Рішення

від 10.02.2011 по справі 16/1654

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/1654

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" лютого 2011 р. Справа № 16/1654

Господарський суд Житомирської області у складі:  

                         судді Гансецького В.П.  

за участю представників сторін:

від позивача: Каракулов М.В. - дов. від 16.05.10р.     

від відповідача: не з'явився  

   Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Дочірнього підприємства "Оллтек-Україна" (м.Київ)  

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (с.Ставище Коростенський район, Житомирська область)

про стягнення 24000,00 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 24000,00 грн. за поставлений товар.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Ухвала господарського суду від 18.01.11р., яка направлялась відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві: Житомирська обл., Коростенський район, с.Ставище, вул.Центральна 1 повернулась до суду з відміткою відділення зв'язку "за зазначеною адресою не знаходиться".

Згідно з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.01.11р. відповідач зареєстрований за адресою: Житомирська обл., Коростенський район, с.Ставище, вул.Центральна 1.

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже, суд вжив всі необхідні заходи для  повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи.

Проте, відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, а тому неявка представника відповідача належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Дочірнім підприємством  "Оллтек-Україна" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Україна"  було досягнуто домовленості щодо поставки кормової добавки (мікосорб) на загальну суму 27000,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-428 від 26.07.10р., постачальник (позивач) відпустив одержувачу (відповідачу) кормову добавку на загальну суму 27000,00 грн. (а.с.10).

Представник відповідача за довіреністю на отримання цінностей № 471 від 26.07.10р. (а.с.11) отримав від Дочірнього підприємства "Оллтек-Україна" кормову добавку (мікосорб) на суму 27000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1799 від 27.07.10р. (а.с.9).

Згідно даних позивача, відповідач розрахувався з позивачем за отриманий товар частково на суму 3000 грн.

Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що  не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є  договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України  правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Частиною 2 цієї статті передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать..., а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона  (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Лист позивача від 19.11.10р. за № 158/10 з вимогою оплатити отриманий товар, відповідач, згідно неспростованих даних позивача, залишив без задоволення ( а.с.13).

Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка на день вирішення спору, згідно неспростованих даних позивача,  становить 24000,00 грн., що підтверджується підписаними позивачем актами звіряння взаємних розрахунків станом на 14.01.11р. та 24.01.11р. (а.с.22,35), довідкою позивача від 08.02.11р. № 18/11(а.с.30).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було порушено вимоги вищезазначених норм чинного законодавства.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі - з відповідача підлягає стягненню на користь позивача  24000,00 грн. боргу за відпущений (проданий) товар - кормову добавку (мікосорб).

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", 11582, с.Ставище Коростенського району Житомирської області, вул.Центральна 1, ідентифікаційний код 01340028:

- на користь Дочірнього підприємства "Оллтек-Укрїна", 04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8, ідентифікаційний код 32047626 - 24000,00 грн. боргу за отриманий товар, 240,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                                                                               Повне рішення складено 10.02.11р.

                         Суддя        Гансецький В.П.

Друк:: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 -  сторонам (рек. з повідомл. про вручення).