Рішення

від 27.01.2011 по справі 42/344-10 (н.р. 57/52-10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

42/344-10 (н.р. 57/52-10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2011 р.                                                            Справа № 42/344-10 (н.р. 57/52-10)

вх. № 10755/1-42 (н.р. 2197/4-57)

Суддя господарського суду Яризько В.О. 

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мєдвєдєва Л.З. (директор)

 відповідача - Пащенко О.М. (дов.), Ярещенко О.В. (дов.)

3-ї особи - Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - Казека Є.В. (дов.)

3-ї особи - Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" - не з'явився.

прокуратури - Гавриленко О.В. (посвідчення)

розглянувши справу за позовом ТОВ "Околиця", м. Харків  

до  Харківської міської ради, м. Харків

3-я особа Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради м. Харків,

3-я особа Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", м. Харків

за участю прокуратури м. Харкова

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Околиця" звернулось до господарського су ду Харківської області з позовом до Харківської міської ради про визнання недійсним рішен ня № 06/10 від 24.02.10 "Про розгляд протестів прокурора міста Харкова" в частині скасування п. 139 додатку до рішення ради "Про внесення змін та доповнень до "Програми приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 27.12.2000р.

До участі в справі в якості третіх осіб залучено Управління комунального майна та при ватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі -Управління) та Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації". У справу в інтересах держави в особі відповідача вступив заступник прокурора м. Харкова.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.06.2010р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2010р. дане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2010р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2010р. та рішення господарського суду Харківської області від 11.06.2010р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач підтримує свої позовні вимоги, обґрунтовуючи тим, що 24.02.2010р. рішенням 41 сесії 5 скликання Харківської міської  ради  Харківської області № 06/10,  був неправомірно задоволений протест прокурора м. Харкова від 22.02.2010р., а саме - скасований пункт 139 додатку рішення XIX сесії Харківської міської ради XXIII скликання “Про внесення доповнень до “Програми приватизації об'єктів комунальної власності м. Харкова" від 27.12.2000 р.”

Неправомірність дій відповідача при ухваленні оскарженого рішення, та прокурора м. Харкова (при внесенні протесту від 22.02.2010р. №376), за ствердженням позивача, полягає в тому, що у протесті прокурор посилався на обставини, які не існували під час винесення рішення у 2000 році, а виникли пізніше.   Позивач зазначає, що прокурор посилається на нормативні акти, які не існували  станом на 27.12.2000 року, а нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Позивач відзначає, що Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність”, на який посилається прокурор у протесті, був офіційно опублікований у Офіційному віснику України № 34 від 07.09.2001р., а постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" № 1440 від 10.09.2003 р. - була офіційно оприлюднена у Офіційному віснику України № 37 від 26.09.2003р.

Таким чином, вказує позивач, нормативні акти, які були прийняти у 2001 та 2003 роках не можуть бути підставою для скасування рішення, яке було прийняте у 2000 році.

Крім того позивач зазначає, що відповідно до роз'яснення, які надані Конституційним Судом України в рішенні від 16.04.09р. № 7-рп/2009, згідно з яким зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку, а тому органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Позивач зазначає, що трудовий колектив ресторану “Околиця”, члени якого були засновниками орендного підприємства “Околиця”, у 1993 році викупив у держави рухоме майно ресторану та отримав у довгострокову оренду нежитлові приміщення, потім 20.04.2001 році в цій же будівлі придбав частину нежитлових приміщень  площею 415,1 кв.м. на підставі договору №1936-В-С та 25.04.2003 року - площею 383,1 м.кв. на підставі договору №2528-В-С, решту приміщень площею 2261,2 кв.м. у нього залишилась в оренді.

Позивач відзначає, що ту частину нежитлових приміщень (а саме 2261,2кв.м.) за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 152,  яку позивач орендував за договором оренди № 594 від 24.03.1999р., він повернув Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 19.06.2009р. на виконання рішення господарського суду Харківської  області від 30.01.2009р., яким вказаний договір оренди був розірваний, а позивач з орендованих приміщень -  виселений.

Позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача порушує його право власності на приміщення за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 152,  які він приватизував правомірно, у повній відповідності до норм  законодавства.

