Рішення

від 20.01.2011 по справі 5514-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5514-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

20.01.2011Справа №5002-7/5514-2010

За позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, ідентифікаційний номер 00036860)

До відповідачів: 1) Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори (95000, м. Сімферополь, вул. Ушинського, 2, ідентифікаційний код 02899223); 2) Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (95000, м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 16)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини (95011, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 14); 2) Закрите акціонерне товариство «Селена» (95000, м. Сімферополь, вул. Ушинського, 2/46)

Про стягнення 44 737,65 грн.

Суддя ГС АР Крим  І.І.Дворний

представники:

Від позивача: Володькіна О. В., предст., дов. №05-Д від 04.01.2011 р.

Від відповідачів: 1) Ванашов О. О., предст., дов. від 09.12.2010 р.; 2) Кілеса Р. В., предст., дов. №08/01-03/4521 від 08.12.2010 р.

Від третіх осіб: 1) не з'явився; 2) Філіпенко Л. І., предст., дов. №58-11 від 29.11.2010 р.

Суть спору: Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори збитку в сумі 44 737,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач з 01.08.2000 р. до теперішнього часу без достатніх правових підстав (укладання відповідного договору) використовує нежиле приміщення площею 136,1 кв. м., яке розташоване на першому поверсі будівлі по вул. Ушинського, 2/46 в м. Сімферополі, є республіканською власністю та знаходиться на балансі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини. Фонд майна АР Крим зазначає, що внаслідок цього Автономній Республіці Крим заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 44 737,65 грн., які позивач просить стягнути в примусовому порядку з Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори.

Ухвалою ГС АР Крим від 15.11.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, були залучені Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини та Закрите акціонерне товариство «Селена».

Закрите акціонерне товариство «Селена» в поясненнях на позов зазначило, що для розміщення Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори 01.08.1999 р. між ТОВ «Селена» та Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим був укладений договір суборенди спірного приміщення, строк дії якого сплинув 01.12.2000 р. та який продовжений не був. Третя особа зазначила, що внаслідок цього Рескомітетом з охорони культурної спадщини  була зменшена площа орендованого ТОВ «Селена» приміщення. Крім того, третя особа також повідомила, що вона є генеральним орендарем приміщення по вул. Ушинського, 2/46 в м. Сімферополі та належним чином виконує свої договірні обов'язки і зацікавлено в оренді приміщення, що зайнято Першою Сімферопольською державною нотаріальною конторою.

Ухвалою ГС АР Крим від 23.12.2010 р. до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим.

Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим заявою №238/08/01-04 від 06.01.2011 р. визнало позовні вимоги в повному обсязі.

20.01.2011 р. до ГС АР Крим  від Фонду майна Автономної Республіки Крим надійшли пояснення стосовно розміру орендної ставки, яку було використано при обчисленні розміру збитків. Пояснення були залучені судом до матеріалів справи.

Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

Згідно з Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим №982-2/2000 від 15.03.2000 р. «По склад майна, що належить Автономній Республіці Крим»  (з наступними змінами та доповненнями) приміщення по вул. Ушинського, 2/46 в м. Сімферополі (колишній жилий будинок Сарібана) є республіканською власністю та знаходиться на балансі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по суті, 28.05.1998 р. між Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини та Закритим акціонерним товариством «Селена» був укладений охоронно-орендний договір на вказане приміщення.

В подальшому, 01.08.1999 р. між Закритим акціонерним товариством «Селена» (Орендодавець) та Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (Орендар) був укладений договір суборенди, за яким Орендарю для розміщення Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори  була передана частина приміщення площею 140,2 кв. м. по вул. Ушинського, 2/46 в м. Сімферополі.

Строк суборенди був встановлений до 01.08.2000 р. та додатковою угодою від 31.07.2000 р. був продовжений до 01.12.2000 р. Після спливу цього строку орендні відносини продовжені не були.

Проведеною Фондом майна АР Крим перевіркою було встановлено, що вищевказане приміщення по вул. Ушинського, 2/46 в м. Сімферополі до теперішнього часу використовується Першою Сімферопольською державною нотаріальною конторою без укладення відповідного договору та внесення орендних платежів, внаслідок чого республіці заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди.

Вимога про стягнення упущеної вигоди в сумі 44 737,65 грн. є предметом розгляду у цій справі.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В пункті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.94 р. N 02-5/215 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

В пункті 2 вищевказаних Роз'яснень суд касаційної інстанції зауважив, що правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (стаття 225 ГК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України). Зазначене розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.

Суд зазначає, що оскільки вимоги позивача мотивовані саме відсутністю у відповідача договору оренди, тобто правової підстави для зайняття приміщення по вул. Ушинського, 2/46 в м. Сімферополі, у даному випадку йдеться мова про відшкодування позадоговірних збитків, у зв'язку з чим збитки підлягають відшкодуванню в повному обсязі особою, що їх завдала.

Суд звертає увагу на те, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягає завдані збитків, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається повний склад цивільного правопорушення, необхідний для задоволення вимоги про стягнення збитків: наявність протиправної поведінки (використання приміщення без укладення відповідного договору), шкідливого результату (неможливість внаслідок зайняття приміщення розпорядження ним та понесення упущеної вигоди), вини правопорушника (Перша Сімферопольська державна нотаріальна контора та Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим були обізнані про відсутність договору оренди, але не зважаючи на це не уклали відповідний договір з позивачем), причинного зв'язку (неможливість розпорядження позивачем приміщенням по вул. Ушинського, 2/46 в м. Сімферополі, і, як наслідок, отримання від цього коштів, пов'язане саме із зайняттям цього приміщення відповідачем).

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З Положення про Першу Сімферопольську державну нотаріальну контору вбачається. Що контора є державною організацією та входить до системи органів юстиції України, а також є структурним підрозділом Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим.

Крім того, суд звертає увагу на те, що з раніше укладеного договору оренди спірного приміщення від 01.08.1999 р. вбачається, що Орендарем за вказаним договором було саме Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, яке орендувало приміщення для розміщення свого структурного підрозділу та яке в подальшому відмовилося від продовження орендних відносин.

Отже, суд вважає, що збитки у даному випадку підлягають стягненню саме з Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим як розпорядника бюджетних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що розмір збитків був обчислений на підставі Методики розрахунку, розподілу та порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, належного Автономній Республіці Крим, затвердженої Постановою Верховної ради АР Крим від 19.11.1998 р. №274-2/98 (з наступними змінами та доповненнями).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (фактично – розміру орендної плати, що мав бути сплачений при належному оформленні договору оренди), суд погоджується з його правомірністю та зазначає, що розмір упущеної вигоди складає 44 737,65 грн.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Проте, оскільки відповідачами не були надані докази відшкодування збитків в добровільному порядку, суд вважає, що вимоги Фонду майна АР Крим є обґрунтованими. При цьому, упущена вигода, як вже було вказано вище, підлягає стягненню з Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим. В позові до Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори слід відмовити.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (95000, м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 16, ідентифікаційний код 00047970) в доход бюджету Автономної Республіки Крим (р/р 33210870700001 в ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 23896447, код платежу 22080400) збитки в розмірі 44 737,65 грн.

3.          В позові до Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим                     (підпис)                                           І. І. Дворний

Рішення підписано 25.01.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.