Рішення

від 26.01.2011 по справі 5589-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5589-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

26.01.2011Справа №5002-24/5589-2010

За позовом – Приватного підприємства «Монтажбудсервіс» (99066, м. Севастополь, вул. Готська, 34)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримстальмонтаж» (98400, м.Бахчисарай, вул. Фрунзе, корп.56, оф.206)

Про стягнення 96 267,00 грн.  та розірвання договору.

                                                                                    Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                        ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з'явився.

Від відповідача – не з'явився.

Обставини справи: до Господарського суду АРК звернулось Приватне підприємство «Монтажбудсервіс» із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримстальмонтаж» про стягнення 96 267,00грн. та розірвання договору.

Позовні вимоги ґрунтуються наступним. 24.02.2010р. між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду №2. Відповідно до умов договору підрядчик прийняв на себе зобов'язання з будівництва об'єкту, та замовник зобов'язався прийняти роботи та оплатити їх.

За березень були виконані роботи на загальну суму 175 762,00грн. Зазначені роботи прийняті замовником без заперечень та підписані акти прийому-передачі 30.03.2010р.

За період квітень-травень  виконані роботи на загальну суму 59688,4грн., проте акти прийому виконаних робіт до теперішнього часу не підписані, на адресу позивача надіслані документи не повернути, відмови від прийняття робіт також не має.

Відповідачем було перераховано аванс у сумі 75000,00грн. 24.02.2010р. та ще 75000,00грн. 12.03.2010р.

Таким чином, позивачем виконані роботи за період лютий-травень 2010р. на загальну суму 234864,6грн. Відповідачем сплачено 150000,0грн.

Таким чином, заборгованість перед позивачем складає: 84864,6грн. – заборгованість за виконані роботи;  1136,9грн. – 3% річних; 6314,7грн. – штрафні санкції. Також позивач просить розірвати договір.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те,  що під час проведення будівельно – монтажних робіт відповідачем було передано позивачу товарний бетон М -200 на суму 49 806,95 грн. На підставі вказаного відповідач вважає, що загальна сума отриманих позивачем авансів складає 199 806,95 грн., з врахуванням раніш перерахованих грошових коштів у розмірі 150 000 грн. Також відповідач зауважив на тому, що позивачем не було передано протокол лабораторних випробувань зразків бетонних кубиків, ітогового акту в цілому, акту передачі вертикальних поверхонь під облицювання гранітом та гарантійний «Архітектурно – технічний паспорт об'єкту».

11.01.2011р. від позивача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на відзив відповідача, який був залучений до матеріалів справи.

Також позивачем було представлено клопотання про  продовження строку розгляду справи у порядку та у межах передбачених ст..69 ГПК України, яке судом було задоволено та ухвалою від 11.01.2011 р. строк розгляду справи було продовжено до 31.01.2011 р.

 Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, клопотанням від 25.01.2011 р. просив суд розглянути справу за відсутністю свого представника, який зайнятий в іншому судовому засіданні. На задоволенні позовних вимог наполягав.

 Відповідач  явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

 Під час розгляду справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою технічним засобів запису.

 Розгляд справи відкладався, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

 Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд –

                                                         ВСТАНОВИВ :

24.02.2010 р.  між відповідачем  по справі   (Замовник) та позивачем ( Підрядник )  було укладено договір підряду  №2., додатками до якого є календарний графі будівництва вказаного об'єкту, договірна  ціна на будівництво,  календарний графік  фінансування вказаного об'єкту ( а. с. 9 – 21 ).

Оригінали вказаних документів були досліджені судом в судовому засіданні.    

Відповідно до п. 2.1 вказаного  Договору підрядник зобов'язався побудувати у відповідності до проектної документації і здати у встановлений договором строк каплицю, що входить до складу об'єктів нового будівництва з  комплексу будівель та споруд Музейного історико – меморіального комплексу героїчним захисникам Севастополя «35 –а Берегова батарея».  

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору строки виконання робіт визначаються на підставі календарного плану будівництва.  