Представник відповідача – Харківської міської ради в судовому засіданні проти позовних вимог повністю заперечує. Відповідач вказує, що оскаржуване позивачем рішення ухвалене Харківською міською радою у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідач відзначає, що під час приватизації позивачем частини приміщень будівлі № 152 по вул. Академіка Павлова, було здійснено оцінку та викуп нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-15, 17-23, І, II, загальною площею 383,1 м.кв. та 415,1 кв.м. нежитлових приміщень №№ 25-29, 30-37, 66-71, а не нежитлової будівлі, загальною площею 3059,40 м2, в цілому, що призвело до встановлення невірної вартості об'єкту приватизації та, як наслідок, втрат міського бюджету м. Харкова.

Представник третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради в судовому засіданні повністю підтримав аргументи відповідача, зазначив, що  при  визначенні площі  призначеної для приватизації будівлі № 152 по вул. Академіка Павлова, неправомірно були виключені приміщення  підвалу та технічного поверху, що призвело до штучного заниження ціни приватизації.

Представник третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -КП “Харківське міське бюро технічної  інвентаризації” до судового засідання не з'явився, в письмових поясненнях надісланих до суду  підтримує правову позицію відповідача, просить розглядати справу за відсутності його представника.

Представник прокуратури м. Харкова в судовому засіданні підтримав правову позицію відповідача, надав пояснення, в яких зазначив, що протест про скасування пункту 139 додатку рішення XIX сесії Харківської міської ради XXIII скликання “Про внесення доповнень до “Програми приватизації об'єктів комунальної власності м. Харкова" від 27.12.2000 р. був внесений в повній відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем при проведенні приватизації будівлі ресторану було порушено вимоги ч.1 ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

В судовому засіданні оголошувались перерви до 25.01.11р. о 14:00год., та до 27.01.11р. о 09:30год.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд встановив наступне:

Колегією суддів ВГСУ при скасуванні попередніх судових рішень в постанові від 30.11.10р. зазначено, що розглянувши даний спір по суті суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували обставини, визначені прокурором підставою для принесення відповідного протесту, та підстави для задоволення радою цього протесту і скасування п. 139 додатку до рішення ради від 27.12.2000, а також відповідності таких підстав вимогам закону та фактичним обставинам. Також судами не досліджувались наявність обставин, врегульованих п.3.27 ДБН В.2.2-9-99 Будівлі і споруди. Громадські будинки та споруди), затверджених наказом Держбуду України від 04.08.99 №187 та введених в дію з 01.01.2000р.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою роз'яснення, надані Конституційним Судом України в рішенні від 16.04.09 № 7-рп/2009, а судом апеляційної інстанції вказані роз'яснення враховані не в повній мірі.

Відповідно до п.10 ст.111-11 ГПК України, в постанові касаційної інстанції зазначаються дії, що їх повинні виконати сторони та суд першої інстанції у разі скасування рішення, постанови і передачі справи на новий розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи, з 1974 року (з часу введення в експлуатацію) будинок по вул. Академіка Павлова 152, загальною площею 3059,4 кв.м. використовувався Міським трестом ресторанів, а фактично колективом ресторану "Околиця", на базі якого було створено  акціонерне товариство, а потім ТОВ "Околиця".

Згідно розпорядження № 325 від 01.04.1993 року Фонду міського майна Харківської міськради  колективом було викуплено майно державного підприємства орендного підприємства - ресторану "Околиця" на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 14.04.1993 року та укладений договір оренди всього приміщення ресторану  від 01.04. 1993р. терміном на 25 років.

У 1999 році, за ініціативою Управління комунального майна та приватизації  на підставі наказу № 229 від 09.02.1999 року начальника Управління комунального майна та приватизації вказаний договір було переукладено на новий договір № 594 від 24.03.1999 року терміном оренди до 24.03.2004 року  та проведена експертна оцінка всього будинку.

Згідно оцінки, затвердженої начальником Управління комунального майна та приватизації вартість будинку, загальною площею 3059,4 кв.м., складає 386700,00 грн.

На підставі цієї вартості була розрахована орендна плата за оренду будинку у договорі оренди № 594 від 24.03.1999 року.

Згідно п.6.4 вказаного договору, приватизація об'єкта оренди проводиться у відповідності з діючим законодавством про приватизацію в Україні.

Пунктом 4 ст.7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"  встановлено, що покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації.

Згідно п. 5 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"  орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.

