Рішення

від 06.02.2008 по справі 34/590

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/590

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  34/590

06.02.08

За позовомПриватного підприємства «Фокс»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Варяг»

простягнення 15 650,91 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Дітковський А.М. (довіреність б/н від 01.11.2007);

від відповідача: Самойленко В.В. (довіреність б/н від 29.01.2008);Сінченко Л.С. (директор).

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Фокс»(далі –Підприємство) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Варяг»(далі –Товариство) 3150,91 грн. заборгованості за поставлений товар та 12 500 грн. штрафу за недотримання об'ємів замовлень.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 112-06 від 25.05.2006, укладеного між Товариством і Підприємством, (далі – Договір) щодо оплати вартості поставленого товару та за додатковою угодою № 1 до цього Договору від 05.07.2006 (далі –Додаткова угода № 1) щодо здійснення Товариством визначених у цій Угоді щомісячних замовлень товару.

30.01.2008 Підприємство подало до суду клопотання про зменшення позовних вимог на суму основного боргу в зв'язку із добровільним виконанням Товариством позовних вимог у цій частині. У частині стягнення суми штрафу та судових витрат позовні вимоги були залишені без змін.

Відповідач позов не визнав, мотивувавши свої заперечення тим, що станом на момент розгляду справи сума основної заборгованості перед позивачем ним була погашена у повному обсязі. Крім того, відповідач зазначив, що в позові про стягнення суми штрафу слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності. При цьому відповідач подав суду клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення суми штрафу.

Розгляд справи відкладався.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:  

25.05.2006 між сторонами у справі укладеного Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Підприємство (Постачальник) зобов'язувалося поставляти і передавати у власність Товариству (Покупцю) алкогольну продукцію (далі по тексту Договору і Додатків до Договору –Товар), а Покупець зобов'язувався прийняти Товар, сплатити Постачальнику вартість Товару та брав на себе обов'язки по розповсюдженню Товару.

На виконання умов вказаного Договору Підприємством був поставлений Товариству Товар згідно з видатковими накладними №1ФКК00000186 від 14 липня 2006 року на суму 6 439,15 грн.; №1ФКЛ00006084 від 20 липня 2006 року на суму 412,5 грн.; №1ФКК00000236 від 24 липня 2006 року на суму 843,75 грн.; №1ФКК00000293 від 2 серпня 2006 року на суму 145,76 грн.; №1ФКК00000478 від 1 вересня 2006 року на суму 2 447,25 грн.; №1ФКК00000305 від 7 березня 2007 року на суму 862,5 грн. та товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв (форма №1-ТН /алкогольні напої/) серії 01АААЗ №126597 від 14 липня 2006 року; серії 01АААЗ №108040 від 20 липня 2006 року; серії 01АААЗ №126643 від 24 липня 2006 року; серії 01АААЗ від 2 серпня 2006 року; серії 01АААЗ №109830 від 1 вересня 2006 року; 01АААИ №851526 від 7 березня 2007 року, всього на суму 11 150,91 грн.

Вказаний Товар був прийнятий відповідачем у повному обсязі, про що свідчать підписи та відбитки печатки Товариства на вищевказаних видаткових та товарно-транспортних накладних.

Згідно з пунктом 4.3 Договору оплата одержаного за цим Договором Товару повинна була здійснюватися Покупцем в грошовій формі відповідно до встановленої категорії Товару в наступному порядку: Товар, що у відповідності до прайс-листу Постачальника відноситься до категорії «а»Покупець зобов'язався оплачувати не пізніше ніж через 21 календарних днів з дати його поставки, а Товар що відноситься до категорії «б»Покупець зобов'язався оплачувати не пізніше 60 календарних днів з дати його поставки.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, відповідач у порушення вказаних норм неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання, позаяк прострочував оплати отриманого товару, про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення та банківські виписки.

