Ухвала
від 01.02.2011 по справі 135-2011
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

135-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Річна, 29/11, к. 305

УХВАЛА

 

 

01.02.2011Справа №5002-30/135-2011

За заявою Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь, вул. Дм. Ульянова, 10 (ЄДРПОУ 22300458).

До боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Гудвіл», м. Сімферополь, вул. Залеська, 41 (ЄДРПОУ 34835989)

Про порушення справи про банкротство.

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від кредитора –  Перелигіна Л.М., представник за дов. від 04.01.2011р. № 46\09-5, у справі.

Від боржника – не з'явився.

За участю ПАТ «Мегабанк» - Белоцький К.О., представник за дов. від 3008.2010р. № 13-579\10д, у справі.

Суть спору: кредитор – Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь (ЄДРПОУ 22300458) звернувся до господарського суду АРК з заявою про  порушення справи про банкрутство у відношенні боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Гудвіл», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 34835989), згідно ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Застосування ініціюючим кредитором ст.52 Закону мотивоване тим, що боржник не знаходиться за місцезнаходженням та має борг по штрафним санкціям перед пенсійним фондом у розмірі 1323,66 грн., (ч. 1 ст. 52 Закону).

Представник кредитора у судовому засіданні заяву про визнання банкрутом підтримав та представив довідку ДПІ в м. Сімферополі, з якої вбачається, що боржник надав останню звідність до ДПІ за 2 квартал 2010р., витяг з ЄДРПОУ на боржника станом на 05.01.2011р. та акт на предмет фактичного місцезнаходження боржника. Зазначені документи залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні приймав участь представник ПАТ «Мегабанк», який надав довідку з відомостями, що боржник має відкритий рахунок, однак руху грошових коштів по рахунку за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. немає.

Представник боржника у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією, вимоги суду не виконав. Причини неявки суду не відомі.

Дослідивши представлені докази, суд вважає, що провадження у справі підлягає припиненню з наступного.

Управлінням було скеровано на адресу боржника рішення № 764 від 25.05.2009р. про застосування штрафних санкцій за ненадання відомостей до системи персоніфікованого обліку у строки, які встановлені законодавством у розмірі 1323,66 грн.

Після цього Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь звернулось з адміністративним позовом  до Окружного адміністративного суду АРК щодо стягнення з боржника суми заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 03.11.2009р. у справі № 2а-10340\09\90170 адміністративний позов задоволено та стягнуто з боржника заборгованість у розмірі 1323,66 грн.

До Центрального ВДВС Сімферопольського РУЮ  був переданий виконавчий лист по справі № 2а-10340\09\90170 щодо стягнення заборгованості для виконання.

Постановою Центральним ВДВС Сімферопольського РУЮ від 31.08.2009р. було відкрито виконавче провадження відносно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Гудвіл», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 34835989).

Згідно положень абзацу 7 статті 1 Закону грошове зобов'язання – є зобов'язанням боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються.

Юридичне значення при порушенні справи про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора – управління має факт наявності заборгованості, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Частина 2 статті 2 Закону України «Про систему оподаткування» визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язків внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Згідно з положеннями ст. 13 даного Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпаний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Закон не відносить суми неустойки (штрафу, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до складу грошового зобов'язання, що складає кредиторські вимоги до боржника (у тому числі безспірні), не зараховуються недоїмка (пеня та штраф).

Відповідна правова позиція викладена в п. 29 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2010р. № Б38\30-10 та постанові Вищого господарського суду України від 14.04.2010р. № б-21\51.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Отже, оскільки визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з сум штрафних санкцій за не надання звітності за 2008 рік, такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону, в площі безспірності грошових вимог, а саме – справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення. Всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», регулюються загальними нормами Закону.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, заява Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь про порушення справи про банкрутство обґрунтована тим, що боржник Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Гудвіл», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 34835989) має перед кредитором заборгованість зі штрафних санкцій у розмірі 1323,66 грн.

