Рішення

від 02.02.2011 по справі 15/188-10-5456

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/188-10-5456

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "02" лютого 2011 р.Справа  № 15/188-10-5456

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                             В.С. Петрова

При секретарі                              А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача  – Задоя В.І., Якушев А.О.,

від відповідача –Терзіанова К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Новотех-Термінал” про стягнення 1 672 672,21 грн., -

                                                             ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 17.01.2011 р. оголошувалась перерва до 02.02.2011 р. в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Новотех-Термінал” про стягнення 1 672 672,21 грн., посилаючись на наступне.

14.10.2004 р. між Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Новотех-Термінал” був укладений договір № КД-6253, предметом якого є зобов'язання Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” по виконанню для Товариства з обмеженою відповідальністю „Новотех-Термінал” передбачених розділом 3 договору робіт (послуг) із забезпечення виконання відповідачем комплексу робіт та послуг, пов'язаних із переваленням вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт), та зобов'язання товариства приймати й оплачувати виконані портом роботи (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору товариство приймає міри по залученню максимально вигідних клієнтів на основі і з урахуванням виробничих зв'язків та досвіду роботи як порту, так і товариства, з метою найбільш повного завантаження потужностей.

При цьому за умовами договору товариство щорічно забезпечує залучення для перевалення через навантажувально-виробничий комплекс 4 (ППК-4) вантажопотоку об'ємом не менше середньорічного, переробленого на ньому протягом останніх 5 (п'яти) років (п. 2.6 договору).

Як зазначає позивач, договір був укладений сторонами 14.10.2004 р., отже відлік останнього 5-тирічного періоду, передбаченого п. 2.6. договору, слід орієнтувати на дату підписання договору.          

Однак, за твердженнями позивача, починаючи з дати підписання договору, відповідач на виконання п. 2.4. договору щомісячно звітував перед позивачем про виконання взятих на себе пунктом 2.6. договору зобов'язань шляхом надання розрахунків платежів Одеському порту відповідно до договору (у електронному вигляді або документально). При цьому позивач зазначає, що об'єми вантажообігу додатково фіксувались актами прийому-здачі виконаних робіт.

Так, зазначеними документами підтверджується, що протягом дії договору об'єми вантажопереробки склали:

-          в період з 15.10.2003 р. по 14.10.2004 р . - 1 165 923 тон;

-          в період з 15.10.2004 р. по 14.10.2005 р. - 1 154 697 тон;

-          в період з 15.10.2005 р. по 14.10.2006 р. - 1 779 895 тон;

-          в період з 15.10.2006 р. по  14.10.2007 р. - 1 594 375 тон;

-          в період з 15.10.2007 р. по 14.10.2008 р. - 1 324 180 тон;

-          в період з 15.10.2008 р . по 14.10.2009 р. - 1 241 848 тон.

Отже, виходячи зі змісту п. 2.6. договору, за розрахунками позивача, середньорічний вантажообіг за період 15.10.2008 р. - 14.10.2009 р. повинен складати не менше 1 403 814 тон. Проте, за твердженнями позивача, фактичний об'єм вантажообігу за період 15.10.2008 р. - 14.10.2009 р. склав 1241848 тон, що свідчить про невиконання відповідачем умов п. 2.6. договору.

Так, позивач зазначає, що у випадку невиконання ТОВ „Новотех-Термінал” вимог п. 2.6. договору останнє повинно компенсувати позивачу збитки в розмірі 13 % від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт стосовно об'єму вантажу, якого недостає, виходячи із середньодохідної ставки за відпрацьований рік. Така середньодохідна ставка розраховується як відношення доходу, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період (п. 5.5. договору в редакції від 14.10.2004 р., що діяла до 01.03.2010 р.).

