Постанова

від 07.02.2011 по справі 12894/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 лютого 2011 р.                                                                                 № 2-а- 12894/10/2070  

Харківський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.

за участю секретаря судового засідання -  Фоміної В.В.

за участю представників сторін:

позивача - не прибув,

відповідача - Пономарьової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс"   

до

 Державної податкової інспекції у  Київському  районі м. Харкова   

про

 визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2010 р. №0010421503/0 ДПІ у Київському районі м. Харкова про донарахування податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 165050,50 грн., в тому числі за основним платежем 110127,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 54923,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

При проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів актом від 26.08.2010 року про результати невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість за період: квітень та червень 2010 року в розрізі контрагентів мало місце недотримання відповідачем вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об‘єктивними даними, оскаржуване податкове повідомлення – рішення прийняте з порушенням норм законодавства України, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник позивача надав до суду заяву з проханням розглянути адміністративну справу без їх участі.

Представник відповідача надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанні акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення – рішення є законним, в зв‘язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», за що у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу були визначені відповідні податкові зобов‘язання на підставі оскаржуваного рішення.

Суд вважає можливим розгляд справи за  відсутності представника позивача на підставі наявних у ній доказів,  відповідно до ст. 128 КАСУ.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом ЄДРПОУ– 30592278, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов’язкових платежів) в ДПІ у Київському районі м. Харкова.

ДПІ у Київському районі м.  Харкова було проведено невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість за період: квітень та червень 2010 року в розрізі контрагентів ТОВ "МЕДІУМ-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ: 36962005) та ТОВ ВТФ "АВІАС" (код ЄДРПОУ: 32560942), у зв’язку з чим складено акт про результати невиїзної документальної перевірки від 26.08.2010 року №5067/15-208/30592278 (в подальшому – акт невиїзної перевірки). За результатами перевірки було складено та надіслано на адресу ТОВ «Енергосервіс» податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2010 р. №0010421503/0 про донарахування податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 165050,50 грн., в тому числі за основним платежем 110127,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 54923,50 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення має посилання на допущені позивачем, на думку органу перевірки, порушення п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого, на думку органу перевірки:

по декларації з ПДВ за квітень 2010 року: завищено р.26 на суму 6256 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 109427 грн.

по декларації з ПДВ за червень 2010 року занижено податок на додану вартість на суму - 700 грн.

За змістом вказаного акту невиїзної перевірки, відповідачем також вказано на допущені позивачем, на думку відповідача, ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС" з ТОВ "МЕДІУМ-ТРЕЙД" та ТОВ ВТФ "АВІАС".

Як слідує з акту невиїзної перевірки, підставою для вказаних висновків відповідачем вказано те, що ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС" мало взаємовідносини з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ "МЕДІУМ-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ: 36962005 м. Дніпропетровськ) на загальну суму 114533,33 грн. Податкова декларація ТОВ "МЕДІУМ-ТРЕЙД" за квітень 2010 року має статус «не визнана як податкова звітність».

Згідно проведеного органом перевірки аналізу даних поданої ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС" податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2010р. встановлено, що ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС" мало взаємовідносини з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ ВТФ "АВІАС" (код ЄДРПОУ: 32560942) на загальну суму 1850,08 грн., у т.ч. за квітень 2010 року - 1150 грн., червень 2010 року - 700,08 грн.

Як вказав відповідач, відповідно «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів», між податковим кредитом ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС" та податковими зобов'язаннями ТОВ ВТФ "АВІАС" по деклараціях за квітень та червень 2010 р. виявлені розбіжності у сумі 1850,08 грн.

Враховуючи лише вказану інформацію, орган перевірки зробив висновок, що, на його думку, цим встановлено віднесення підприємством ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС" до складу податкового кредиту сум по операціям із підприємствами ТОВ ВТФ "АВІАС" та ТОВ "МЕДІУМ-ТРЕЙД", які у періоді взаємовідносин з ТОВ "ЕНЕРГОСЕРВІС" не подали в строк та до теперішнього часу податкові декларації з податку на додану вартість за квітень та червень 2010 року та відповідно не задекларували свої податкові зобов'язання.

Позивач вказує, що його контрагенти по договірних відносинах надавали відповідну податкову звітність з податку на додану вартість ТОВ "МЕДІУМ-ТРЕЙД" - за квітень 2010 року, ТОВ ВТФ "АВІАС" – за квітень та червень 2010 року, однак податковими органами податкові декларації прийняті не були. У судовому засіданні позивачем подано клопотання про витребування від відповідача відомостей з Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів щодо співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача з ТОВ "МЕДІУМ-ТРЕЙД" за квітень 2010 року, ТОВ ВТФ "АВІАС" – за квітень та червень 2010 року, оскільки за його даними податкова звітність з податку на додану вартість від його контрагентів за вказаний період прийнята.

