Рішення

від 08.02.2011 по справі 17/221/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/221/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "08" лютого 2011 р.                                                 Справа №  17/221/10

м. Миколаїв                                                            

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при  секретарі  Ковиньової О.Ю.,

з участю представників сторін:

  від позивача, Подволоцький А.П., довіреність № 9  від 04.01.11р.;

  від відповідача, не з'явився;

  розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/221/10

   За позовом: Колективного підприємства «МИКОЛАЇВЛІФТ», 54030,   м.Миколаїв, вул.Адм.Макарова, 7

       відповідача: Закритого Акціонерного Товариства Будівельна фірма “Житлобуд-Ніко”, 54007, м.Миколаїв, вул.Казарського, 2-В

про: стягнення заборгованості у розмірі 26 598 грн. 58 коп. за договором з   монтажу ліфтів № 210 від 15.06.2006р.,-

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство «МИКОЛАЇВЛІФТ»звернулось  до господарського суду з позовом до Закритого Акціонерного Товариства Будівельна фірма “Житлобуд-Ніко” про стягнення заборгованості у розмірі 26 598 грн. 58 коп. за договором № 210 від 15.06.2006р.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Відповідач належним чином повідомлений про дату, місце і час судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду від 27.12.2010р. та 20.01.2011р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав, позов не спростував.   

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, при цьому суд виходив з такого:  

Між Колективним підприємством «МИКОЛАЇВЛІФТ»(далі-позивач) та Закритим акціонерним товариством будівельна фірма “Житлобуд-Ніко” (далі-відповідач)  15 червня 2006 року було укладено договір з монтажу ліфтів за № 210.

Відповідно до умов договору позивач прийняв на себе зобов'язання по виконанню комплексу робіт з монтажу 3-х ліфтів на об'єкті: житловий будинок мікрорайону «Північний», корпус 9-а.  

          Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість робіт по технічному обслуговуванню ліфтів складає з ПДВ: 95851,88 грн., з яких монтаж ліфтів –52374,29 грн., пуско-налагоджування ліфтів – 43477, 49 грн.

На виконання умов Договору, позивач виконав комплекс робіт з монтажу 3-х ліфтів, тобто виконав свої зобов'язання  за договором монтажу ліфтів в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт: № 1002 за жовтень 2006 р. на суму 52374 грн. 39 коп., № 1202 на суму 43477 грн. 49 коп., що разом становить –95 851 грн.88 коп.

Відповідно до умов пункту 4.4. договору відповідач протягом 10-ті днів з моменту підписання акту виконаних робіт повинен був здійснити повну оплату виконаних робіт. Але свої зобов'язання  відповідач виконав тільки частково, а саме 20 вересня 2006 р. відповідно до платіжного доручення № 989 відповідачем було перераховано 10000,00 грн. за монтаж ліфтів; 5 січня 2007р. відповідно до платіжного доручення № 16 було перераховано 22825,30 грн.; платіжним дорученням № 17 перераховано суму у розмірі 16428,00грн.; 17 листопада 2006р. відповідно до платіжного доручення № 1445 було сплачено 20 000,00 грн. за наладку ліфтів.     

Станом на день розгляду спору борг відповідача перед позивачем, за надані останнім послуги з монтажу ліфтів, з урахуванням часткової оплати відповідачем, складає 26598 грн. 58 коп.

Несплатою 26 598 грн. 58 коп. за надані позивачем послуги з монтажу ліфтів, відповідач порушує права позивача, умови договору та вимоги ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України), ст. 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України). За вказаними законами зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на Договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені,  відповідачем не заперечені, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

         Керуючись ст. ст. 44, 49,  82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.   Позовні вимоги Колективного підприємства «МИКОЛАЇВЛІФТ»задовольнити       в повному обсязі.

 2.  Стягнути з Закритого Акціонерного Товариства Будівельна фірма “Житлобуд-Ніко”(54007, м.Миколаїв, вул.Казарського, 2-В; код 19289428) на користь   Колективного підприємства “Миколаївліфт” (54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 7; код 05472620) заборгованість за договором підряду на монтаж ліфтів № 210 від 15.06.2006р. у сумі 26 598, 58 грн. (двадцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто  вісім грн. 58 коп.), 266,00 грн. (двісті шістдесят шість грн. 00 коп.)- держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)  - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 3.   Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

   Суддя                                                        С.М.Коваль