Постанова

від 18.01.2011 по справі 1/130-64

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/130-64

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

18.01.11                                                                                                      Справа  № 1/130-64

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді                                                               Мельник Г.І.

суддів:                                                                                    Новосад Д.Ф.

                                                                                                Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Карготек Україна», с. Струмівка Луцького району Волинської області б/н від 18.11.2010 року

на рішення   господарського суду Волинської області від 10.11.2010 року

у справі         № 1/130-64

за позовом:   Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА», м. Нововолинськ

до  відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карготек Україна», с. Струмівка Луцького району Волинської області

про стягнення 121 588,40 грн. та розірвання договору поставки і монтажу № 62/RS/2010 від 30.04.2010 року,

за участю представників сторін:

від позивача: Ігнатьєв Е.О. (довіреність від 12.01.2011 року);

від відповідача: Слупко Н.А. (довіреність від 28.10.2010 року);

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Волинської області (суддя Гончар М.М.) від 10.11.2010 року у справі № 1/130-64 позов задоволено: розірвано договір поставки і монтажу № 62/РS/2010 від 30.04.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кроноспан УА»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карготек Україна»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карготек Україна», с. Струмівка Луцького району Волинської області на користь Товариства з обмеженою  відповідальністю «Кроноспан УА», м. Нововолинськ 99960,00 грн. заборгованості, 21628,40 грн. пені, 1300,88 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач –ТзОВ «Карготек Україна» з постановленим рішенням не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині стягнення з відповідача 21628,40 грн. пені та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства. В обґрунтування своїх вимог скаржник покликається, зокрема на те, що укладений між сторонами договір поставки і монтажу № 62/РS/2010 від 30.04.2010 року за своєю правовою природою є договором підряду. Посилається також на те, що на момент укладення вказаного договору офіційний курс євро по відношенню до гривні, встановлений НБУ, складав 10,506573 грн./євро, а позивач при поданні позову надав розрахунок заборгованості, виходячи з офіційного курсу євро по відношенню до гривні станом на 05.10.2010 року, який складав 10,840518 грн./євро, і таким чином неправомірно в односторонньому порядку збільшив ціну договору, на основі якої і нарахував пеню.    

Позивач –ТзОВ «Кроноспан УА» у відзиві на апеляційну скаргу (вих. № 46/01 від 17.01.2011 року), заперечуючи її доводи, посилається на те, що укладений між сторонами договір № 62/РS/2010 від 30.04.2010 року містить елементи договорів поставки та підряду, а тому за своєю правовою природою є змішаним договором і до відносин, які виникли між сторонами на підставі цього договору, застосовуються у відповідних частинах положення чинного законодавства про договори поставки (купівлі-продажу) та підряду. Окрім того, зазначає, що застосування позивачем при розрахунку заборгованості відповідача офіційного курсу євро по відношенню до гривні, встановленого НБУ станом на 05.10.2010 року, ґрунтується на вимогах ст. 533 ЦК України та п. 2.2 договору № 62/РS/2010 від 30.04.2010 року. На підставі наведеного просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 10.11.2010 року у справі № 1/130-64 –без змін.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 10.11.2010 року у справі № 1/130-64 –залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи та наявних у ній доказів колегією суддів встановлено, що 30.04.2010 року між ТзОВ «Карготек Україна»(постачальник) та ТзОВ «Кроноспан УА»(покупець) було укладено договір поставки та монтажу № 62/РS/2010, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити  покупцю гідроманіпулятор НІАВ 965А у кількості 1 шт. (товар) та здійснити його монтаж на вантажівку покупця (роботи), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказані товар та роботи.

Загальна вартість товару та монтажних робіт становить 13600,00 євро, в т. ч. ПДВ 20% - 2266,67 євро (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено умови оплати, а саме: покупець здійснює передплату у розмірі 70 % від вартості товару та робіт; остаточна оплата здійснюється після виконання робіт, на наступних умовах: при наданні акту з 01 по 15 число місяця, оплата здійснюється до останнього числа поточного місяця, а при наданні акту з 16 по останнє число місяця, оплата здійснюється до 15 числа наступного місяця.

Згідно п. п. 3.1, 3.2 договору термін поставки товару становить 20 робочих  днів  з  дати здійснення покупцем передплати, а термін виконання монтажних робіт –15 робочих днів з дати поставки товару та за умови наявності вантажівки (на яку буде здійснюватись монтаж) на території постачальника.

На виконання взятих на себе згідно укладеного договору зобов'язань позивач перерахував на рахунок відповідача передоплату у розмірі 70 % від загальної вартості товару та монтажних робіт, обумовленої договором, що становить 99960,00 грн. з ПДВ (згідно курсу євро по відношенню до гривні на день оплати –10,5 грн./євро відповідно до п. 2.2 договору) і підтверджується платіжним дорученням № 3706 від 05.05.2010 року. Факт отримання 70% передплати по договору відповідач не заперечує.  

