Постанова

від 01.02.2011 по справі 29/190-10-4538

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/190-10-4538

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"01" лютого 2011 р. Справа № 29/190-10-4538

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі   судового засідання -   Риковій О.М.,

за участю представників:

від ТОВ „Кофас” –Шукляр А.Ю. (за дорученням),

від КП „Міські дороги” –Кравченко С.К. (за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Комунального підприємства „Міські дороги” на рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2010 р.  по справі №29/190-10-4538 за позовом  ТОВ „Кофас” до Комунального підприємства „Міські дороги”про стягнення 136065,59 грн.

ВСТАНОВИЛА:

20.10.2010 р. (вх. №9178) у господарському суді Одеської області ТОВ «Кофас»(далі по тексту –позивач) пред'явлено позов до КП «Міські дороги»(далі по тексту –відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 136065,59 грн.,  з якої 127 008,00 грн. - сума основного боргу, 7 690,08 грн. - пеня, 1367,51 грн.  –3 % річних (а.с. 2 - 5 ). Свої позовні  вимоги позивач мотивував наступним.

30.04.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №009 (далі - Договір). Згідно умов Договору,  позивач зобов'язався  надати відповідачу у власність нафтопродукти, відповідно до умов Договору, а відповідач зобов'язався прийняти нафтопродукти та оплатити їх. Відповідно до п.2.2. договору  відповідач зобов'язався здійснити оплату нафтопродуктів протягом 30 календарних днів з дати відвантаження.

Позивач зазначає у позові , що 03.05.2010 р. він добросовісно виконав усі умови та свої зобов'язання по укладеному Договору, а саме: було передано відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 127 008,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 57 від 03.05.2010 р. (а.с.12) та довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 03.05.2010 р. № 000123, виданою КП «Міські дороги»(а.с.13).

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період 01.04.2010 –01.07.2010 між позивачем та відповідачем сторони погодили наявність за КП «Міські дороги»заборгованості за поставлені нафтопродукти за Договором № 009 від 30.04.2010 р. у сумі 127 008,00 грн. (а.с.11).

Крім того, сторони у п. 3.2 Договору передбачили, що  у випадку порушення умов оплати  згідно п.2.2 Договору покупець (тобто відповідач) сплачує продавцю (тобто позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ от вартості поставленого, але неоплаченого товару за кожний день прострочення, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Заборгованість у розмірі 127 008,00 грн. досі не погашена.

Таким чином, станом на 11.10.2010 р. заборгованість відповідача складає:  127 008,00 грн. суми заборгованості  по отриманим та несплаченим нафтопродуктам; 7 690,08 грн. - пеня, 1367,51 грн.  –3 % річних. В обґрунтування свого позову, позивач також послався на ст. ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України та  ст. ст. 1,2, 4, 12, 13, 32-34, 43, 61, 64, 69, 82-85 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2010 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі та її призначено до розгляду (а.с. 1).

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, які неодноразово відкладались, не з'являвся (ухвали про призначення (відкладення) розгляду справи повертались до суду з позначкою про те, що за вказаною адресою він не знаходиться).

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.2010 р. (суддя Аленін О.Ю.) позов задоволено повністю.  Рішення суду вмотивоване тим, що  факт існування у відповідача перед позивачем заборгованості по оплаті за договором купівлі - продажу нафтопродуктів №009 від 30.04.2010 р. підтверджений; на момент звернення позивача до суду з позовом сума основного боргу за вказаним договором в розмірі 127 008,00 грн. відповідачем не була погашена, що стало підставою для нарахування позивачем на вказану суму заборгованості 3% річних станом на 11 жовтня 2010 р. в сумі 1367,51   грн. та пені за період з 03.06.2010 по  11.10.2010 р. в розмірі 7 690,08 грн. В обґрунтування свого рішення суд також послався на ст.ст. 44, 49, 82, 85 ГПК України, ст. ст. 525, 526,  625 ЦК України (а.с.42).

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове рішення , без зазначення яке саме, з тих підстав, що при ухваленні рішення судом було порушено норми процесуального права, оскільки оскаржуване рішення прийняте місцевим господарським  судом без повідомлення  відповідача про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило останнього можливості приймати участь у розгляді справи, надавати докази, висловлювати заперечення та іншим чином реалізовувати свої процесуальні права.

В обґрунтування своєї позиції, скаржник зазначив, що суд невірно послався на п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 та на п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 щодо не віднесення до повноважень суду пошуку фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, є, на думку скаржника, безпідставними, тому що не було необхідності здійснювати такий пошук. Оскільки, відбиток вхідного штампу КП „Міські дороги” на ухвалі суду від 08.11.2010 р., свідчить про те, що  фактична адреса відповідача була відома як позивачу, так і суду. Незважаючи на зазначене, суд таки встановив цю адресу, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому міститься запит про те, що  на запит від 03.12.2010 р. №742294 станом на 06.12.2010 р. місцезнаходженням КП „Міські дороги” є адреса: 65045, Одеська область, вул.. Троїцька, будинок 45. Крім того, як зазначає скаржник, що йому не було вручено копії позовної заяви та ухвали про порушення справи. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач послався на ст.ст. 32, 33, 38, 43, 56, 57, 59,91-95,103 ГПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.12.2010 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.02.2011 р. о 14:30, про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Представник  скаржника в усних пояснення наданих суду підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених  у ній підставах.

Представник позивача просив суд відмовити в задоволенні скарги.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення сторін , ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали  справи, у т.ч. наявні у ній докази, відповідність викладеним у рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила  наступне.

30.04.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №009 (далі - Договір). Згідно умов Договору,  позивач зобов'язався  надати відповідачу у власність нафтопродукти, відповідно до умов Договору, а відповідач зобов'язався прийняти нафтопродукти та оплатити їх. Відповідно до п.2.2. договору  відповідач зобов'язався здійснити оплату нафтопродуктів протягом 30 календарних днів з дати відвантаження.

З матеріали справи вбачається. ,що 03.05.2010 р. позивач добросовісно виконав усі умови та свої зобов'язання по укладеному Договору, а саме: було передано відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 127 008,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 57 від 03.05.2010 р. (а.с.12) та довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 03.05.2010 р. № 000123, виданою КП «Міські дороги»(а.с.13).

Матеріали справи свідчать, і ця обставина встановлена місцевим судом, та не заперечується відповідачем, що зобов'язання за вказаним договором продажу нафтопродуктів, позивачем були виконані повністю, проте відповідач в порушення умов договору  не здійснив оплату за поставленні нафтопродукти у розмірі -127 008,00 грн.,  що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період 01.04.2010 –01.07.2010, відповідно до якого, сторони погодили наявність за КП «Міські дороги»заборгованості за поставлені нафтопродукти за Договором № 009 від 30.04.2010 р. у сумі 127 008,00 грн.

Відповідно до  ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості обґрунтована, і місцевий суд,  враховуючи вищезазначені норми матеріального права, вмотивовано задовольнив її.

Слід зазначити, що скаржник, який у скарзі просив скасувати рішення в повному обсязі ,тобто і в частині стягнення заборгованості, не навів суду апеляційної інстанції  будь-яких доводів, які б спростовували висновків місцевого суду в цієї частині, і не надав  належних доказів, які б спростовували доводи позивача про наявність вказаної заборгованості, хоча, в разі незгоди щодо наявності вказаного боргу, такий обов'язок згідно приписів ст.33 ГПК України покладено на нього.

Більш того в усних поясненнях наданих суду апеляційної інстанції представник скаржника визнав факт наявності заборгованості у вказаному позивачем розмірі.

Оцінюючи висновки суду щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних судова колегія встановила наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до  п. 2.2 Договору  покупець (відповідач)  здійснює оплату товару  протягом 30 календарних днів з дати відвантаження, тобто встановлений строк для здійснення відповідачем оплати за поставлену продукцію, який був порушений, і  існуюча заборгованість за вказаними договорами не погашена відповідачем, про що зазначалось вище.

Враховуючи, що у відповідача є заборгованість перед позивачем по оплаті  за поставлені нафтопродукти , то у позивача були правові підстави вимагати стягнення 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру 3% річних  судова колегія дійшла висновку, що його зроблено правильно і вірно.

  З огляду на викладене судова колегія вважає, що місцевим  судом правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення 3% річних в сумі 1367, 51 грн.

Також, на думку судової колегії, позивачем правомірно нарахована пеня, оскільки сторони передбачили у п. 3.2 договору, що у випадку  порушення умов оплати згідно п. 2.2. договору покупець (відповідач) сплачує продавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ от вартості поставленого, але не оплаченого товару за кожен день  прострочення, яка діяла в період, за який  сплачується пеня.

 З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим  судом правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення пені  за період з 03.06.2010 р по 11.10.2010 р. у розмірі 7 690,08 грн.

Щодо доводів скаржника про те, що він не був повідомлений належним чином та безпідставного пошуку поштової адреси відповідача місцевим судом, судова колегія встановила наступне.

В матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу, які були повернуті у зв'язку з тим, що відповідач із зазначеній у позовній заяві адреси вибув. Однак, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження комунального підприємства „Міські дороги” є  саме та адреса, яка вказана у позовній заяві, а саме: місто Одеса, вул. Троїцька, 45.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, а саме: з ухвали суду про відкладення розгляду справи від 08.11.2010 р., наданою в судовому засіданні 08.12.2010 р. позивачем з відміткою відповідача про її вручення. Оскільки, на зазначеній ухвалі суду, міститься відтиск печатки відповідача, дата (10.11.2010 р.) та вхідний реєстраційний номер (917) (а.с.33), то судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що відповідач  був таки повідомлений про розгляд справи господарським судом Одеської області, яка була відкладена на 08.12.2010 р. о 10:10,  а відтак, доводи відповідача про те, що він не був повідомлений про день, час і місце розгляду справи судом першої інстанції повністю спростовуються матеріалами справи.

Крім того, посилання скаржника на те, що він не отримував ухвалу про порушення провадження у справі, а тому рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2010 р. у справі №29/190-10-4538 підлягає скасуванню, є безпідставними та хибними, оскільки, положеннями ст. 64 ГПК України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Посилання скаржника на те, що він не отримував копії позовної заяви та доданих до неї документів і що в матеріалах справи не має жодного документу, який би підтверджував отримання ним зазначених документів є хибними  та повністю спростовуються матеріалами справи, а саме:  квитанцією поштового відправлення № 6274 від 19.10.2010 р. та описом від 19.10.2010 р.,  в якому зазначено, що  на адресу КП „Міські дороги” м. Одеса, вул. Троїцька, будинок 45 відправлено позовну заяву з 3 додатками. Доказів які спростовували вищевказані обставини а підтверджували позицію відповідача щодо неотримання позову відповідач у порушення приписів ст..33 ГПК України не надав хоча такий обов'язок в даному випадку покладено на нього.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач був повідомлений, відповідно до вимог ст.64  ГПК України належним чином та своєчасно про день час та місце розгляду справи, а відтак його посилання на неповідомлення його про розгляд справи, не отримання копій позовної заяви з додатками до неї та безпідставного пошуку місцезнаходження адреси відповідача  є хибними, не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасуванню рішення місцевого суду.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що правових підстав передбачених ст.104 ГПК України  для  скасування рішення місцевого суду ,а відтак і задоволення апеляційної скарги немає.

                Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2010 р. у справі №29/190-10-4538 –залишити без змін, а апеляційну скаргу КП «Міські дороги»на зазначене судове рішення –без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                 Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                Бєляновський В. В.

                                                                                                              Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 01.02.2011 р.