Постанова

від 09.02.2011 по справі 12/116б

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/116б

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.02.2011 р.           справа №12/116б

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого(судді-доповідача):суддів:   Алєєвої  І.В.      Величко  Н.Л., Москальової І.В.

за участю  представників сторін:                                                                             

від боржника:   не з'явились

розглянувши увідкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:  Акціонерного товариства закритого типу “Стахановський  міський молочний завод” м.Стаханов  Луганської області  

на ухвалу господарського суду:

 Луганської області

від:  27.12.2010р.

у справі:  №12/116б (суддя: Палей О.С.)

за заявою боржника:  Акціонерного товариства закритого типу “Стахановський  міський молочний завод” Луганська область  м.Стаханов, м.Алмазна

про: порушення справи про банкрутство

                                          В С Т А Н О В И В:

          Боржник, Акціонерне товариство закритого типу “Стахановський міський молочний завод” м.Стаханов Луганської області  звернувся до господарського суду Луганської області про порушення провадження у справі про власне банкрутство.

Господарський суд Луганської області (суддя: Палей О.С.) ухвалою від 27.12.2010р. у справі 12/116б:

-          виправив в порядку ст.89 ГПК України описку у вступній частині ухвали від 30.11.2010р. про порушення справи №12/116б, зазначивши: за заявою боржника –“Акціонерного товариства закритого типу “Стахановський міський молочний завод”, замість –“Відкритого акціонерного товариства “Стахановський міський молокозавод”;

-            провадження у справі припинив;

-          скасував мораторій на задоволення вимог кредиторів з посиланнями на ст.80 ГПК України.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована положеннями п.3 ст.6, ч.1 п.5 ст.7, ст.51, ст.53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями); тим, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців  відсутній запис про прийняте засновником рішення щодо ліквідації АТЗТ “Стахановський міський молочний завод”; тим, що не проводилася процедура ліквідації у визначеному ст.ст.105-111 ЦК України та ст.60 ГК України порядку , що є обов'язковою передумовою для звернення до суду з заявою про порушення справи про власне банкрутство з підстав, передбачених 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями); тим, що звернення з заявою про порушення провадження за спрощеною процедурою, що врегульована ст.51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями), можливе лише після закінчення двохмісячного строку, який передбачений ч.4 ст.105 ЦК України; тим, що неподання на день проведення підготовчого засідання  доказів, що підтверджують ознаки неплатоспроможності боржника, є наслідком припинення провадження у справі.

Акціонерне товариство закритого типу “Стахановський міський молочний завод” м.Стаханов Луганської області  з прийнятою ухвалою господарського суду Луганської області від 27.12.2010р. у справі 12/116б не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на положення п.1, п.2, п.3 ст.7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями); на те, що заявник мав право на підставі п.5 ст.7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями) звернутись до суду з заявою при наявності загрози наступу неплатоспроможності; на те, що висновок господарського суду першої інстанції щодо порушення  банкрутство тільки в порядку ст.51 а бо ст.53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями) є необгрунтованим та помилковим; на те, що місцевим господарським судом не в повному обсязі з'ясовані фактичні обставини щодо спірних правовідносин.

Заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для припинення провадження у справі. Стосовно застосування ст.89 ГПК України скаржник не заперечує.

Відповідно до приписів ст.102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Згідно ст.81-1 ГПК України у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.  

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:

Згідно ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №2343-ХІІ від 14.05.1992 року ( зі змінами та доповненнями).

Пункт 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року №2343-XII  (зі змінами та доповненнями) встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 30.11.2010р. (суддя Палей О.С.) порушено провадження у справі №12/116б про банкрутство Акціонерного товариства закритого типу “Стахановський міський молочний завод” за заявою боржника, в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року №2343-XII  (зі змінами та доповненнями), призначено справу до розгляду, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до вимог частини 1 статі 51 Закону якщо вартості майна боржника –юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідно до вимог частини 4, статті 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Згідно частини 1 статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для  якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною 3 статті 110 ЦК України встановлено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За приписами частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання,  ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями) в підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців  відсутній запис про прийняте засновником рішення щодо ліквідації АТЗТ “Стахановський міський молочний завод”; що не проводилася процедура ліквідації у визначеному ст.ст.105-111 ЦК України та ст.60 ГК України порядку , що є обов'язковою передумовою для звернення до суду з заявою про порушення справи про власне банкрутство з підстав, передбачених 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями).

Крім того, звернення з заявою про порушення справи про банкрутство та порушення провадження за спрощеною процедурою, що врегульована статтею 51 Закону, можливе лише після закінчення строку двохмісячного строку, який передбачений частиною 4 статті 105 ЦК України.

Процедура банкрутство за статтею 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями), на відміну від тих, що передбачені статтями 51 та 52 Закону, не є спрощеною процедурою банкрутства. Це спеціальна процедура, яка здійснюється на загальних підставах з урахуванням особливостей, передбачених ст.53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями) керівник боржника має право подати згідно з вимогами статті 7 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов:

-          за наявності рішення органу, до повноваження якого віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника;

-          за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санації керівника боржника.

Отже, стаття 53 вищезазначеного Закону передбачає звернення боржника з заявою про порушення справи про банкрутство на загальних підставах, встановлених ст.7, з обов'язковим виконанням також додаткових вимог, встановлених ст. 53 Закону про банкрутство, оскільки у цьому випадку процедура розпорядження майном боржника окремо не проводиться, а одночасно з порушенням справи про банкрутство відкривається процедура санації.

В свою чергу, стаття 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями), зокрема вимагає надання боржником документів, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що він мав право звернутись до господарського суду першої інстанції з заявою про порушення справи про банкрутство на підставі абз.1 п.5 ст.7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями).

Згідно п.5 ст.7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями) боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

-          задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

-          орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

-          при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

-             в інших випадках, передбачених цим Законом.

Справа про банкрутство порушується господарським судом за заявою боржника за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 7 та статтями 51, 53 вищезазначеного Закону.

Заявником не додані документи в підтвердження його неплатоспроможності, як цього вимагає абз.1 п.5 статті 7  Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (рішення суду про стягнення заборгованості, наказ на примусове виконання судового рішення, постанова про відкриття виконавчого провадження тощо).

За відсутності таких документів немає ознак неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності.

Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обгрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Місцевим господарським судом в повному обсязі з'ясовані фактичні обставини щодо спірних правовідносин.

З огляду на вищезазначене, вимоги апеляційної скарги Акціонерного товариства закритого типу “Стахановський міський молочний завод” м.Стаханов Луганської області , оскільки ухвала господарського суду Луганської області від 09.06.2010р. у справі №04-05/45-20-8б відповідає фактичним обставинам, нормам матеріального та процесуального права і з заявлених підстав не підлягає скасуванню.

Результати апеляційного провадження у справі №12/116б оголошені в судовому засіданні.

Беручи до уваги викладене, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року №2343-XII  (зі змінами та доповненнями), ст.ст.50-51, ст.80, ст.85, ст.87, ст.91, ст.92, ст.93, ст.99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105, ст.106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд

                                            П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу  господарського суду Луганської області від 27.12.2010р. у справі 12/116б - залишити без зміни.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу “Стахановський міський молочний завод” м.Стаханов Луганської області  на ухвалу господарського суду Луганської області від 27.12.2010р. у справі 12/116б - залишити без задоволення.

Головуючий (суддя-доповідач):                  І.В.  Алєєва

Судді:                                                                                                                        Н.Л. Величко

                                                                                                                         І.В. Москальова

Повний текст постанови складений 07.02.2011р.