Постанова

від 02.02.2011 по справі 33/251-10(28/394-10)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/251-10(28/394-10)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2011 року                                    Справа №  33/251-10(28/394-10)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Швеця В.В. (доповідач),   

суддів: Павловського П.П., Чус О.В.

при секретарі:  Соловйовій О.І.

за участю  представників сторін:

від позивача: Буренок Р.О., довіреність б/н  від 17.03.10 р.;

від відповідача:  не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон" на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  18.11.2010 року у справі № 33/251-10 (28/394-10)

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю  "Чіпіта Україна Збут", м. Київ

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон", м. Дніпропетровськ

про  стягнення 78548,86 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю  "Чіпіта Україна Збут" звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон" 67953 грн. 13 коп. основного боргу, 2622 грн. 59 коп. –інфляційні втрати, 6779 грн. 77 коп. пені, 1193 грн. 37 коп. –3% річні та витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на порушення відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару та наявністю підстав для застосування норм ст. 625 ЦК України

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2010 р. у справі № 33/251-10 (28/394-10) (суддя Рудовська І.А.) позовні вимоги задоволено.

Приймаючи згадане рішення господарський суд виходив з того, що відповідачем порушені умови договору № В50131 від 01.09.2008 р., щодо своєчасного здійснення розрахунку за поставлений товар.

       Не погодившись  з даним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Вавілон" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.

          Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив повноважного представника для участі в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Як вбачається з матеріалів справи,  01.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чіпіта Україна Збут" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вавілон" (покупець) було укладено договір поставки № В50131.

Згідно п.1.1. договору постачальник зобов'язався поставити товар в строки, обумовлені цим договором, згідно замовлення покупця, яке є невід'ємною частиною договору (надалі –додаток №3 “Замовлення товару”), а покупець –прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в додатку № 4 до цього договору “Додаткові умови”, який є невід'ємною частиною договору (надалі –додаток № 4 “Додаткові умови”).

Пунктом 1.2. договору сторони узгодили, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної  (товаротранспортної)  накладної, яка підтверджує передачу товару.

Згідно п.2.1. договору асортимент та ціна товару узгоджується в специфікаціях до договору. Специфікація затверджується сторонами в установленій формі (додаток № 1 “Специфікація”) і є невід'ємною частиною цього договору.

Строк дії даного договору встановлюється з моменту його фактичного підписання та до  31 грудня 2008 р. (п.12.1. договору).

Строк дії цього договору автоматично продовжується на один рік, у разі, якщо ні одна із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір змінити або призупинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення дії даного договору (п.12.2. договору).

Згадане спростовує доводи відповідача, що сторони в укладеному договорі не визначились щодо строків оплати товару.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов спірного договору позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 72690 грн. 07 коп., що підтверджується додатковими накладними, копії яких є в матеріалах справи.

Згідно п.7.1. договору загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всім накладним.

Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, встановлений сторонами в п.6 додатку № 4 до цього договору “Додаткові умови” (п.7.2. договору).

Пунктом 6 згаданого додатку сторони узгодили, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника: на протязі кожних 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2010 р. заборгованість відповідача за поставлений товар складає 67953,13 коп.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно визначено правову природу спірного договору та віднесеного його до договору поставки.

Так, відповідно до ст. 265 ГК України,  за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку за цим договором щодо здійснення розрахунків за поставлений товар.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України,  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що з огляду на положення п.7.2. договору, п.6 додатку № 4 до договору, строк оплати за поставлений товар, є таким, що настав.

Таким чином, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 67953 грн. 13 коп. основної заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення процентів та збитків від інфляції.

Згідно ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п.8.9. договору у разі прострочення оплати товару постачальник стягує з покупця пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог в частині пені правильний.

 Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101-103,105 ГПК України,  суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон"  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  18.11.2010 року у справі № 33/251-10 (28/394-10) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                         В.В.Швець

Судді                                                                                 П.П.Павловський

                                                                                                    О.В.Чус