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору загальна договірна ціна робот, передбачена даним договором є динамічною і складає 512 690,40 грн.; договірна ціна першого етапу робіт, передбачена цим договором, є динамічною і складає 336 309,60 грн.

Відповідно до п. 4.2 вказаного договору ціна робіт визначена затвердженою замовником договірною ціною, локальним кошторисом підлягає коригуванню у випадках:

-          Зміни обсягу і складу робіт за рішенням замовника;

-          Зміна законодавства України в галузі будівництва і оподаткування. Що впливають на вартість робіт;

-          Зупинення виконання робіт за рішенням замовника або в зв'язку з дією обставин непереборної сили;

-          Зміна строків виконання робіт за рішенням або за виною замовника;

-          При зміні вартості матеріалів, що закладені в договірної ціні.

Відповідно до п. 3.2 вказаного договору виконання будівельних робіт повинно бути розпочате підрядником не пізніше трьох календарних днів з моменту отримання від замовника авансу, проектної документації на об'єкт  будівництва каплиці.

У виконання вказаного відповідачем було перераховано на користь позивача аванс у загальній сумі 150 000 грн., а саме: 24.02.2010 р. було перераховано 75 000 грн. і 12.03.2010 р. – 75 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками ( а. с. 45 – 46 ) та відповідними  податковими накладними ( а. с. 132 – 133 ).

Відповідно до п. 5.2 вказаного договору розрахунки за виконані роботи замовник здійснює на підставі актів приймання виконаних робіт по формі КБ – 2в, КБ -3, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.  5.3  вказаного договору оплата виконаних робіт здійснюється на протязі 5 – ти календарних днів з  дня пред'явлення чергового етапу виконаних робіт до приймання – передачі і після підписання вказаних у даному пункті документів.     

Відповідно до п. 5.4 вказаного договору несвоєчасність приймання з боку замовника не може слугувати підставою для затримки сплати пред'явлених до здачі – приймання робіт.       

Акти виконаних робіт виготовляє  підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника в строк не пізніше 20 – ого числа поточного місяця. Замовник на протязі 3 – х банківських днів зобов'язаний здійснити приймання виконаних робіт і підписати акт або надати мотивовану відмову від приймання виконаних робіт.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У виконання умов вищевказаного договору позивачем були здійснені в березні 2010 р.  передбачені договором підрядні роботи на загальну суму 175 176,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних  робіт №1,  №2 і №3, які були підписані представниками обох сторін 30.03.2010 р. та завірені відповідними печатками ( а. с. 23 – 32 ) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2010 р. ( а. с. 22 ).

Також в травні 2010 р. позивачем було виконано підрядні роботи на суму 59 688,40 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи  актом №4 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 р. ( а. с. 35 – 39 ) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2010 р. ( а. с. 34 ).

Судом встановлено,  що акт  №4 за травень 2010 р. був підписаний представником позивача, датований 20.05.2010 р. та був 24.05.2010 р.  отриманий представником відповідача про що свідчить його підпис та печатка на реєстрі документів по виконанню за травень 2010 р. по об'єкту «Каплиця» ( а. с. 44 ).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до п. 14.1 вказаного договору приймання фактично виконаних робіт здійснюється щомісячно. Скриті роботи при умові попереднього їх прийняття інспекцією ДАБК у встановленому порядку.

Відповідно до п. 14.2 вказаного договору на протязі трьох робочих днів по закінченню календарного місяця підрядник оформлює акти приймання – передачі робіт форми КБ – 2в, а також довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ -3 і передати їх на узгодження замовнику.   

Відповідно до п. 14.3 вказаного договору замовник на протязі шести робочих днів з моменту отримання від підрядника актів приймання – передачі і довідок про вартість  виконаних підрядних робіт,  зобов'язаний організувати приймання робіт за свій рахунок,  прийняти їх або надати мотивовану відмову. У разі не надання замовником підряднику мотивованої відмови у шестиденний строк, роботи вважаються прийнятими.   