Згідно рішення 19 сесії 23 скликання Харківської міської ради Харківської області від 27.12.2000 "Про внесення доповнень до Програми приватизації об'єктів комунальної власності м. Харкова" були внесені відповідні доповнення до Переліку об'єктів комунальної власності м. Харкова, які підлягають приватизації.

Відповідно до п. 139 Переліку нежитлових приміщень, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарями Додатка № 1 до рішення Харківської міської ради Харківської області 19 сесії 23 скликання від 27.12.2000 року ТОВ "Околиця" було надано дозвіл приватизувати шляхом викупу нежитлове приміщення загальною площею 3059,40 кв.м, яке розташоване в м. Харкові по вул. Академіка Павлова, 152.

Згідно п. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 зазначеного Закону строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Статтею 23 Закону визначено, що після підготовки об'єкта до приватизації між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації укладається договір купівлі-продажу цього об'єкта та складається акт приймання-передачі зазначеного майна.

Як вже зазначалось вище, на підставі договору оренди нежитлового приміщення (будинку) № 594 від 24.03.1999 року позивач на час винесення рішення у 2000 році, орендував нежитлове приміщення, загальною площею 3059,4 м.кв. розташоване за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 152, літ. "А-2".

Позивачем здійснювався викуп нежитлових приміщень наступним чином:

- 20.04.2001  року - нежитлові приміщення № №25-29,  30-36,  37,  66-71, VI  1-го

поверху в літ. "А-2", змішані, загальною площею 415,1 кв.м. за ціною 71200,0грн. на підставі Договору № 1936-В-С купівлі-продажу нежитлового приміщення, орендованого ТОВ "Околиця" та видано свідоцтво про право власності № 1936-В-С від 19.06.01р.

- 25.04.2003 року - нежитлові приміщення 1-го поверху № №1-15, 17-23,1, II в літ. "А-2", загальною   площею   383,1  кв.м. за ціною 113300,0грн.  на   підставі   Договору   №2528-В-С  купівлі-продажу нежитлового приміщення, орендованого ТОВ "Околиця" та видано свідоцтво про право власності № 2528-В-С від 19.06.03р.

Оцінка приміщень проводилась ПП "Агенція нерухомості "Вектор", яке діяло на підставі наказів начальника управління комунального майна та приватизації "про проведення оцінки", та висновки про вартість об'єкту оцінки затверджувались також начальником управління комунального майна та приватизації.

Вказані договори купівлі-продажу були укладені на підставі заяви позивача до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради.

Суд зазначає, що в заявах позивача про приватизацію нежитлових приміщень відсутні конкретні площі, які бажає викупити позивач, а зазначено приміщення в цілому.

Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради на вказані заяви надавало відповідний наказ, в якому вже зазначалась площа приміщення, яка підлягає викупу (т.3 а.с.38-40), що підтверджує виконання ним своїх повноважень, передбачених п.3 ст.7 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Таким чином, на виконання п.139 Переліку нежитлових приміщень, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарями Додатка №1 до рішення Харківської міської ради Харківської області 19 сесії 23 скликання від 27.12.2000 року ТОВ "Околиця" було викуплено частину нежитлових приміщень ресторану "Околиця" загальною площею 798,2 кв.м., а решта приміщень площею 2261,2 кв. м. залишилась в оренді на підставі договору №594 від 24.03.99р. та додаткових угод до нього.

Відповідно до п.3 ст.2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" будівлі  (споруди,  приміщення)  приватизуються  разом   з розташованими в них об'єктами приватизації,  крім випадків відмови покупця від приватизації будівлі  (споруди,  приміщення),  в  якій розташований об'єкт,  що приватизується шляхом викупу, або якщо на це  немає  прямої  заборони  відповідно  Фонду  державного   майна України,  Верховної  Ради  Автономної  Республіки Крим чи місцевої Ради відповідного рівня.

Не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі (споруди, приміщення)  або  їх  окремі частини,  які становлять національну, культурну  та  історичну  цінність  і  перебувають  під   охороною держави.

За наявності  заборони  на  приватизацію  будівлі   (споруди, приміщення),  в якій розташований об'єкт приватизації,  або у разі відмови покупця від приватизації будівлі (споруди,  приміщення), в якій   розташований   об'єкт,  що  приватизується  шляхом  викупу, зазначені   будівлі   (споруди,    приміщення)    передаються    у встановленому  порядку  власникам приватизованих об'єктів в оренду на строк не менш як десять років.

