Постанова

від 02.02.2011 по справі 14/276-10(40/377)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/276-10(40/377)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2011 року                                               Справа №  14/276-10(40/377)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Стрелець Т.Г.(доповідача)

суддів:  Головка В.Г., Логвиненка А.О.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.

Представники сторін:       

від позивача:  Іванченко І.С., представник, довіреність №90  від 10.12.10;

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений  належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2010р. по справі № 14/276-10(40/377)

за позовом  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 58) 

до  Закритого акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем." (03110, м. Київ,                             пр. Червонозаводський, 51; 49050, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, б. 103А) 

про стягнення 20014,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2010 р. у справі № 14/276-10(40/377) (суддя –Панна С.П.) в задоволенні позовних вимог відмовлено. Присуджено покласти судові витрати на позивача.

Зазначене рішення обґрунтоване тим, що позивачем не доведено факт надсилання  відповідачу повідомлення про припинення дії спірного договору, що є підставою для відмови в позові. Покладення судових витрат на позивача вмотивовано посиланням на ст. 49 ГПК України.

          Не погодившись з вказаним рішенням Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2010р., прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

          В апеляційній скарзі скаржник посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Зазначає, що  судом не надано належної оцінки доказам в підтвердження повідомлення відповідача про припинення договору оренди, що призвело до прийняття неправомірного рішення. Зауважує, що покладення на позивача судових витрат не передбачено процесуальним законодавством та Декретом  КМУ «Про державне мито».  

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2010р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначений в судовому засіданні на 19.01.2011р. о 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 19.01.2011 року оголошувалась перерва до 31.01.2011 року на 12:30год.

В судовому засіданні 31.01.2011 року оголошувалась перерва до 02.02.2011 року на 12:45год.

В відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення господарського суду залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення з підстав його законності та обгрунованості.

В судове засідання не з`явився представник відповідача, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи те, що згаданий представник був присутній у попередньому судовому засіданні і надавав пояснення по апеляційній скарзі та залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника Закритого акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем.", який не скористався своїм правом з`явитись в судове засідання.

В судовому засіданні 02.02.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню а рішення зміні виходячи з наступного.

 Як вбачається з матеріалів справи 01.08.2005 року між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем." (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно частину покрівлі та частину щитової в учбовому корпусі № 3, площею (5061) кв. м, розміщене за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпробудівська, 2, на 1-му поверсі, даху 5-ти поверхового будинку, що знаходиться на балансі Дніпродзержинського державного технічного університету, вартість якого, згідно незалежної оцінки становить 38990,00 грн.

Додатковою угодою від 20.03.2007 року до вказаного договору, сторони погодили що орендна плата у розмірі 1150,47 грн. / базова за грудень місяць 2006 року /, без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з січня місяця 2007 року, розрахована за "Методикою розрахунку та використання плати за оренду державного майна", яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 із змінами та доповненнями до неї. (розділ 3).

Місцевим судом вірно враховано ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" якою встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пункт 10.1 Договору оренди  містить аналогічну умову.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Норма  ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України надає наймодавцю право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення речі лише за умови припинення договору оренди.

У відповідності з ч.2 ст. 34 ГПК України, обставини справи які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи позивача, щодо повідомлення ЗАТ  "Київстар Дж.Ес.Ем." про припинення дії спірного договору, вірно відхилені  господарським судом, оскільки на повідомленні є посилання на інший вихідний № 11-03-00835, що не відповідає вихідному номеру вказаного листа № 11-03-03084 і дає підстави вважати, що вищезазначений лист Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області за № 11-03-03084 від 14.04.2009 року до відповідача 17.04.2009 року не відправлявся. Крім того, реєстр до листів від 14.04.2009 року за № 11-03-03084 та за № 18-03-03100 від 14.04.2009 року (т. 1 а. с. 113) не містить посилання на договір за № 12/02-1799-ОД від 01.08.2005 року і найменування орендаря - ЗАТ "Київстар Дж.ЕС.Ем." та відправлення якого не засвідчено печаткою пошти.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факт отримання відповідачем листа про припинення дії договору, за таких обставин підстави вважати договір оренди припиненим –відсутні, а отже  і не має прострочення повернення орендованого майна, за яку позивач вимагає стягнути неустойку.

Оскаржуване рішення підлягає зміні, оскільки судом неправильно трактовано статтю 49 ГПК України, якою встановлено розподіл господарських витрат, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому законом порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Крім того, згідно п. 35 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито»від 30.04.1993р. № 43-93-державні органи приватизації звільнені від сплати державного мита за позовами, з якими вони звертаються до суду в усіх справах, пов`язаних із захистом майнових інтересів держави.

З огляду на зазначене, покладення на позивача судових витрат є неправомірним і свідчить про неправильне застосування господарським судом норм процесуального права.

 У відповідності зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

  Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку щодо необхідності часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2010 року в частині покладення судових витрат на позивача.

           На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу  України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

           Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2010р. по справі № 14/276-10(40/377) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2010р. по справі № 14/276-10(40/377) змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                                   Т. Г. Стрелець

Суддя                                                                                                          В. Г. Головко

Суддя                                                                                                          А.О. Логвиненко

Постанову виготовлено в повному обсязі 08.02.2011р.