р. у розмірі 363 239,30 грн. На підтвердження наведеного суду надано виписки з банківського рахунку та довідку позивача за вих.№330 від 06.10.2010р. про відсутність простроченої заборгованості. /а.с.4-9, том 2/.

Згідно ч.1 п.1-1) ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору. Враховуючи надання суду доказів погашення спірної заборгованості на суму 363 239,30 грн., припинення провадження в даній частині апеляційний господарський суд вважає правомірним.

В той же час, відповідно до ст.ст.525,526,611 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вимог і умов –у відповідності зі звичаями ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачене договором або законом.

Правовими ж наслідками порушення зобов'язання є правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Окрім того, ст.625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не передбачений договором або законом.

Отже, погашення відповідачем суми основного боргу, не виключає настання для останнього правових наслідків, пов'язаних з порушенням ним грошового зобов'язання. Таким чином, покладення господарським судом на відповідача, згідно наданому позивачем обґрунтованому розрахунку, 10 027,17 грн. пені та 1 567,88 грн. 3% річних за прострочення виконання ним грошових зобов'язань за вищезгаданим договором поставки, чинному законодавству не суперечить. /а.с.2-9, том 1/.

Що ж до викладених в апеляційній скарзі доводів колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим. В свою чергу, посилання відповідача в апеляційній скарзі на погіршення його фінансового становища внаслідок світової фінансової кризи, як на підставу зменшення розміру нарахованої йому неустойки, до виняткового випадку віднести неможна.

Таким чином, статтею 83 ГПК України, на порушення якої вказує скаржник, визначено саме право, а не обов'язок господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Нараховані ж відповідачеві 1 567,88 грн. 3% річних взагалі не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні ч.1 ст.230 ГК України, мають іншу правову природу та являють собою спосіб захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у даному випадку в отриманні компенсації /плати/ від боржника за користування ним грошима, що підлягають сплаті кредиторові.

З огляду на викладене вище, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2010р. у справі №25/244-10(28/400-10) апеляційна інстанція вважає обґрунтованим, прийнятим за умов надання належної юридичної оцінки обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2010р.                                  у справі №25/244-10(28/400-10) –залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Вавілон”, м.Дніпропетровськ,   –без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у дванадцятиденний термін.

Головуючий  суддя                                                                      І.М. Науменко

Суддя                                                                                             О.В. Голяшкін

Суддя                                                                                    В.Ф. Мороз