Рішення

від 27.01.2011 по справі 5540-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5540-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

27.01.2011Справа №5002-15/5540-2010

За позовом Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6; ЄДРПОУ 00034022)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Фотон» (95021, АР Крим,                       м. Сімферополь, вул. Данилова, 43; ЄДРПОУ 25128758)

Про стягнення 10 498,78 грн. та спонукання до виконання умов контракту

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Ковальчук І.В., представник, дов. №220/27/д від 12.01.2010

Від відповідача – Гирий В.І., представник, дов. №302/928 від 12.10.2010

Обставини справи: Міністерство оборони України звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Фотон», в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 7 582,12 грн. пені, 2 916,66 грн. штрафу та зобов'язати відповідача виконати умови Державного контракту №251/3/67-06 від 21.07.2006 в частині проведення випробувань наземного пункту прийому та обробки інформації Е-12 у складі комплексу М 100Н.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Державного контракту №251/3/67-06 від 21.07.2006 в частині проведення випробувань наземного пункту прийому та обробки інформації Е-12 у складі комплексу М 100Н, у зв'язку з чим відповідачу було нараховані штрафні санкції, а саме 7 582,12 грн. пені та 2 916,66 грн. штрафу, які відповідачем у добровільному порядку не сплачені, що й стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду про стягнення штрафних санкцій та зобов'язання відповідача виконати умови Державного контракту №251/3/67-06 від 21.07.2006 в частині проведення випробувань наземного пункту прийому та обробки інформації Е-12 у складі комплексу М 100Н.

Представник позивача у судовому засіданні представив суду заяву, у якій вказав, що Державний контракт №251/3/67-06 від 21.07.2006 не є таємним.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, просить суд у позові відмовити та застосувати пропуск строків позовної давності.

Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

21.07.2006 між Міністерством оборони України (замовник) та Відкритим акціонерним товариством «Фотон» (виконавець) був укладений Державний контракт №251/3/67-06 на підставі постанови Кабінету міністрів України №356-4 від 20.03.2006 (далі – Контракт, а.с.6-12).

Також, між сторонами були укладені додаткові угоди до Державного контракту від 21.07.2006 №251/3/67-06, №1 від 18.12.2006 та №2 від 15.06.2007.

Згідно пункту 1.1 Державного контракту, виконавець зобов'язується виконати в інтересах замовника роботи з модернізації наземного рухомого пункту прийому Е-12 «Бочка», технічного нагляду та супроводження експлуатації засобів повітряної розвідки в обсягах та терміни, зазначені у специфікації виконання робіт, яка є невід'ємною частиною контракту, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до пункту 3 Додатку №1 Специфікація виконання робіт до Державного контракту від 21.07.2006 №251/3/67-06, термін виконання робіт по проведенню випробовувань наземного пункту прийому та обробки інформації Е-12 у складі            комплексу М 100Н встановлений до 10.12.2007.

Частиною 2 пункту 4.1 Державного контракту передбачено, що виконавець після виконання робіт подає замовнику через представництво замовника №800 проекти протоколів погодження договірних цін на виконані роботи, акти приймання виконаних робіт, табель відпрацьованого часу, затверджений командиром військової частини, в якій проводились роботи, та розрахунково-калькуляційні матеріали після чого представництво замовника №800 надає відповідний висновок замовнику.

Матеріали справи свідчать, що у акті приймання робіт, виконаних згідно Державного контракту від 21.07.2006 №251/3/67-06, підписаного 11.06.2009, роботи по пункту 3 Додатку №1 Специфікація виконання робіт до Державного контракту від 21.07.2006 №251/3/67-06 виконані у повному обсязі (а.с.53).

Відповідно до пункту 5.1 Державного контракту, Виконавець за прострочення виконання робіт сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми недовиконаних робіт за кожний день прострочення. За відмову від виконання робіт (невиконання), а також за порушення строків виконання робіт понад 30 діб з Виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості невиконаних робіт.

Отже, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання робіт, позивачем                  були нараховані 7 582,12 грн. пені та 2 916,66 грн. штрафу у відповідності з пунктом                      5.1 Державного контракту.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимог пункту 3 Додатку №1 Специфікація виконання робіт до Державного контракту від 21.07.2006 №251/3/67-06 та вимог чинного законодавства, зобов'язання за договором в частині проведення випробувань наземного пункту прийому та обробки інформації Е-12 у складі комплексу            М 100Н виконав з порушенням строків його виконання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Представник відповідача у відзиві на позов та у судовому засіданні клопотав про застосування строку позовної давності при розгляді даної справи судом.

За приписами статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, позовна давність – це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлені правила щодо спеціальної позовної давності. Так пунктом 1 частини 2 вказаної статті передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки              (штрафу, пені).

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачу стало відомо про порушення свого права 11.12.2007, тобто на наступний день, коли повинно бути виконано зобов'язання.

Отже, з урахування правил встановлених статтею 258 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо вимог позивача по даній справі про стягнення штрафу та пені скінчився 11.12.2008, а позивач звернувся до суду з даним позовом 10.11.2010, про        що свідчить штамп поштового відділення на конверті, в якому надійшла позовна               заява (а.с.23).

Однак, позивач не скористався своїм правом звернення до суду за захистом свого порушеного права у межах встановленого законом строку.

Відповідно до пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною, є підставою для відмови в задоволенні позову.

У зв'язку з викладеним, враховуючи сплив строку позовної давності, суд вважає за необхідне у задоволенні вимог про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Фотон» 7 582,12 грн. пені та 2 916,66 грн. штрафу відмовити.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати умови Державного контракту №251/3/67-06 від 21.07.2006 в частині проведення випробувань наземного пункту прийому та обробки інформації Е-12 у складі комплексу М 100Н суд вважає за необхідне зазначити наступне.

21.07.2006 між Міністерством оборони України (замовник) та Відкритим акціонерним товариством «Фотон» (виконавець) був укладений Державний контракт №251/3/67-06 на підставі постанови Кабінету міністрів України №356-4 від 20.03.2006 (далі – Контракт, а.с.6-12).

Також, між сторонами були укладені додаткові угоди до Державного контракту від 21.07.2006 №251/3/67-06, №1 від 18.12.2006 та №2 від 15.06.2007.

Згідно пункту 1.1 Державного контракту, виконавець зобов'язується виконати в інтересах замовника роботи з модернізації наземного рухомого пункту прийому Е-12 «Бочка», технічного нагляду та супроводження експлуатації засобів повітряної розвідки в обсягах та терміни, зазначені у специфікації виконання робіт, яка є невід'ємною частиною контракту, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до пункту 3 Додатку №1 Специфікація виконання робіт до Державного контракту від 21.07.2006 №251/3/67-06, термін виконання робіт по проведенню випробовувань наземного пункту прийому та обробки інформації Е-12 у складі            комплексу М 100Н встановлений до 10.12.2007.

Частиною 2 пункту 4.1 Державного контракту передбачено, що виконавець після виконання робіт подає замовнику через представництво замовника №800 проекти протоколів погодження договірних цін на виконані роботи, акти приймання виконаних робіт, табель відпрацьованого часу, затверджений командиром військової частини, в якій проводились роботи, та розрахунково-калькуляційні матеріали після чого представництво замовника №800 надає відповідний висновок замовнику.

Матеріали справи свідчать, що у акті приймання робіт, виконаних згідно Державного контракту від 21.07.2006 №251/3/67-06, оформленого 12.05.2008 та підписаного 11.06.2009, роботи по пункту 3 Додатку №1 Специфікація виконання робіт до Державного контракту від 21.07.2006 №251/3/67-06 виконані у повному обсязі (а.с.53).

У висновку акту №25 від 12.05.2008 оцінки технічного стану та спільного функціонування бортових комплексів розвідки літаків СУ-24МР б/н 11, 17, 19 і лабораторії Л-05 вказано, що необхідно продовжити перевірочні роботи на літаках СУ 24МР б/н 11, 17, 19 спільно з лабораторією Л - 05 на землі (а.с.51-52).

Листом від 24.07.2008 позивач звернувся до відповідача з проханням забезпечити прибуття фахівців ВАТ «Фотон» 28.07.2008 до військової частини А2502 для проведення необхідних випробовувань з метою закриття Державного контракту від 21.07.2006 №251/3/67-06 (а.с.102).

Проте, листом від 31.07.2008, відповідач вказав, що в першому півріччі 2008 відповідач пропонував свою допомогу в проведенні літальних випробовувань, а в даний час підприємство завантажено іншими роботами (а.с.104), у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати умови Державного контракту №251/3/67-06 від 21.07.2006 в частині проведення випробувань наземного пункту прийому та обробки інформації Е-12 у складі комплексу М 100Н.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимог пункту 3 Додатку №1 Специфікація виконання робіт до Державного контракту від 21.07.2006 №251/3/67-06 та вимог чинного законодавства, зобов'язання за договором в частині проведення випробувань наземного пункту прийому та обробки інформації Е-12 у складі комплексу            М 100Н належним чином не виконав.

Наявним у матеріалах справи рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2010 по справі №32/404 встановлено, що Державний контракт від 21.07.2006 №251/3/67-06 є договором підряду (а.с.120-122).

Згідно статті 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Представник відповідача у відзиві на позов та у судовому засіданні клопотав про застосування строку позовної давності при розгляді даної справи судом.

За приписами статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, позовна давність – це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 863 Цивільного кодексу України встановлені правила щодо спеціальної позовної давності, так вказаною статтею передбачено, що до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік, а щодо будівель і споруд – три роки від дня прийняття роботи замовником.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачу стало відомо про порушення свого права 12.06.2009, тобто на наступний день після підписання акту приймання робіт, виконаних згідно Державного контракту від 21.07.2006 №251/3/67-06.

Отже, з урахування правил встановлених статтею 863 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо вимог позивача по даній справі про зобов'язання відповідача виконати умови Державного контракту №251/3/67-06 від 21.07.2006 в частині проведення випробувань наземного пункту прийому та обробки інформації Е-12 у складі комплексу   М 100Н скінчився 12.06.2010, а позивач звернувся до суду з даним позовом 10.11.2010, про        що свідчить штамп поштового відділення на конверті, в якому надійшла позовна               заява (а.с.23).

Однак, позивач не скористався своїм правом звернення до суду за захистом свого порушеного права у межах встановленого законом строку.

Відповідно до пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною, є підставою для відмови в задоволенні позову.

У зв'язку з викладеним, враховуючи сплив строку позовної давності, суд вважає за необхідне у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача виконати умови Державного контракту №251/3/67-06 від 21.07.2006 в частині проведення випробувань наземного пункту прийому та обробки інформації Е-12 у складі комплексу М 100Н відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського  процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 31.01.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.