Відтак, позивач вказує, що об'єм доходів за договором за період 15.10.2008 р. по  14.10.2009 р. склав 12 388 344,3 дол. США, дохідна ставка за відпрацьований рік в період з 15.10.2008 р. по 14.10.2009 р. склала  9,98 дол. США (12 388 344,3 дол. США / 1 241 848 тонн), збитки в частині забезпечення об'єму вантажів  склали 161 966 тонн (1 403 814 тонн - 1 241 848 тонн). Відповідно компенсація збитків відповідно до п. 5.5. договору склала  210134,7 дол. США (9,98 дол. США х 161 966 тонн х 0,13).

Враховуючи те, що станом на 20.12.2010 р. офіційний курс гривні до іноземних валют за даними НБУ складає 7,96 грн. за 1 дол. США, відповідно сума, що підлягає сплаті згідно п. 5.5. договору, становить 1 672 672,21 грн. (210 134,7 дол. США х 7,96 грн.)

Як вказує позивач, з метою досудового врегулювання спірної ситуації на адресу відповідача позивачем була направлена претензія № 020/1-266 від 26.04.2010 р., проте згідно  відповіді на вказану претензію відповідач відмовив у задоволенні вимог порту.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.12.2010 р. порушено провадження по справі № 15/188-10-5456 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 1-5 т. 2), посилаючись при цьому, що умови договору та зобов'язання за договором виконуються ним належним чином, у повному обсязі та у повній відповідності до положень договору і цивільного законодавства. Крім того, у доповненнях до відзиву на позов (а.с. 99-104 т. 2) відповідач послався на те, що позивач не надав жодних доказів завданих збитків, тоді як відповідачем вживались усі заходи всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання за договором. Також відповідач зазначає, що зменшення вантажообігу відбулося не з вини ТОВ „Новотех-Термінал”, а внаслідок впливу світової фінансово-економічної кризи на економіку України та підприємства ГМК, що в свою чергу свідчить про відсутність вини ТОВ «Новотех-Термінал»у заподіянні збитків Одеського порту.

Позивач у своїх запереченнях на відзив відповідача вважає вказані доводи відповідача такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

14.10.2004 р. між Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Новотех-Термінал” був укладений договір № КД-6253, згідно якого порт приймає на себе зобов'язання по виконанню для Товариства з обмеженою відповідальністю „Новотех-Термінал” передбачених розділом 3 договору робіт (послуг) із забезпечення виконання відповідачем комплексу робіт та послуг, пов'язаних із переваленням вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт), а відповідач зобов'язується приймати й оплачувати виконані портом роботи (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору відповідач приймає міри по залученню максимально вигідних клієнтів на основі і з урахуванням виробничих зв'язків та досвіду роботи як порту, так і товариства, з метою найбільш повного завантаження потужностей.

При цьому за умовами п. 2.6 договору відповідач щорічно забезпечує залучення для перевалення через навантажувально-виробничий комплекс (ППК-4) вантажопотоку об'ємом не менше середньорічного, переробленого на ньому протягом останніх 5 (п'яти) років.

Розділом 3 договору передбачені обов'язки порту. Так, згідно п. 3.1 договору порт  належним   чином   надає   послуги,   передбачені   цим   договором,   по   вантажам,   що прибувають на підставі договорів з клієнтами, зокрема:

-          організовує і забезпечує постановку до причалів судів під їх обробку (п. 3.1.1);

-          спільно з відповідачем складає і погоджує плани завезення вантажу з Міністерством Транспорту України, або іншим уповноваженим на те органом управління (п. 3.1.2.);

-          визначає за участю відповідача порядок судозаходів і інформує відповідача про черговість обробки судів (п. 3.1.3);

-          розробляє технологічні схеми обробки вантажів, які переробляються відповідачем, погоджує їх з відповідачем і уповноваженими державними органами (п. 3.1.4);

-          доводить до відома відповідача встановлені відомчі технічні,   технологічні, санітарно-гігієнічні, пожежні та інші норми і правила (окрім нормативно-правових актів) і інформує про їх зміну (п. 3.1.5);

-          забезпечує державну і відомчу статистичну звітність по переробці вантажів і обробці судів за наслідками діяльності відповідно до встановлених норм і термінів (п. 3.1.6);

-          при необхідності, своєчасно повідомляє відповідачу інформацію про особливості вантажних місць, їх тари і упаковки, порядку прийому вантажу до перевантаження, розміри  і характеристики вантажних місць (п. 3.1.7).