Проте, станом на момент розгляду даної справи сума основного боргу відповідачем була погашена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 292 від 12.12.2007 на суму 1150,91 грн., № 327 від 14.01.2008 на суму 1000 грн. та № 235 від 12.10.2007 на суму 1000 грн., банківськими виписками станом на ці ж дата та на ці ж суми, а також довідкою позивача від 16.01.2008 за №364/02, відповідно до якої станом на 16.01.2008 заборгованість Товариства перед Підприємством за поставлений відповідно до Договору Товар відсутня.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, те що у жовтні, грудні 2007 року та січні 2008 року відповідачем у повному обсязі сплачена заборгованість за Договором, то провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Разом з тим, позаяк 2 150,91 грн. боргу були сплачена лише після звернення позивача з позовом до суду (спір щодо цієї суми виник з вини відповідача), то згідно з статтею 49 ГПК України судові витрати в цій частині покладаються на Товариство.

З матеріалів справи також вбачається, що 05.07.2006 між сторонами у справі було укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до пункту 1.1 якої Товариство зобов'язувалося протягом строку дії Договору здійснювати щомісячне замовлення Товару на суму не менше ніж 5000 грн., а в перші 3-ри місяці Товариство зобов'язувалось здійснити замовлення Товару на суму не менше ніж 30 000 грн.

Згідно з пунктом 3 Додаткової угоди № 1 у разі порушення пункту 1 цієї Угоди, Товариство повинно було сплатити на користь Підприємства штраф в розмірі 12 500 грн.

Як убачається з матеріалів справи, Товариством у липні 2006 року було замовлено, а Підприємством поставлено Товар на загальну суму 7695,4 грн., а у серпні 2006 року –лише на 145,76 грн.

Таким чином, здійснивши у серпні 2006 року замовлення на суму менше ніж 5000 грн. відповідач порушив пункт 1 Додаткової угоди № 1, у зв'язку із чим починаючи з 1 вересня 2006 року у позивача виникло право на підставі пункту 3 Додаткової угоди № 1 стягнути з відповідача штраф у сумі 12 500 грн.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно з частинами 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, виходячи із зазначених норм перебіг строку позовної давності щодо стягнення з відповідача спірної суми штрафу почався з 01.09.2006, і відповідно сплив 01.09.2007.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що даний строк позовної давності був перерваний у зв'язку із тим, що відповідач протягом всього часу дії Договору визнавав свої зобов'язання за цим Договором та Додатковою угодою № 1, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно з статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у порушення вказаних норм не надано суду належних доказів того, що відповідачем були вчинені які-небудь дії, що б свідчили про визнання останнім свого обов'язку щодо сплати позивачу вищевказаного штрафу.

Натомість, як убачається з матеріалів справи, між сторонами 05.09.2007 було складено акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 01.09.2007 заборгованість відповідача перед позивачем складала 4 150,91 грн. І як встановлено судом, ця сума була заборгованістю Товариства за поставлений за Договором Товар.

У цьому акті звірки взаєморозрахунків жодним чином не було зазначено про визнання відповідачем свого обов'язку щодо сплати на користь позивача суми штрафу на підставі пункту 3 Додаткової угоди № 1.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Товариством 30.01.2008 усно, а 06.02.2008 письмово було заявлено про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Згідно з частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, у позові про стягнення 12 500 грн. штрафу суд відмовляє у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК,  суд –

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення 3150,91 грн. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Варяг»(03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 16, кв. 24, ідентифікаційний код 16290738, п/р 26005003849001 в філії ВАТ КБ «Надра»в м. Києві, код банку 320564, а у випадку відсутності коштів із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства «Фокс»(83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, ідентифікаційний код 32939737, п/р 26007001000133 у ТОВ КБ «Український фінансовий світ»м. Донецьк, код банку 377777) 21 (двадцять одну) грн. 51 коп. витрат по сплаті державного мита та 16 (шістнадцять) грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денногс строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 08.02.2008