Отже, при вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) під час порушення справи про банкрутство, суми фінансових санкцій не можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак у сукупності, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з системного аналізу ст. 52 Закону, слід зазначити, що для порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою органи пенсійного фонду повинні надати докази, які б свідчили про: фактичне припинення боржником господарської діяльності; неможливість установити місцезнаходження боржника (місце діяльності його органів); неподання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У якості підстави для порушення справи про банкрутство боржника, як відсутнього, кредитор зазначив, що керівні органи боржника – юридичної особи відсутні за місцезнаходженням. В судовому засіданні кредитор підтримав сою правову позицію.

01.02.2011р. у судовому засіданні представником кредитора був наданий акт № 27 від 20.12.2010р. про відсутність керівних органів боржника, який, на його думку, є доказом відсутності керівних органів боржника – юридичної особи за місцезнаходженням.

Отже, подаючи заяву про визнання боржника банкрутом, органи пенсійного фонду зобов'язані додати до заяви про визнання банкрутом документи, які б підтверджували наявність обставин, що дозволяють вважати боржника відсутнім, а саме, довідку з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України про державну реєстрацію відсутності за місцезнаходженням юридичної особи та документи, які підтверджують обставини викладені в заяві про визнання банкрутом станом на день розгляду справи.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, заява Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь про порушення справи про банкрутство обґрунтована тим, що керівні органи Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Гудвіл», м. Сімферополь за місцем його знаходження відсутнє, боржник не здійснює підприємницьку діяльність, що на думку заявника підтверджується актом № 27 про відсутність керівних органів боржника від 20.12.2010р.

Стаття 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачає що, місцезнаходження юридичної особи – адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі – виконавчий орган).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 вказаного закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використанні в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частинами 7, 8 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців» передбачено можливість внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, які мають різну правову природу та різні правові наслідки.

Згідно з ч. 8 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений ч. 7 цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі повернення до держаного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Пунктом 105 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» визначено, що, згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (ч. 2), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5). Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі  з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст. 20 вказаного закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб – платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

Тому відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника – юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Ініціюючим кредитором у судовому засіданні було надано суду витяг на боржника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом 05.01.2011р. № 8039966, в якому зазначено місцезнаходження боржника та статус відомостей про юридичну особу - не підтверджено, однак відомостей, що боржник відсутній за місцезнаходженням до реєстру не внесено.

Посилання Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь на акт № 27 про відсутність керівних органів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Гудвіл», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 34835989) від 20.12.2010, як доказ відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Гудвіл», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 34835989) за його місцезнаходженням також не є належними доказами відсутності боржника, з огляду на вимоги статті 34 ГПК України та ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім того, заявник зазначає, що згідно є довідкою ДПІ в м. Сімферополі від 12.01.2011р. № 296\9\28-4, боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Гудвіл», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 34835989) останню звітність надало за другий квартал 2010р.

Проте, вказані доводи Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь не приймаються до уваги, оскільки річний термін неподання податкової звітності, передбачений статтею 52 Закону, на момент подання заяви не сплив.

Аналогічна думка викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.06.2010р. по господарській справі № 2-30\6274-2009, постанові від 27.05.2009р. по справі № 15/410-б-43/495.

З викладених обставин, суд дійшов висновку, що представленими кредитором доказами не підтверджується, що боржник – Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Гудвіл», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 34835989) є відсутнім боржником в розумінні ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, суд вважає, що заява Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь є безпідставною.

Як вказано в пункті 36 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого  було порушено справу про банкрутство боржника, або коли провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, оскільки господарські суди розглядають заяви про порушення справ про банкрутство у разі наявності передбачених ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підстав, а також з урахуванням особливостей передбачених ст. 52 цього Закону, суд приходить до висновку про недоведеність Управлінням ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя, м. Сімферополь підстав для визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Гудвіл», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 34835989) відсутнім боржником, а відтак, припиняє провадження у справі.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 1 - 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Провадження у справі про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа «Гудвіл», м. Сімферополь (ЄДРПОУ 34835989) припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ловягіна Ю.Ю.

Дата ухвалення рішення01.02.2011
Оприлюднено15.02.2011
Номер документу13723235
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —135-2011

Ухвала від 01.02.2011

Господарське

Господарський суд Автономної Республіки Крим

Ловягіна Ю.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні