Постанова

від 01.02.2011 по справі 8/28-10-3911

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/28-10-3911

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"01" лютого 2011 р. Справа № 8/28-10-3911

м. Одеса

Склад судової колегії змінювався розпорядженням голови суду

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів Мишкіної М.А., Будішевської Л.О.    

секретаря судового засідання Романів О.В.  

за участю представників сторін

від позивача – Бойко О.І.

від відповідача –  Прилепський І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора відкритого акціонерного товариства „АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК „ОДЕСА-БАНК”  

на рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2010 р.

по справі №  8/28-10-3911       

за позовом відкритого акціонерного товариства „АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК „ОДЕСА-БАНК”

до малого приватного підприємства „Віртус”

про стягнення 3610,12 грн. та зобов'язання повернути майно вартістю 11070,49 грн.

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду від 10.11.2010 р. (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено частково, стягнуто з малого приватного підприємства „Віртус” (далі –МПП „Віртус”) на користь відкритого акціонерного товариства „АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК „ОДЕСА-БАНК” (далі –ВАТ „АКБ „ОДЕСА-БАНК”, Банк) 3460,12 грн., оскільки суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення приписів ст. ст. 525, 526, 610, 629, 901, 903 ЦК України, ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, умов договору № 1 від 30.01.2005 р. не сплачено вартість послуг за вересень 2008 р. в сумі 1841,25 грн. та жовтень 2008 р. в сумі 1225,87 грн.; умов договору № 522/05 від 01.07.2005 р. не сплачено вартість послуг за вересень та жовтень 2008 р. у розмірі 375,00 грн., листопад 2008 р. у розмірі 11,00 грн., грудень 2008 р. у розмірі 7,00 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за жовтень –грудень 2008 р. за договором банківського рахунку на здійснення розрахунково-касового обслуговування у розмірі 50 грн. щомісячно відмовлено, так як зазначена сума –150 грн. пов'язана з виконанням іншого правочину, а саме договору про надання банківських послуг по системі „Клієнт-Банк” з використанням документів у електронному вигляді від 01.07.2005 р. № 9076/рfх, що фактично підтверджено позивачем шляхом подання в судовому засіданні 04.10.2010 р. письмових пояснень, якими змінено підставу позову. При цьому, суд не врахував зміну позивачем підстав позову з посиланням на приписи ст. 22 ГПК України, які передбачають таке право позивача лише до початку розгляду справи по суті. Відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов'язання повернути металопластикові конструкції відділення вартістю 11070,49 грн. суд послався на недоведення позивачем фактів передачі та знаходження у відповідача цих конструкцій.   

Не погоджуючись частково з наведеним вище рішенням ліквідатор ВАТ „АКБ „ОДЕСА-БАНК” звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення змінити і стягнути з МПП „Віртус” заборгованість в сумі 150 грн. по договору банківського рахунку № 522/05 та зобов'язати МПП „Віртус” повернути позивачу металопластикові конструкції відділення загальною вартістю 11070,49 грн., вважає, що за МПП „Віртус” обліковується заборгованість за розрахунково-касове обслуговування, яке проводилось на підставі договору банківського рахунку № 522/05 від 01.07.2005 року, в тому числі використовуючи з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. і систему електронних платежів; тому позивач і звертався з вимогою про стягнення заборгованості саме по цьому договору, вказавши загальну суму 543 грн. Щодо обґрунтованості вимог про зобов'язання відповідача повернути металопластикові конструкції, скаржник зазначає, що в матеріалах справи знаходяться докази належності вказаних металоконструкцій АКБ „Одеса-Банк”, жодного доказу, що доводив би належність їх відповідачу останнім суду не надано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуваним рішенням господарського суду в задоволені позовних вимог відмовлено частково з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Судова колегія вважає, що висновок, викладений в резолютивній частині судового рішення щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором банківського рахунку на здійснення розрахунково-касового обслуговування у розмірі 150 грн. та зобов'язання повернути металопластикові конструкції відділення вартістю 11070,49 грн. відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення в цій частині відсутні.

Так, відповідно до позовної заяви ВАТ „АКБ „ОДЕСА-БАНК” та розрахунку суми заборгованості борг МПП „Віртус” за розрахунково-касове обслуговування за жовтень 2008 р., згідно договору № 522/05 від 01.07.2005 р., становить 425 грн. При цьому, в наступному в своїх поясненнях позивач вже зазначив, що у вказаній сумі також міститься одночасно і заборгованість з іншого договору про надання банківських послуг по системі „Клієнт-Банк” з використанням документів у електронному вигляді від 01.07.2005 р. № 9076/рfх у розмірі 150 грн. в інший період - з жовтня по грудень 2008 р.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що така зміна позовних вимог суперечить приписам ст. 22 ГПК України, а тому господарський суд правомірно розглядав цю частину позовних вимог згідно з підставами, які зазначені позивачем в його позові.

Твердження скаржника щодо наявності в матеріалах справи доказів права власності Банку на металопластикові конструкції теж не заслуговують на увагу, оскільки сама обставина обліковування вказаних конструкцій на балансі позивача ніяким чином не може підтверджувати саме наявність на них права власності АКБ „Одеса-Банк”. При цьому, судова колегія враховує, що позивачем в цій частині фактично заявлений саме віндикаційний позов про повернення майна в натурі, а тому законодавець саме на позивача покладає обов'язок доведення належними і допустимими доказами, згідно вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, що майно, яке витребується, належить йому (позивачу) на праві власності, що це майно безпідставно знаходиться у відповідача та зберігається в натурі, при цьому, майно повинно бути індивідуально визначеним.

Між тим, матеріали даної справи вказаних вище доказів не містять, у зв'язку з чим суд взагалі позбавлений можливості встановити в цій частині будь-які обставини порушення відповідачем прав позивача.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2010 р. по справі №  8/28-10-3911 без змін.

Головуючий суддя                                                                       Сидоренко М.В.          

Суддя                                                                                      Мишкіна М.А.

Суддя                                                                                               Будішевська Л.О.

Постанова підписана  02.02.2011 р.