Постанова

від 07.02.2011 по справі 17/349-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/349-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2011 року                                    Справа №  17/349-10

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Швеця В.В. (доповідач),   

суддів: Павловського П.П., Чус О.В.

при секретарі:  Ковзикові В. Ю.   

За участю представників сторін:

від позивача:  Шуманов О.М, довіреність № 51/ю  від 10.10.10 р.;

від відповідача-1: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

від відповідача-2:  Аврахова Н.О., довіреність б/н  від 17.11.10 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “САН ФАСОН”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  02.12.10 у справі №17/349-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “САН ФАСОН”, м. Дніпропетровськ   до: відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю “АТРІУМ ЛТД”, м. Луганськ,

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “КП КОЛО”, м. Дніпропетровськ  

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “САН ФАСОН” звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом, в якому просило визнати недійсним договір суборенди № 9 від 03.04.2008 р., укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю “АТРІУМ ЛТД”.

Позовні вимоги мотивовані посиланням на те, що зміна орендної ставки за спірним договором пов'язана із зміною курсу долара США, встановленого НБУ, а також визначення орендної ставки у доларах США суперечить положенням ст.524 ЦК України, ст.ст.189,198 ГК України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2010 р. у справі № 17/349-10 (суддя Суховаров А.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи згадане рішення господарський суд виходив з того, що відсутні правові підстави для визнання спірного договору недійсним.

Не погодившись  з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “САН ФАСОН” звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи,  неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2  підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач-1 відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідач-1 не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 87).

Колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача-1.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.  

Як вбачається з матеріалів справи,  відповідно до умов договору суборенди № 9, укладеному 03.04.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “АТРІУМ ЛТД” (орендар) та   Товариством з обмеженою відповідальністю “САН ФАСОН” (суборендар), орендар передав, а суборендар прийняв у користування частину будинку Торгово-розважального центру "АТРІУМ" за адресою: м.Луганськ, вул.Будьонного, 138, загальною площею 151,2 м2 для розміщення магазину дитячого одягу “ДОЧКИ&СИНОЧКИ”.

Відповідно до п.7.2. договору строк суборенди обчислюється з дати підписання договору та припиняється 28.02.2011 р.

Розмір орендної плати та порядок її сплати встановлено розділом 10 спірного договору.

Пунктом 10.4. договору сторони узгодили, що орендна ставка складає суму в гривнях еквіваленту 45 доларам США (за комерційним курсом, рівному курсові НБУ + 2%) за 1 кв.м. на місяць, і на момент укладення договору складає 231 грн. 80 коп. із ПДВ за 1 м.кв. на місяць. У випадку зміни офіційного індексу інфляції більш ніж на 3% за місяць, розмір орендної плати на наступний місяць змінюється орендарем шляхом коригування розміру ставки орендної плати, що встановлене в звітному (поточному) року на індекс інфляції, що передує поточному місяцеві.

30.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КП КОЛО" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САН ФАСОН" (кредитор) було укладено договір поруки № 1.

Відповідно до п.1.1. даного договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю “АТРІУМ ЛТД” за договором, передбаченим розділом 2 цього договору, щодо виконання обов'язків з належного надання послуг за основним договором, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Під основним договором в цьому договорі розуміють договір суборенди № 9 від 03.04.2008 р., укладений між кредитором  (в основному договорі іменується орендар) та боржником (в основному договорі іменується суборендар) (п.2.1. договору).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до чинного законодавства підприємства можуть укладати різноманітні угоди, які є похідними, супутніми їх основній діяльності або випливають з такої діяльності, і коло таких угод не визначається якимось вичерпним переліком і не обмежується лише тими угодами, що випливають з основного змісту діяльності господарюючих суб'єктів. При цьому, підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ст. 67 ГК України).

Крім того, в чинних законодавчих актах України немає припису щодо заборони вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті.

Згідно з ч.2 п. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюється статус іноземних валют на території України. Оскільки вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті є статусною ознакою іноземної валюти на території України, заборона на це може бути встановлена виключно законами України.

Крім того, відповідно до ст.524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Тобто, Цивільний Кодекс України закріпив можливість визначення у зобов'язанні грошового еквіваленту в іноземній валюті, при цьому сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз положень спірного договору, зокрема п.п.10.3.2., 10.4., спростовує доводи позивача про невідповідність даних пунктів вимогам ст.ст.189, 198 ГК україни.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, рішення суду  першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а відтак відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101-103,105 ГПК України,  суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “САН ФАСОН”, м.Дніпропетровськ  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  02.12.10 у справі №17/349-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                         В.В.Швець

Судді                                                                                 П.П.Павловський

                                                                                                    О.В.Чус