Постанова

від 08.02.2011 по справі 35/357-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/357-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2011 року                                                                Справа №  35/357-10

          Дніпропетровський          апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого судді: Крутовських В.І.–доповідач,

             суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Деббіш Г.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Синьогін Ю.І. представник, довіреність № 25  від 05.01.11р.;

від відповідача:  Броновська Р.В. представник, довіреність № 54  від 08.02.11р.;

          від відповідача:  Приходько О.І. представник, довіреність № б/н  від 03.02.11р.;

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства “Коменергосервіс” Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010р. у справі  № 35/357-10

за позовом комунального підприємства “Коменергосервіс” Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства “Завод монтажних виробів”,                          м. Дніпропетровськ

про стягнення 6 236 грн. 47 коп.

ВСТАНОВИВ:

         Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010р. у справі  № 35/357-10 (суддя –Широбокова Л.П.)  за позовом комунального підприємства “Коменергосервіс” Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) про стягнення 6 236 грн. 47 коп. з відкритого акціонерного товариства “Завод монтажних виробів” (м. Дніпропетровськ) в частині стягнення боргу у розмір 3 887 грн. 79 коп. провадження у справі припинено. Присуджено до стягнення з відкритого акціонерного товариства “Завод монтажних виробів” на користь комунального підприємства “Коменергосервіс” Дніпропетровської міської ради пеню у розмірі 401 грн. 96 коп., 3% річних –338 грн. 90 коп., витрати по сплаті державного мита –102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236 грн. В решті позову відмовлено.

          Оскаржуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області                         від 30.11.2010р. у справі  № 35/357-10,  комунальне підприємство “Коменергосервіс” Дніпропетровської міської ради просить його скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі                     401 грн. 96 коп. та стягнути з відкритого акціонерного товариства “Завод монтажних виробів” на користь комунального підприємства “Коменергосервіс” Дніпропетровської міської ради 2009 грн. 78 коп. пені, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.

          03.02.2011р. відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області                         від 30.11.2010р. у справі  № 35/357-10 без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства “Коменергосервіс” Дніпропетровської міської ради - без задоволення.

          Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення, приймаючи до уваги наступне.

          Як вбачається із матеріалів справи, між комунальним підприємством "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради (Теплопостачальна організація) та відкритим  акціонерним товариством "Завод монтажних виробів" (Споживач) було укладено договір № 331/02-09 від 01.11.2009р. про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води з додатками до нього      (далі - договір), за умовами якого Теплопостачальна організація (позивач у справі) взяла на себе зобов'язання поставляти Споживачу (відповідач у справі) теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних  йому обсягах, а Споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію згідно з затвердженими тарифами в строки і на умовах, визначених даним договором.

Строк дії  даного договору встановлено з 01.11.2009р. по 31.10.2010р., який вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії (п. 10.1. договору).

Доказів розірвання договору в спірний період суду не надано.

          Розрахунки за теплову енергію за умовами п. 6.4  додаткової угоди № 1 до договору відповідач зобов'язаний здійснювати в наступному порядку:

- передплата до 10 числа поточного місяця в розмірі 50% від суми заявлених затрат теплової енергії на розрахунковий місяць;

                - кінцевий розрахунок повинен бути проведений в 5-ти денний строк з моменту отримання рахунку-фактури на оплату теплової енергії.

          Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.3. договору).

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та                ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів та  умов договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити на  користь другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно, виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.          Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правовові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.

          На виконання умов зазначеного договору позивач поставляв відповідачу теплову енергію та в спірний період з грудня 2009 року по лютий 2010 року включно поставив теплової енергії на суму 28734 грн. 71 коп., що підтверджується рахунками № ТС00265 від 28.12.2009р. на суму  9 045 грн. 47 коп., № ТС00117 від 29.01.2010р. на суму 11 000 грн. 11 коп., № ТС00694 від 26.02.2010р. на суму 8 689 грн. 13 коп. (а.с. 17-19).

          Відповідач, у свою чергу, не виконав свого зобов`язання щодо оплати за отриману теплову енергію в повному обсязі, а оплатив позивачу поставлену теплову енергію частково в сумі 24 846 грн. 92 коп.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить  суд у примусовому порядку стягнути з відповідача на його користь борг за спожиту теплову енергію –3887 грн. 79 коп., пеню – 2009 грн. 78 коп., 3% річних –338 грн. 90 коп., посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 331/02-09 від 01.11.2009р.

До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування факт поставки позивачем відповідачу теплової енергії, тобто підтвердження факту виникнення у відповідача зобов`язань за договором № 331/02-09 від 01.11.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.            

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підтвердженням факту поставки теплової енергії та отримання її відповідачем є рахунки № ТС00265 від 28.12.2009р. на суму                               9 045 грн. 47 коп., № ТС00117 від 29.01.2010р. на суму 11 000 грн. 11 коп.,       № ТС00694 від 26.02.2010р. на суму 8 689 грн. 13 коп., факт отримання яких підтверджується матеріалами справи.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, заборгованість на час звернення до суду становила 3 887 грн. 79 коп., яку відповідач сплатив під час розгляду справи.

Зокрема,  відповідачем сплачено суму 2287 грн. 79 коп. згідно платіжного доручення № 1487 від 17.11.2010р. та 1600 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 1463 від 12.11.2010р.  (а.с. 31, 32).

Враховуючи, що вищезазначена заборгованість була сплачена після звернення позивача із позовом (02.11.2010р.), в частині  позовних вимог про стягнення суми 3 887 грн. 79 коп. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору на час розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відтак, 3% річних за період прострочення платежів з 03.01.2010р. по 11.10.2010р. становлять 338 грн. 90 коп., які були вірно розраховані позивачем та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до                           ст. 546 Цивільного кодексу України  неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.2.4. договору відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 0,5% суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Пеня за період прострочення платежів з 03.01.2010р. по 27.09.2010р. становить 2009 грн. 78 коп.  

          Однак, враховуючи положення статті 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що  у  разі, якщо  належні  до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора,  суд  має  право зменшити розмір  санкцій.  При  цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні;  не  лише  майнові,  але  й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи те, що відповідач повністю виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг та, виходячи з оцінки причин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором, майнового стану сторін, не лише майнових, але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, наявними є підстави для зменшення пені, яка підлягає стягненню  з відповідача на користь позивача в сумі 401 грн. 96 коп. (20% від встановленої суми).

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки, дійсно, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачене право суду на зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі про те, що суд недоцільно застосував ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, не приймаються до уваги, так як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Такої правової позиції дотримується і Вищий господарський суд у постанові від 16.12.2010р. по справі 38/156.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом  дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.   

          Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.          

                 Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -     

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської  області від 30.11.2010р. у справі  № 35/357-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства “Коменергосервіс” Дніпропетровської міської ради  -  без задоволення.

Головуючий                                                                                 В.І. Крутовських

Суддя                                                                                         А.К. Дмитренко

Суддя                                                                                           А.Є. Прокопенко