З аналізу даної норми закону вбачається, що законодавець розрізняє складові,  які входять до об'єкту приватизації, а саме: об'єктом приватизації, в даному випадку, є ресторан "Околиця", який складається з майна ресторану та будівлі, в якій він знаходиться.

Як зазначалось вище, позивачем 14.04.93 року було придбано майно ресторану, про що укладено договір купівлі-продажу з Фондом міського майна Харківської міськради, а стосовно викупу будівлі об'єкту приватизації, то це є правом покупця, а не обов'язком.

Крім того, відповідно до п.1 ст.14 Закону України "Про приватизацію державного майна", комісія з приватизації складає проект приватизації об'єкта.

Відповідно до п.2 вказаної статті, проект плану приватизації повинен передбачати строки та способи приватизації, початкову вартість об'єкта приватизації, рекомендовані форми платежу та ін.

Таким чином посилання відповідача, як на підставу визнання недійсним п.139 Переліку нежитлових приміщень, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, на те, що позивач не повністю викупив приміщення ресторану, суперечить п.3 ст.2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а тому є необґрунтованим.

У 2008 році Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Околиця" про розірвання договору оренди № 594 від 24.03.1999 року та виселення з нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 152, літ. "А-2" площею 2261,2 м2.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.01.2009 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2009 року вказаний позов задоволено в повному обсязі. Розірвано договір оренди №594 від 24.03.1999 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ТОВ "Околиця". Виселено ТОВ "Околиця" із займаних нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 152, літ. "А-2" площею 2261,2 м2 та передано вказані нежитлові приміщення Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради шляхом складання відповідного акту приймання-передачі.

На виконання рішення господарського суду Харківської області ТОВ "Околиця" 19.06.2009 року здало до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради вищезазначені нежитлові приміщення.

Таким чином, позивач втратив право на викуп решти приміщення площею 2261,2 кв.м., що підлягали приватизації.

Відповідно до п.4 ст.2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" якщо  в  нежилих  приміщеннях  будинку,  що  є   державною власністю,  розміщується два або більше державних чи заснованих на оренді державного майна підприємств,  то у разі прийняття  рішення про приватизацію одного чи кількох із них займані ними приміщення, за   відсутності   заборони   на   приватизацію   цього   будинку, приватизуються разом з іншим майном підприємства після закріплення за названими співкористувачами займаних ними  приміщень  на  праві повного  господарського  відання,  оперативного  управління або на договірних засадах.

Дана норма Закону передбачає можливість співіснування в одній будівлі декількох власників . які приватизували частину приміщень такої будівлі.

Тобто, вилучені відповідачем приміщення, які раніше орендував позивач можуть бути приватизовані іншим власником чи надані в оренду іншому користувачу без порушення прав  позивача як попереднього орендаря та власника решти приміщень, так і нового власника чи орендаря таких приміщень чи громади взагалі.

23.10.09р. начальник управління комунального майна та приватизації Харківської міськради листом № 10852 звернувся до прокурора м. Харкова з зазначенням про незаконні дії СПД-ФО Варфоломеєвою П.Т, яка, на його думку, незаконно зайняла та використовує приміщення за адресою м. Харків вул.Академіка Павлова, 152, літ."А-2", які раніше були повернуті ТОВ "Околиця", чим спричиняються  збитки міському бюджету.

За результатами розгляду вказаного листа прокуратурою м. Харкова було встановлено порушення ТОВ "Околиця" ч.1 ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) під час приватизації державного майна ресторану "Околиця" та укладання договору-купівлі продажу №2528-В-С від 25.04.03р. стосовно придбання приміщень загальною площею 383,1 кв.м., з посиланням знову ж на те, що п.139 Переліку нежитлових приміщень, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарями Додатка №1 до рішення Харківської міської ради Харківської області 19 сесії 23 скликання від 27.12.2000 року було передбачено викуп приміщення загальною площею 3059,40 кв. м., а ТОВ "Околиця" викупило лише 383,1 кв.м., при цьому було також порушено вимоги Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Національного Стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою КМУ № 1440 від 10.09.03р., в зв'язку з чим прокурором м. Харкова 22.02.10р. було внесено протест на пункт 139 додатку рішення XIX сесії Харківської міської ради XXIII скликання “Про внесення доповнень до “Програми приватизації об'єктів комунальної власності м. Харкова" від 27.12.2000 р., який  було задоволено відповідачем 24.02.10р. спірним рішенням.