Відповідно до п. 4.1. договору відповідач сплачує порту вартість наданих послуг у розмірі 8% від вартості комплексу вантажно-розвантажувальних робіт, оплачуваних за акордною ставкою.

Акордні ставки застосовуються відповідно до Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у Портах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 31.10.95р. № 392 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.95р. за № 476/1012, з усіма змінами та доповненнями до нього.

В п. 9.1. договору зазначено, що договір вступає в силу з моменту підписання уповноваженими особами та діє на протязі 15 років.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Укладений між сторонами по справі договір про надання послуг є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Між тим свої позовні вимоги порт обґрунтовує тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання, визначені п. 2.6. договору, та не забезпечив належного об'єму вантажопотоку за період 15.10.2008р. - 14.10.2009р. Обґрунтовуючи свої твердження позивач у позові наводить розрахунки та стверджує, що середній вантажообіг за 2004-2008 роки склав 1 403 814,00 тонн, а відповідач за період з 15.10.2008 р. по 14.10.2009р. перевалив вантаж об'ємом 1 241 848,00 тонн, що є меншим, ніж середньорічний і таким чином не виконав своїх зобов'язань згідно   п. 2.6 договору. За таких обставин, позивач вважає можливим застосування до відповідача санкції, передбачені п. 5.5. договору, згідно положень якого відповідач у випадку невиконання вимог п. 2.6. договору компенсує порту втрати у розмірі 13% від вартості комплексу навантажувальних - розвантажувальних робіт у відношенні недостатнього об'єму вантажу, виходячи з середньодохідної ставки за відпрацьований рік. Середньодохідна ставка згідно п. 5.5 договору розраховується як відношення доходу, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період

Разом з тим як з'ясовано судом, рішенням господарського суду Одеської області від 24.12.2009 р. по справі № 25/148-09-5554, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 р., до п. 5.5. вказаного договору були внесені зміни та п. 5.5 викладений у наступній редакції: „У разі невиконання підприємством вимог п. 2.6. цього договору, підприємство компенсує порту втрати у розмірі 8% від вартості комплексу навантажувальних - розвантажувальних робіт у відношенні недостатнього об'єму вантажу, виходячи з середньо дохідної ставки за відпрацьований рік”.

До того ж 01.03.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до вказаного договору. Відповідно до положень зазначеної податкової угоди сторони уточнили що у п. 5.5. договору відпрацьований рік - є календарний, що обчислюється з 1 січня. Згідно п. 4 додаткової угоди до договору вона є невід'ємною частиною договору та вступає в силу з дати її підписання сторонами.

Так, відповідач з огляду на вказані зміни, внесені у договір, вважає, що порт взагалі неправомірно та безпідставно подає позов станом на 20.12.2010 р., в якому розраховується компенсація втрат порту у розмірі 13% від вартості комплексу робіт, так як додатковою угодою від 01.03.2010 р. чітко зазначено, що така компенсація втрат складає 8% від вартості комплексу робіт.

Вказані доводи відповідача до уваги суду не приймаються з огляду на те, що у періоді, за який позивачем розраховано заявлену до стягнення суму збитків, діяла саме ставка 13%, положення договору щодо застосування ставки в розмірі 8% є чинними з моменту внесення змін до договору, та не розповсюджується на правовідносини, які склалися між сторонами до моменту внесення цих змін у договір.

Адже, ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.      

Крім того, відповідач вважає, що при визначенні сторонами в п. 2.6. договору  зобов'язання, які полягають у щорічному забезпеченні відповідачем залучення для перевалення через ППК-4 вантажопотоку об'ємом не менше середньорічного, переробленого на ньому протягом останніх 5 (п'яти) років, малися на увазі об'єми, що передували даті укладення договору 14.10.2004 р., зокрема 1999 р., 2000 р., 2001 р., 2002 р. та 2003 р.