Відповідно до п. 14.4 вказаного договору у разі мотивованої відмови замовника від приймання виконаних робіт сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок, строків їх виконання або способів використання проміжних результатів у разі припинення подальших робіт. Усунення недоліків в роботі здійснюється за рахунок підрядника у узгоджені з замовником строки.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак судом встановлено, що відповідач у встановлений договором шестиденний строк виконані підрядні роботи за травень 2010 р.   не прийняв, одночасно не надавши мотивованої відмови від підписання вказаного акту. Також у порушення п. 14.4 вказаного договору підряду  не був складений двосторонній акт з переліком необхідних доробок, строків їх виконання або способів використання проміжних результатів у разі припинення подальших робіт.

Враховуючи вказане, у відповідності до положень п. 14.3 вказаного договору   підрядні  роботи за травень 2010 р. у розмірі 59 688,40 грн. вважаються прийнятими відповідачем по справі.

Відповідач вказує на той факт,  що  під час проведення будівельно – монтажних робіт відповідачем було передано позивачу товарний бетон М -200 на суму 49 806,95 грн. На підставі вказаного відповідач вважає, що загальна сума отриманих позивачем авансів складає 199 806,95 грн., з врахуванням раніш перерахованих грошових коштів у розмірі 150 000 грн.

Суд не приймає до уваги вказані доводи відповідача в зв'язку з  наступним.

Відповідачем було дійсно передано позивачу бетон марки М -  200  в кількості 105 куб. м. на суму 49 806,95 грн.,  що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреністю на отримання матеріальних цінностей та  актом приймання – передачі ( а. с. 107 – 109 ).

Вказаний факт позивач не заперечує. Згідно пояснень позивача, вартість отриманого бетону не була включена ним у довідку про вартість виконаних робіт за березень, травень 2010 р. та не була виставлена до сплати.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав роботу з матеріалу замовника та вказав в акті виконаних робіт за травень 2010 р. лише самі роботи та їх вартість, а в підсумкової відомості ресурсів – вартість інших витрачених матеріалів без вартості отриманого бетону, фактично зменшивши вартість робіт на вказану суму.   

Відповідач вказує на той факт,  що загальна договірна ціна, передбачена договором підряду  насправді складає 285 216,00 грн., а відповідно до п. 11.3 договору позивачем було призначено свого відповідального представника на об'єкті – головного інженера Гаврилюк М. Д.   

У відзиві на позов та у судовому засіданні відповідач посилався на те, що 24.02.2010р. між позивачем та відповідачем укладений договір підряду №21 на будівництво першого етапу будівництва каплиці, що входить до складу об'єктів нового будівництва комплексу будівель та споруд музейного історико – меморіального комплексу героїчним захисникам Севастополя «35 – а Берегова батарея». Договірна ціна у даному договорі вказана  285 216,00 грн.  Відповідач також вказував на те, що даний договір є зміною раніш підписаного договору підряду №2 від 24.02.2010 р.   

У підтвердження вказаного відповідачем було представлено у судове засідання оригінал вищевказаного договору, який був досліджений судом. Копія договору залучена до матеріалів справи  (а.с. 112-122).

Дослідивши оригінал наданого відповідачем договору, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з наданого договору, він також має дату – 24.02.2010р. та № 2 (на відміну від № 21, який вказано відповідачем у відзиві).

Відповідно до п. 18.2 договору №2, який надано позивачем, внесення змін до даного договору оформлюється додатковою угодою.

Відповідно до п. 18.3 вказаного договору сторона, яка вважає за необхідне внести до договору або розірвати його, зобов'язана направити відповідну пропозицію іншої стороні.

Такі ж пункти містить і договір, наданий відповідачем.

Однак суду не було надано доказів листування  між сторонами по справі щодо внесення змін до вищевказаного договору підряду, а також укладення відповідної додаткової угоди.

Оскільки договори мають одну й ту ж саму дату і номер, неможливо встановити, чи був якійсь з договорів підписаний раніше, тобто чи є один з них новацією.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, представлений відповідачем договір від 24.02.2010 р. №21 суд не може розцінювати як додаткову угоду.