У суду викликає подив така позиція прокуратури м. Харкова стосовно розгляду заяви начальника управління комунального майна та приватизації Харківської міськради листом, оскільки предметом розгляду такої заяви повинні бути висновки стосовно правомірності дій СПД-ФО Варфоломеєвої П.Т., а не дії ТОВ "Околиця" 8-річної давності. Про сам предмет звернення (дії СПД-ФО Варфоломеєвої П.Т. стосовно незаконного займання приміщення), у висновках прокуратури взагалі не йде мова.

За таких обставин у прокуратури м. Харкова взагалі не було підстав проводити перевірку додержання вимог законодавства при проведенні приватизації позивачем.

Крім того, посилання прокурора на порушення позивачем вимог ч.1 ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", взагалі недоречне, оскільки вказаний пункт встановлює лише перелік об'єктів приватизації, які підлягають шляхом викупу, а не порядок викупу.

Також безпідставним є посилання прокурора на порушення позивачем Національного Стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою КМУ № 1440 від 10.09.03р., оскільки відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч.5 ст.94. Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" № 1440 від 10.09.2003, була офіційно оприлюднена 26.09.2003р. у Офіційному віснику України, 2003, № 37.

Крім того, Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність не містить вимоги про оцінку об'єктів нерухомого майна в цілому, а не в частині, яка приватизується.

Також прокурор зазначає, що ТОВ "Околиця" викупило лише 383,1 кв.м. із 3059,40 кв. м., що призвело до встановлення невірної вартості об'єкту приватизації та, як наслідок, втрат місцевого бюджету м. Харкова, що не відповідає дійсності стосовно самої викупленої площі, та завданих збитків.

В судовому засіданні представник прокуратури також не зміг пояснити, які ж збитки місцевому бюджету було спричинено діями ТОВ "Околиця" під час приватизації об'єкту.

Прокуратура Харківської області, розглядаючи звернення директора позивача стосовно необґрунтованості принесення прокуратурою м. Харкова протесту на вищезазначене рішення, в листі №07/1-8377-10 від 12.04.10р. зазначила, що вказаний протест було винесено без проведення повної та ґрунтовної перевірки (т.1 а.с.100).

Суд констатує, що при розгляді протесту прокурора, рішення про його задоволення чи відмову приймає Орган місцевого самоврядування самостійно, не пов'язуючись лише доводами прокурора, зазначеними в протесті.

В своєму рішенні від 24.02.10р. №06/10 про скасування п.139, відповідач посилається на висновки юридичного департаменту Харківської міськради, які були зроблені по даному протесту.

Суд, виконуючи дії, що зазначені в постанові касаційної інстанції по даній справі, витребував у відповідача зазначений висновок, але відповідачем такий висновок наданий суду не був, а тільки надано письмові пояснення з приводу прийняття спірного рішення, які були зазначені вище.

Відповідно до роз'яснення Конституційного Суду України в рішенні від 16.04.09 №7-рп/2009, згідно з яким зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт.

При цьому Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законам України.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом та не заперечується сторонами наявність факту укладення вищевказаних договорів №2528-В-С від 25.04.03 і №1936-В-С від 20.04.01 саме на підставі п. 139 додатку до рішення ради від 27.12.2000, висновок прокурора та відповідача про відсутність виконання цього пункту та виникнення на його підставі відповідних правовідносин, а відтак і правомірність його скасування радою в повному обсязі до цього часу є незаконним, оскільки на час прийняття рішення по даній справі відсутнє встановлення факту незаконності цих правочинів та визнання їх недійсними в судовому порядку.  Наявність  судових рішень з цього приводу сторонами не надано, а судом не встановлено.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" порядок викупу об'єкта приватизації визначається Фондом державного майна України.

Відповідно до п.4 ст.7 Закону України "Про приватизацію державного майна" посадові особи державних органів приватизації несуть кримінальну,  адміністративну, матеріальну та дисциплінарну відповідальність за неправомірні дії щодо майна, яке приватизується, у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається з наданої прокуратурою м. Харкова постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.05.10р., під час проведення перевірки виконання вимог законодавства службовими особами управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міськради з питань укладання договору №2528-В-С купівлі-продажу майна ТОВ "Околиця", в діях вищевказаних службових осіб зловживання та перевищення службових повноважень, службового підроблення, а також службової халатності,  не виявлено.