Однак, такі доводи відповідача судом відхиляються з огляду на те, що прямої вказівки в п. 2.6 договорі про врахування періоду, що передував саме даті укладення договору, не міститься.     

Також відповідач вважає розрахунок порту, наведений у позові, невірним, оскільки    середньомісячний об'єм вантажопотоку був порахований з приведених портом даних середньорічного об'єму вантажопотоку протягом 5 (п'яти) років роботи, а саме за період з 15.10.2003 р. - 14.10.2009 р., тоді як договір між сторонами був підписаний 14.10.2004 р. та відповідно відповідач розпочав свою роботу у Одеському порту саме з 14.10.2004 р. Тобто у 2003 році у позивача не було жодних договірних відносин з відповідачем, тим більш що згідно свідоцтва про державну реєстрацію відповідача як юридичної особи останній був зареєстрований 09.09.2004 р., відповідно відповідач не здійснював роботи в порту у 2003 р.

При цьому слід зазначити, що в п. 2.6 договору зазначено лише про об'єми вантажопотоку, які є не меншими середньорічного, переробленого на ньому протягом останніх 5 років, проте не вказано про чиї перероблені вантажопотоки йдеться мова, тобто про перероблені вантажопотоки саме відповідача, або взагалі перероблені вантажопотоки через ППК-4.   

Так, за ствердженнями відповідача, сторони виходили з показників попереднього підприємства ПП «Айронімпекс-Україна», яке працювало до відповідача на тих самих площах ППК-4 Одеського порту на підставі окремих договорів, копії яких додані відповідачем до відзиву, при цьому відповідач посилається на техніко-економічне обґрунтування порту щодо укладення договорів оренди та послуг з відповідачем. У зв'язку з цим відповідач наводить у відзиві на позов дані про об'єми вантажопереробки через ППК-4 за 1999-2003 років, що передували даті укладення договору, тобто до 14.10.2004 р. Саме на підставі вказаних даних відповідач стверджує, що середньорічний вантажообіг за 1999-2003 роки дорівнює 1 133 717,57 тонн. Відтак, з огляду на те, що відповідачем у період з 15.10.2008р. по 14.10.2009р. було забезпечено вантажопотік, об'єм якого дорівнює 1 241 848,00 тонн, що також підтверджується позивачем, відповідач вважає, що належним чином виконав свої зобов'язання за договором, оскільки вказаний об'єм є більшим ніж вищенаведений середньорічний вантажообіг за останні 5 років, розраховані відповідачем.

Як вказує позивач, починаючи з дати підписання договору, відповідач на виконання п. 2.4. договору щомісячно звітував перед позивачем про виконання взятих на себе пунктом 2.6. договору зобов'язань шляхом надання розрахунків платежів Одеському порту відповідно до договору (у електронному вигляді або документально). При цьому позивач зазначає, що об'єми вантажообігу додатково фіксувались актами прийому-здачі виконаних робіт.

Відповідно до ч. 3 ст. 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 4 ст. 213 ЦК України).

Із вищевикладених положень ЦК України випливає, що при тлумаченні п. 2.6. договору необхідно враховувати увесь зміст договору. Так, відповідно до п. 2.2. договору відповідач приймає міри по залученню максимально вигідних клієнтів на основі та з урахуванням виробничих зв'язків та досвіду роботи як Одеського порту, так і відповідача з метою найбільш повного завантаження потужностей. Отже, суд погоджується з позицією відповідача, що під максимально вигідними клієнтами у контексті договору, виходячи із його змісту, слід розуміти контрагентів, які забезпечать максимальні об'єми вантажопотоку у порівнянні з іншими клієнтами, що в свою чергу забезпечуватиме постійне збільшення показників вантажопереробки на ППК-4, та прямо кореспондується із п. 2.6. договору.