Необхідно зауважити на те, що пункти договору, на які посилається позивач є однаковими за номерами та змістом  в обох договорах.

Також суд приймає до уваги пояснення позивача щодо того, що договір, який наданий відповідачем, підписаний не директором позивача Малько П.В.

Відповідно до наявної в матеріалах справи Довідки АА №135795 з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України керівником позивача є гр.. Малько Петро  Никифорович.  

В матеріалах  справи наявні документи за підписом  Малько Н. Н., наприклад, позовна заява, договір підряду №2, наданий позивачем або  довіреність від 22.12.2010 р. на представництво інтересів ( а. с. 146 ).    

Порівнявши підписи вказаної особи на вказаних документах та підпис на договорі підряду, наданому відповідачем, суд встановив, що підпис на вказаному договорі візуально зовсім інший, ніж підпис директора Малько П.Н. на договорі, який наданий позивачем, та на позовній заяві.

Відповідач наполягає на тому,  що у гр.. Гаврилюк М. Д. має всі необхідні повноваження для підписання договору підряду з боку позивача.

Суд не може з вказаним погодитися в зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 11.3 договору підряду з метою оперативного вирішення питань, які виникають в процесі виконання робіт,   сторони, на протязі 10 – ти календарних днів з моменту укладення даного договору, визначають своїх повноважних представників на будівельному майданчику, визначають коло їх повноважень та інформують про це в письмової формі один іншого.

Відповідно до наказу директора ПП «Монтажбудсервіс» №32 від 24.02.2010 р. відповідальним на будівництво передбаченого договором об'єкту було призначено гр.. Гаврилюка Миколая Дмитровича (  а. с. 123 ).   

Однак відповідно до п. 11.4 вказаного договору повноважень представників сторін повинно бути достатньо для вирішення оперативних питань будівництва, здійснення контролю за виконанням договірних зобов'язань. До повноважень представників сторін не відноситься прийняття рішень про зміну умов договору даного договору,  звільнення іншої сторони від зобов'язань, підписання додаткових угод.  

Інших доказів того, що договір, наданий ним в судовому засіданні, підписаний з боку позивача повноважною особою, відповідач не надав.

Відповідач наполягав на тому, що остаточні  розрахунки з позивачем можливі після складання ітогового акту по об'єкту і архітектурно – технічного паспорту.

З даного приводу суд вважає за необхідне вказати на наступне.  

Відповідно до п. 14.5 обох договорів підряду,  після виконання  всіх передбачених проектом робіт і їх приймання замовником, підрядник разом з замовником складає ітоговий акт виконаних робіт по об'єкту в цілому. Дата підписання цього акту сторонами є датою закінчення будівельних робіт.

Однак, оскільки всі передбачені проектом роботи ще не завершені, то і складання вказаних стогових документів не є можливим.

До того ж умови обох договорів  підряду №2 від 24.02.2010 р.   не пов'язують здійснення розрахунків між сторонами зі складанням вищевказаних ітогових документів.

При таких обставинах, враховуючи те, що позивачем було виконано підрядні роботи за вищевказаний період на суму 234 864,60 грн., а відповідач сплатив вищевказані роботи тільки на суму 150 000 грн., то позовні вимоги в частині стягнення боргу розмірі 84 864,60 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 6314,70 грн.    

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 16.8 обох  договорів підряду у разі порушення строків оплати, передбачених даним договором. замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 1% від суми договірної ціни за кожен день прострочення платежу.

Суд вважає за необхідне зауважити,  що відповідно до  ст.. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При таких обставинах суд дійшов висновку перерахувати пеню з врахуванням вказаної норми.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період 01.06.2010 р. по 10.11.201 р.

Однак як вже було вказано вище  пунктами  14.3 вказаного договору підряду зазначено, що  замовник на протязі шести робочих днів з моменту отримання від підрядника актів приймання – передачі і довідок про вартість  виконаних підрядних робіт,  зобов'язаний організувати приймання робіт за свій рахунок,  прийняти їх або надати мотивовану відмову. У разі не надання замовником підряднику мотивованої відмови у шестиденний строк, роботи вважаються прийнятими.   

Відповідач акт виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт за травень 2010 р. отримав 24.05.2010 р.

Таким чином, він повинен був прийняти вказані роботи на протязі 6 – ти робочих днів, тобто до 01.06.2010 р. включно.

Оскільки мотивованої відмови від відповідача не надходило, то дані роботи вважаються прийнятими 01.06.2010 р.

У відповідності до п. 5.3 вказаного договору оплата  за роботи здійснюється на протязі 5 – ти календарних днів з дня прийняття робіт. Таким чином, відповідач повинен був сплатити виконані роботи до 06.06.2010 р. включно, чого відповідачем зроблено не було.

При таких обставинах, розрахунок  пені необхідно розпочинати з 07.06.2010 р.

З урахуванням вказаного розмір пені за період з 07.06.2010 р. по 10.11.2010 р. складає 6028,87 грн.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 285,83 грн. необхідно відмовити.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3950,80 грн. за період з липня 2010 р. по жовтень 2010 р. та 3% річних у розмірі 1136,90 грн.  за період з 01.06.2010 р. по 10.11.2010 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено,  що розмір інфляційних втрат розрахований  за період з червня по жовтень 2010 р. складає 3418,66 грн.

З урахуванням вказаного у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат  у розмірі 532,14  грн. необхідно відмовити.

Також суд дійшов висновку, що розмір 3% річних за період з 07.06.2010 р. по 10.11.2010 р. складає 1095,10 грн.

З урахуванням вказаного у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 41,80 грн. необхідно відмовити.

Також позивач просив суд розірвати укладений з відповідачем договір підряду №2 від 24.02.2010 р.

Відповідно до  ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З наведеної норми Господарського кодексу України випливає, що сторона, яка заінтересована у розірванні договору, повинна надіслати про це відповідну пропозицію другій стороні, і лише у разі недосягнення згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання у встановлений строк відповіді така сторона має передати спір на вирішення суду.

Судом встановлено, що позивачем було направлено відповідачу претензію  №1 від 02.08.2010 р. вих.. №54, в якому запропоновано розірвати  укладений між ними вищевказаний договір підряду ( а. с. 47 ).

Надсилання вказаної претензії відповідачу підтверджується наявним в матеріалах справи   описом вкладення до цінного листа ( а. с. 48 ).  

Відповіді на вказаний лист отримано не було.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК.

Суд вважає не виконання відповідачем обов'язку щодо оплати виконаних підрядних робіт  істотним порушенням умов договору і вказане  є  підставою для розірвання підряду №2 від 24.02.2010 р.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам,  відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено про те, що повний текст рішення буде складено 31.01.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  31.01.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                              ВИРІШИВ:

1.        Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кримстальмонтаж», 98400, м. Бахчисарай, вул. Фрунзе, корп.56, оф.206, ( п/р 26003054904007 в КРУ КБ «Приватбанк», м. Сімферополь, МФО 384436, ЗКПО 33793828 )  на користь приватного підприємства «Монтажбудсервіс»,  99066, м. Севастополь, вул. Готська, 34, ( п/р 26009035801702 в АКІБ «Укрсіббанк», м. Харків, МФО 351005, ЗКПО 33727692 )   заборгованість у розмірі 84 864,60 грн., пеню у розмірі 6028,87 грн.,  3% річних у розмірі 1095,10 грн., інфляційні втрати у розмірі 3418,66 грн.,  державне мито у розмірі 1039,07 грн.  та 233,89  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення пені у розмірі 285,83 грн.,  3% річних у розмірі 41,80 грн. та інфляційних втрат  у розмірі 532,14  грн. у позові відмовити.

4.          Розірвати договір підряду №2 від 24.02.2010 р., укладений між   приватним підприємством «Монтажбудсервіс»  і товариством з обмеженою відповідальністю «Кримстальмонтаж».

     Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.