Оскільки чинним законодавством України про приватизацію державного майна, обов'язок по встановленню порядку приватизації та контролю за ходом та порядком приватизації державного майна покладено на органи приватизації та Спеціальну контрольну комісію  Верховної  Ради  України  з  питань приватизації,  покупці мають тільки право на подачу заявки на приватизацію об'єкта та обов'язок по наданню достовірних даних на себе, як покупця, тому позивач ніяким чином не може бути звинувачений у порушенні процедури приватизації державного майна за відсутності таких порушень з боку посадових осіб органу приватизації.

3-я особа Управління комунального майна та приватизації Харківської міськради додатково до заперечень по суті позову вказує на те, що згідно технічного паспорту 1991 року загальна площа приміщень по вул. Академіка Павлова 152 становить 5875,4 кв. м., а рішенням Харківської міськради надано дозвіл на приватизацію цієї ж будівлі, але площею 3059,40 кв.м., чим спричинено збитки міському бюджету (т.2 а.с.46).

Суд зазначає, що обов'язок по складанню технічного паспорту та його відповідність реальним розмірам приміщення покладається на бюро технічної інвентаризації, обов'язок по перепровірці зазначених даних покладається на органи приватизації, а враховуючи той факт, що прокуратурою міста Харкова було проведено перевірку законності проведення приватизації ресторану "Околиця", і в діях посадових осіб органів приватизації не встановлено порушень чинного законодавства, тому безпідставним є посилання 3-ї особи на порушення позивачем порядку визначення площі будівлі під час приватизації.

Крім того, як вбачається з висновку про результати обстеження приміщення ресторану "Околиця" по вул. Академіка Павлова, 152, в м. Харкові, затвердженого головою експертного центру "УкрвостокГИИНТИЗ", 5774 кв.м. це площа землекористування ресторану (т.2 а.с.63).

До матеріалів справи КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” надало технічний паспорт нежитлової будівлі “А-2” по вул. Академіка Павлова, 152 у м. Харкові, виготовленим станом на 04.06.2010р. Згідно цього технічного паспорту, загальна площа підвалу будівлі складає 1497,3 кв.м.,  загальна площа першого поверху –1586,9 кв.м.,  загальна площа другого поверху -1453,2 кв.м. та загальна площа технічного поверху  -  205,4 кв.м., що в сумі складає загальну площу будівлі -4742,8 кв.м.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, така розбіжність виникла внаслідок того, що при укладенні договору оренди у 1993 року до площі ресторану, яка фактично становить 4742,8кв. м., було додано і площі тимчасових літніх павільйонів, які знаходились окремо на земельній ділянці ресторану, а при підготовці до приватизації такі павільйони були виключені із загальної площі будівлі, що підлягала приватизації, та оскільки то були тимчасові споруди, не підлягали приватизації і на даний час знесені.

В пункті 139 спірного рішення площа цієї будівлі зазначена як 3059,40 кв.м.

Позивачем надано до справи лист Московської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Харкова від 03.06.2010р. № 3.3.-1870, в якому зазначено, що розміщення в підвалі зазначеної будівлі виробничих приміщень неможливе, оскільки висота  підвалу складає лише 1,3-1,4 метри що не відповідає вимогам пункту 3.27 Державних будівельних норм України (ДБН В.2.2-9-99). А в приміщенні технічного поверху розміщення виробничих приміщень неможливо, та як воно представляє собою систему балконів та зайняте повітропроводами приточно-витяжної вентиляції. У підтвердження вищевказаних  відомостей позивачем до матеріалів справи також наданий акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта № 3.3.-661 від 02.06.2010р., виконаний співробітником Московської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Харкова, який також містить в собі висновок про неможливість розміщення виробничих  приміщень у підвалі  та на горищі, та фото технічного поверху (т.4 а.с.20-24).

Відповідно до п.3.27 Державних будівельних норм України (ДБН В.2.2-9-99) Висота підземного, підвального та цокольного поверхів від підлоги до стелі повинна бути не менше 2,7 м. Висота технічного поверху приймається залежно від габаритів розташованого у ньому інженерного обладнання і комунікацій. В місцях проходу обслуговуючого персоналу висота від підлоги до низу конструкцій, що виступають, має бути не менше 1,9 м.