07 липня 2010 року позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 386/07 від 07.07.2010 року з проханням повідомити про готовність гідроманіпулятора до поставки з метою подачі вантажівки для здійснення його монтажу, відповіді на який позивач не отримав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач всупереч умовам укладеного договору свої зобов'язання щодо поставки позивачу обумовленого товару у встановлений договором строк не виконав, що і стало підставою даного позову.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею  663  ЦК  України  передбачено,  що  продавець зобов'язаний   передати  товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу. Водночас, за умовами ст. 664 цього ж Кодексу обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, при цьому, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За змістом ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.  

10.09.2010 року позивач відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України надіслав відповідачу претензію (вих. № 511/09 від 06.09.2010 року) з вимогою повернути суму передоплати, сплатити нараховану пеню та з повідомленням про  розірвання договору поставки і монтажу  № 62/РS/2010 від 30.04.2010 року.

Відповідач у  відповіді  (вих. № 105 від 17.09.2010 року)  на  претензію позивача заперечив проти нарахування штрафних санкцій, повернення передоплати і розірвання договору та запропонував провести переговори з метою подальшої співпраці.

28 вересня 2010 року позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 588/09 від 28.09.2010 року, в якому зазначив, що бездіяльність останнього призвела до порушення умов договору в частині строків поставки товару та виконання монтаж робіт, внаслідок чого позивач втратив інтерес у поставці обумовленого договором товару, а тому позивач просив повернути суму передоплати і сплатити штрафні санкції, водночас, запропонував відповідачу направити повноважних представників для проведення відповідних переговорів. Відповіді на вказаний лист позивач не отримав.

Доказів поставки позивачу товару в порядку та на умовах, визначених договором поставки і монтажу № 62/РS/2010 від 30.04.2010 року, повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження чи повернення позивачу передоплати в сумі 99 960,00 грн. відповідач не подав ні при розгляді спору в господарському суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 99 960,00 грн. передньої оплати є обґрунтованою, законною і місцевий господарський суд правомірно задоволив позов в цій частині.

Одночасно, статтею 611 ЦК України визначено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору № 62/РS/2010 від 30.04.2010 року встановлено, що постачальник за порушення термінів поставки товару та/або виконання робіт, визначених даним договором, на вимогу покупця зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі 1% за кожен день прострочення від вартості не поставленого в термін товару та/або не виконаних робіт, але не більше 15% від загальної суми договору.

Зважаючи на порушення відповідачем встановлених договором строків поставки товару та виконання монтажних робіт позивач нарахував відповідачу за період прострочення останнім виконання договірних зобов'язань з 23.06.2010 року по 05.10.2010 року пеню в сумі                      21628,40 грн., яка відповідає вимогам ст. ст. 230-231 ГК України та умовам договору                       № 62/РS/2010 від 30.04.2010 року, а тому підставно стягнута місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача.

Водночас, слід зауважити, що загальна вартість товару та монтажних робіт для розрахунку пені визначалася позивачем у гривнях наступним чином: 70% передоплати у розмірі 9520,00 євро згідно курсу євро по відношенню до гривні на день оплати –10,5 грн./євро становило 99 960,00 грн.; 30% загальної вартості товару та монтажних робіт у розмірі 4080,00 євро визначено згідно офіційного курсу євро по відношенню до гривні, встановленого НБУ на дату подання позовної заяви (05.10.2010 року) –10,840518 грн./євро, що складало 44 229,31 грн. При цьому, такий порядок визначення суми грошового зобов'язання відповідача, вираженого в іноземній валюті, що підлягає сплаті у гривнях, не суперечить ст. 533 ЦК України та п. 2.2 договору № 62/РS/2010 від 30.04.2010 року і доводи апеляційної скарги вказаного висновку не спростовують.

Окрім того, згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право повністю або частково відмовитись від зобов'язання.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 62/РS/2010 від 30.04.2010 року щодо поставки товару та виконання монтажних робіт позивач значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні цього договору, що свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору поставки і монтажу                № 62/РS/2010 від 30.04.2010 року і є підставою для розірвання цього договору в судовому порядку.  Відтак, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині місцевим господарським судом задоволено підставно.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та законність позовних вимог ТзОВ «Кроноспан УА», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з'ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.  

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 10.11.2010 року  відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Волинської області від 10.11.2010 року у справі                  № 1/130-64  залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Карготек Україна», с. Струмівка Луцького району Волинської області б/н від 18.11.2010 року –без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.   Матеріали справи повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий-суддя                                                                        Мельник Г.І.

Суддя                                                                                               Новосад  Д.Ф.

         Суддя                                                                                               Михалюк О.В.