Рішення

від 01.02.2011 по справі 29/424-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/424-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2011 р.                                                                             Справа № 29/424-10

вх. № 11258/5-29

Суддя господарського суду Тихий П.В. 

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;  

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД "Спутник", м. Дніпропетровськ;  

до  Приватної фірми "ВВК", м. Харків;  

про стягнення 4691,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою (вих.№159 від 02.12.10), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 4691,77грн., у тому числі: основна сума заборгованості - 3891,00грн., пеня - 654,74грн., 3% річних - 106,81грн., інфляційне збільшення суми заборгованості - 39,22грн.; 105,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Ухвалою суду від 28.12.10 за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з"явився, причину неявки не повідомив.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.  

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

21.03.08 позивачем та відповідачем був підписаний договір №78/1, відповідно до розділу 1 якого, позивач (продавець) зобов"язався передати у власність, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити товар на умовах даного договору, в асортименті, кількості та номенклатурі у відповідності з накладними, що є невід"ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв  товар на загальну суму 171220,07грн., що підтверджується накладними та довіреностями до них.

Відповідно до п. 3.2 договору, оплата за товар здійснюється у вигляді 100% авансового платежу на підставі рахунків, виставлених продавцем покупцю на оплату кожної партії товару.

Відповідачем частково товар було повернуто та частково оплачено, разом на суму 167329,07грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 3891,00грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 3891,00 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 5.2. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки оплати.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором  позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 654,74 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 106,81 грн. та інфляційні у сумі 39,22 грн.,  підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Вирішуючи клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Роз'яснення ВАСУ від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” та Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову”, де зокрема, звертається увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному разі доказів на підтвердження обставин, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду позивачем надано не було. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що клопотання позивача про забезпечення позову є необґрунтовим, а тому правових підстав для його задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -  

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної фірми "ВВК" (юр. адреса: 61172, м. Харків, вул. Грицевца, 23/47, код ЄДРПОУ 24486740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Спутник" (юр. адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд.1, кв. 13, пошт. адреса: 49008, а/с 794, код ЄДРПОУ 30548674) основну суму заборгованості - 3891,00грн., пеню - 654,74грн., 3% річних - 106,81грн., інфляційні втрати у розмірі 39,22грн.;102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Тихий П.В.