Заявлене клопотання судом задоволене, однак відповідачем ухвала суду не виконана, витребувані судом відомості не надані.

При кваліфікації виниклих правовідносин, суд виходить з наступного.

Висновок відповідача стосовно заниження позивачем податку на додану вартість по декларації з ПДВ за квітень 2010 року на суму 109427 грн. та по декларації з ПДВ за червень 2010 року на суму - 700 грн., викладений в акті невиїзної перевірки, не містить обґрунтованих даних, які відповідно до приписів чинного законодавства України дають підстави вважати, що дійсно товариством допущено вищезазначене порушення.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов‘язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вар тість» передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається поку пцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. По даткова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, пос луг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накла дної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби Украї ни, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на до дану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахова них (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або ви готовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника подат ку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у то му числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвести цій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого ви користання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податків придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кре диту (п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість у розмірі 109427 грн. за квітень 2010 року та 700 грн. за червень 2010 року, які були включені позивачем до складу податкового кредиту відповідно за квітень та червень 2010 року, підтверджені податковими накладними.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що ТОВ «Енергосервіс» правомірно включило до податкового кредиту вказані суми, які підтверджені податковими накладними, складеними ТОВ "МЕДІУМ-ТРЕЙД" та ТОВ ВТФ "АВІАС", у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності.

При цьому твердження відповідача стосовно того, що наявність у ТОВ «Енергосервіс» вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, не узгоджується з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Окрім того, суд звертає увагу, що у відповідача відсутнє право тлумачення закону.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті невиїзної перевірки відповідач робить висновок, що факт неподання податкових декларацій контрагентами позивача свідчить про відсутність правових підстав формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулися, оскільки на думку податкового органу в даному випадку позивачем не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

При цьому, акт перевірки не містить посилань на те, які порушення були допущені самим ТОВ «Енергосервіс».

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість", який діяв на час виникнення спірних відносин, не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Що стосується твердження відповідача про те, що у результаті порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не входить до його компетенції як податкового органу та не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемними.

Крім того, ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентами, визнані судом недійсними.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі наданих повноважень і самостійно, поза судовою процедурою та без наявності до того дійсних правових підстав, визнав вищезазначені договори, укладені між ТОВ «Енергосервіс» - з одної сторони та ТОВ "МЕДІУМ-ТРЕЙД" та ТОВ ВТФ "АВІАС" - з другої сторони, недійсними.

Відповідно до пп. 2.3.2. п. 2.3 п.2 Порядку оформлення результатів невиїзних до кументальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання подат кового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327 за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового зако нодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарюван ня у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господа рювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлен ня розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб су б'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести корес понденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті. Не допускається відображення в акті пере вірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів (пп. 2.3.4. п. 2.3 п. 2 Порядку ).

В порушення пп. 2.3.2. і пп. 2.3.4 п. 2.3 п.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки чітко не викладено зміст порушення, не досліджено суть взаємовідносин за квітень та червень 2010 року, не відібрано у посадових осіб письмових пояснень щодо встановлених порушень, не надано інших дока зів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Висновок про відсутність у ТОВ «Енергосервіс» права на податковий кредит по операціям з ТОВ "МЕДІУМ-ТРЕЙД" та ТОВ ВТФ "АВІАС", а також про нікчемність укладених правочинів зроблено лише на підставі співставлення подат кових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України без дослідження первинних документів ТОВ «Енергосервіс» (договорів, накладних, платіжних доручень), що унеможливлює зробити висновок щодо правомірності здійснених податковою інспекцією донарахувань з податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті невиїзної перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», які діяли на час виникнення спірних відносин. Заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковими накладними.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про відсутність законних підстав у податкового органу для нарахування податкових зобов’язань по податку на додану вартість за основним платежем 110127,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 54923,50 грн.

Згідно ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.   

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Київському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень вимогам закону не відповідає.

При таких обставинах, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може вважатися законним і обґрунтованим та на думку суду маються правові підстави для задоволення адміністративного позову.

 На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість",  ст.ст. 9, 11, 71, 128, 159, 160–163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ""Енергосервіс" до Державної податкової інспекції  у  Київському районі міста Харкова про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення - рішення –задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у  Київському районі міста Харкова винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс", а саме: № 0010421503/0  від 09.09.2010 року  про визначення податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 165050,50 грн.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 лютого 2011 року.  

        Суддя                                                                                                                  Заічко О.В.