Так, підтвердженням здійснення сторонами договору намірів щодо постійного збільшення вантажопотоку через ППК-4 є здійснені ними заходи. Зокрема, як вказує позивач, після укладення договору за рахунок коштів позивача було здійснено низку заходів щодо покращення виробничих потужностей ППК-4, а саме були проведені роботи з демонтажу критого складу в тилу причалу № 25 та обладнання на його місці вантажного майданчика в тилу причалу № 22 із обладнанням підкранових шляхів. Загальний об'єм витрат Одеського порту по забезпеченню виконання зазначених робіт склав 8 127 648 грн., що вбачається з копії  довідки про витрати на реконструкцію об'єктів І спускової черги Воєнного молу з метою створення терміналу для переробки вантажів.

При цьому позивачем підтверджується той факт, що відповідач щорічно інвестує кошти у розвиток ППК-4 з метою розвитку та найбільш повного завантаження виробничих потужностей, як це передбачено п. 2.2. договору, що веде до збільшення об'ємів вантажопереробки на зазначеному перевантажувальному комплексі Одеського порту.

З огляду на вищенаведене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що функціонування ППК-4 передбачає його постійний розвиток за рахунок здійснення відповідних капіталовкладень в період його експлуатації як Одеським портом, так і відповідачем з метою збільшення показників вантажопереробки. В свою чергу зазначене спростовує твердження відповідача щодо необхідності орієнтування на показники вантажопереробки за період з 1999 по 2003 роки при визначенні  середньорічного об'єму вантажопотоку.

Отже, відповідно до п. 2.6. договору враховуються саме об'єми перевалення вантажів на комплексі ППК-4, незалежно від того, ким здійснювалась вантажопереробка. Той факт, що у період до укладання договору діяльність на ППК-4 здійснювалась іншою особою, не свідчить про те, що позивачем неправомірно обрано період з 15.10.2003 р. по 15.10.20004 р. при визначенні середньорічного вантажообігу за останні 5 років, що передують заявленому позивачем періоду з 15.10.2008 р. - 14.10.2009 р. Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, при укладанні договору відповідач був поінформований про об'єми вантажопереробки на ППК-4 за період роботи на зазначеному комплексі юридичної особи –ПІІ «Айронімпекс-Україна», що працювало на комплексі до укладання договору між Одеським портом і відповідачем, про що свідчать наявні у відповідача відповідних звітів та розрахунків платежів, копії яких були надані відповідачем до відзиву на позов. Більш того, при укладенні договору відповідач погодився орієнтувати показники своєї діяльності на ППК-4 за договором на показники роботи ПІІ «Айронімпекс-Україна»на цьому ж комплексі, адже у протилежному випадку договір не був би укладений сторонами на вказаних умовах у разі наявності у однієї із сторін заперечень стосовно певних умов договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, з огляду на положення п. 2.2. договору, який передбачає постійне збільшення показників вантажопереробки на ППК-4, що прямо кореспондується із п. 2.6. договору, суд вважає, що позивачем під час розрахунку середньорічного вантажообігу правомірно та обґрунтовано враховувався 5-тирічний період (15.10.2003 р.- 4.10.2008р.), що передує звітному року, який всвою чергу враховує динаміку розвитку виробничих потужностей комплексу ППК-4 за період 2004-2008рр.

Щодо доводів позивача про невиконання відповідачем п. 2.6 договору, внаслідок чого відповідач несе відповідальність у вигляді компенсації збитків згідно положень п. 5.5 договору від 14.10.2004 р. (в редакції, що діяла до 01.03.2010 р.), суд зазначає наступне.          

При цьому слід зазначити, що саме невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

При цьому відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 ГК України).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до вказаних положень ст. 623 та ст. 22 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник.

Згідно положень ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.   Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Отже, в даному випадку для стягнення збитків з відповідача необхідно довести протиправність його поведінки, тобто довести, що відповідач порушив взяті на себе за договором зобов'язання. При цьому між цим порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За його наявності збитки підлягають відшкодуванню.    