Відповідно до Додатку.4 ДБН В.2.2-9-99 площа горища (технічного горища), технічного підпідвального простору, якщо висота від підлоги до низу конструкцій, що виступають, менше 1,9 м, а також лоджій, тамбурів, зовнішніх балконів, портиків, ґанків зовнішніх відкритих сходів до загальної, корисної та розрахункової площі будинку не включаються.

Таким чином суд приходить до висновку, що орган приватизації правомірно розрахував площу будівлі, яка підлягає оплаті при проведені приватизації, а саме 3059,40 кв.м.

Стосовно твердження прокурора, відповідача та 3-ї особи стосовно того, що позивачем при частковому викупі приміщень із загальної площі будівлі ресторану, що підлягала приватизації, міському бюджету завдано збитків, суд зазначає, що суми завданих позивачем збитків та їх розрахунок прокурором та сторонами не надано. Навпаки, як вбачається  з договору оренди № 594 від 24.03.99р. вартість орендованого приміщення площею 3059,4 кв.м. згідно акту оцінки становила 386700,0грн., тобто 126,40грн. за кв.м. (в п.139 Переліку нежитлових приміщень, які підлягають приватизації, зазначено передбачувану експертну оцінку вказаного приміщення в 1009602,0грн. без надання відомостей щодо наявності відповідної експертної оцінки).  Під час поетапних викупів позивачем частини приміщень проводились окремі оцінки таких приміщень. Так при викупі приміщень в 2001 році площею 415,1 кв.м. вони були оцінені в 71200,0грн.. тобто вже по 171,52 грн. за кв. м., а при придбанні частини приміщень площею в 383,1 кв.м в 2003 році, вони були оцінені в 113300,0грн., вже по 295,74 грн. за кв.м., а решта приміщень площею 2261,2 кв.м., яка залишилась в оренді позивача, були оцінені в 461000,0грн.. тобто по 203,87 грн. за кв.м.

Згідно даних позивача, які не спростовані сторонами та прокурором, ним за увесь час оренди було сплачено до міського бюджету 425570,0грн. орендної плати та 185500,0грн. за придбані приміщення, також витрачено значну суму на ремонт орендованого приміщення, яке увесь час підтримувалось в належному стані, що підтверджується актом приймання-передачі вказаного приміщення від 19.06.09р. (т.1 а.с.24). Після ж повернення вказаного приміщення відповідачу, воно ніким не обслуговується та приходить до занепаду, що підтверджується листуванням між позивачем та відповідачем і 3-ю особою (т.2 а.с.30-36).

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що відповідач без законних на те підстав прийняв оскаржуване рішення, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 27.01.11р. представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що на даний час відповідачем проводиться робота щодо розрахунку збитків, внаслідок не виконання позивачем п.139 спірного рішення, а також клопотання про призначення судово-оціночної експертизи з питань оціночної вартості придбаних позивачем приміщень станом на 31.01.03р.

Суд відмовляє в задоволенні даних клопотань, оскільки порушені питання вартості приміщень станом на 31.03.03р. не є предметом позову, а підставою для винесення прокурором протесту та задоволення його відповідачем був факт викупу позивачем не всієї будівлі, що підлягала приватизації, а тільки її частини.

Відповідно до ст. 49 ГПК України держмито та судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 4, 12, 32-36, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд   

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотань відповідача про відкладення розгляду справи та призначення судово-оціночної експертизи відмовити.

Позовні вимоги задовольнити.

          Визнати   недійсним   рішення   41   сесії   5   скликання   Харківської  міської  ради Харківської області від 24 лютого 2010 року № 06/10 "Про розгляд протестів прокурора міста Харкова"  в частині  скасування пункту  139 додатку до рішення  19 сесії 23  скликання Харківської міської ради  "Про  внесення змін та доповнень до  "Програми приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 27.12.2000 року".

Стягнути з Харківської міської ради Харківської області (61007, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь ТОВ "Околиця" (код ЄДРПОУ 05476204,  м. Харків вул.Академіка Павлова, 152) витрати по сплаті державного мита в розмірі 170,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Яризько В.О.

Повний текст рішення підписано 01.02.2011р.