В свою чергу відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення звільняє сторону від цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків, оскільки її поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Так, обов'язковою умовою деліктної відповідальності є протиправність поведінки заподіювача. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками характеризується наступними ознаками: по перше, причинний зв'язок існує там, де є тимчасова послідовність явищ, тобто причина завжди передує результату, а останній –це тільки та зміна в зовнішньому світі, яка створюється дією причин; по-друге причина з необхідністю породжує свій наслідок.

У даному випадку протиправність поведінки відповідача не доведена позивачем, також між такою поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками відсутній прямий причинний зв'язок, оскільки позивач не надав доказів того, що відповідач своєю бездіяльністю позбавив позивача можливості отримати прибуток від навантажувально-розвантажувальних робіт на ППК-4 у більшому розмірі, ніж отримав. Також позивач не зазначив, які саме конкретні дії повинен був здійснити відповідач.  

Відсутність вини у заподіянні збитків доводиться особою, що вчинила порушення. Винна поведінка порушника має місце тоді, якщо він усвідомлював суспільною небезпечний  характер своїх діянь, передбачав його негативні наслідки, бажав їх настання, або коли порушник передбачаючи настання негативних наслідків, розраховував на їх відвернення чи не передбачав настання таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання..

За загальним доктринальним підходом, умисел як форма вини включає в себе елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона свідомо не вчинила дій, спрямованих на виконання зобов'язання, та бажала або свідомо допускала настання такого наслідку, як невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Розподілу умислу на прямий та непрямий цивільне право на відміну від кримінального не знає, оскільки тут відсутня практична необхідність такого поділу. Форма умислу не впливає ані на факт притягнення особи до відповідальності, ані на її розмір. Вина у формі необережності буде мати місце за відсутності у особи наміру не виконати або неналежно виконати зобов'язання.

Разом з тим слід зазначити, що ТОВ „Новотех-Термінал" є стивідорною компанією, яка з 2004 р. здійснює свою діяльність на території Одеського порту в рамках договорів оренди (рухомого та нерухомого майна) та послуг. Відповідно до статуту ТОВ "Новотех-Термінал" основними цілями, видами діяльності товариства є забезпечення ринку комплексом транспортних послуг, перш за всім шляхом здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, в тому числі, на суднах, залізничних вагонах і інших засобах транспорту, обслуговування суден, всебічне сприяння мореплавству шляхом створення всіх необхідних умов, одержання прибутку від перевезення вантажів морським транспортом, а також від усіх видів виробничої, торгової, комерційної, фінансової й іншої діяльності.

Оплата таких послуг здійснюється за Акордними ставками, що застосовуються відповідно до Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у Портах України. затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 31.10.95р. № 392 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.1995р. за № 476/1012 (із змінами та доповненнями до нього).

ТОВ "Новотех-Термінал" спеціалізується на перевалці металопрокату, цитрусових та навалочних вантажів. Відповідно до укладеного між відповідачем і ВАТ „Арселор Миттал Кривий Ріг” договору № 1069 від 02.03.2010 р. ВАТ „Арселор Миттал Кривий Ріг” доручає ТОВ "Новотех-Термінал" проведення перевалення, експедирування, інформаційне обслуговання, документальне оформлення та зберігання експортних вантажів "Арселор Миттал Кривий Ріг" в Одеському морському торговельному порту. Внаслідок впливу світової фінансово-економічної кризи у 2008 р. та зниженням у зв'язку з цим попиту на метал та обвал світових цін на металопродукцію ВАТ „Арселор Миттал Кривий Ріг” було частково зупинено свої потужності. При цьому кількість клієнтів відповідача –металургійних компаній було зменшено, відповідно у ТОВ „Новотех-Термінал” зменшився вантажопотік, що підтверджується довідкою вантажопереробки за 2007-2009 рр.

При цьому суд зазначає, що світова фінансово-економічна криза, що мала місце у 2008 році, негативно вплинула на економіку України та діяльність підприємств, які здійснювали перевалення вантажів.  

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем вживались певні заходи щодо належного виконання зобов'язання за укладеним з позивачем договором. Зокрема, за ствердженнями відповідача для утримання вантажопотоку ТОВ «Новотех-Термінал" залучило у 2008-2009 рр. нового клієнта - ВАТ „Донецький МЗ” та у 2009 р. залучило двох клієнтів –ВАТ „Білоруський МЗ” та ТОВ „Метінвест”. Також ТОВ "Новотех-Термінал" вказує, що ним було збільшена перевалка зернових вантажів: була введена в дію нова технологія перевантаження зернових вантажів та було збудовано два сипучих бункера перевантажувального комплексу по перевантаженню зернових вантажів на 25 причалі Одеського порту, внаслідок чого, у 2008 р. в порівнянні з 2007 р. збільшилася перевалка зернових вантажів в 9,2 рази (5,8%) та в 2009р. у порівнянні з 2008р. ще в 2 рази (на 2,8%), що підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи договорами з: ПП „Блок Баг Системс” (договір № 29 від 04.02.2009р.); ТОВ „Трейн Укрейн” (договір № 154 від 15.09.2009 р.); ТОВ „ТЕП Транско” (договір №160 від 02.11.2009р.); ТОВ „Одемара-Інтер” (договір № 161 від 06.11.2009 р.), ДП „Юран” (договір № 195 від 01.12.2009 р.).

Також, як вказує відповідач, з метою залучення нових клієнтів та збільшення якості послуг наявним клієнтам, наслідком чого є утримання вантажопотоку і збільшення об'єму вантажопотоку, у 2009 р. відповідачем були проведені ремонтні роботи підіймально-транспортного  устаткування та іншої перевантажувальної техніці:

- п/к "Сокіл" інв.№1818 (акт виконаних робіт від 27.03.2009р.);

- п/к "Альбатрос" інв.№1710 (акт виконаних робіт від 17.11.2009р.);

- п/к "Альбрехт" інв.№1507 (акт виконаних робіт від 05.07.2009 р., акт виконаних робіт від 29.07.2009р.);

- п/к "Ганц" інв.№1216 (акт виконаних робіт від 30.07.2009р., за липень 2009р.);

- п/к "Сокіл" інв..№1810 (акт виконаних робіт від 10.12.2009р., акт виконаних робіт від 21.08.2009р.);

- п/к "Сокіл" інв.№1812 (акт виконаних робіт від 17.12.2009р.);

- договір поставки № 113 від 17.07.2009 р. з ТОВ «Акуменерго».

До того ж ТОВ „Новотех-Термінал” розширило та орендувало додаткові складські території у Одеського порту, що підтверджується укладеним договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06 квітня 2010р. на оренду відкритого майданчика, площею 773,87 кв.м. та відкритого складського майданчика за ТВП, площею 324,00 кв.м, які розміщені на території порту, та договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06 квітня 2010р. на оренду частини відкритого складу в тилу портового холодильника під естакадою шляхопроводу, площею 1486,87 кв.м.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про вжиття ним заходів з метою запобігання допущення порушень умов договору про надання послуг № 6253 від 14.10.2004 р.

Отже, враховуючи викладене, на думку суду, позивачем не доведено наявності та реальності можливості одержання прибутку та його достовірного розміру, не обґрунтовано позивачем і причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідача та неодержаними позивачем доходами, а відтак і складу цивільного правопорушення. В свою чергу вищенаведені обставини виключають можливість для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, що заявлені позивачем до стягнення. Адже збитки підлягають відшкодуванню лише за наявності складу правопорушення, відсутність одного з елементів якого звільняє особу від деліктної відповідальності.     

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ДП „Одеський морський торговельний порт” є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому не підлягають задоволенню.  

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Новотех-Термінал” про стягнення 1 672 672,21 грн. відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                     Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2011 р.