Рішення

від 03.02.2011 по справі 6074-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6074-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311     

РІШЕННЯ

Іменем України

03.02.2011Справа №5002-18/6074-2010

За позовом – Агропромислового кооперативу «Степ» (97546,  Сімферопольський район, смт. Миколаївка, вул. Леніна, 36)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» ( 97501,  Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул. Кримська, 7)

Про стягнення 97 500,00 грн.          

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Бакулін В.В. – представник, довіреність від 20.01.2011 року;

Від відповідача – Кабанцев Р.А. – представник, довіреність від 04.01.2011 року; Кухарик Д.П. – зам. генерального директора, довіреність від 04.01.2011 року.

СУТЬ СПОРУ: Агропромисловий кооперативу «Степ» – позивач, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль»  – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 97500,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 610, 612 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений Договір № 302/465 від 19.01.2009 року про надання послуг по накопленню у ставках - накопичувачах Агропромислового кооперативу «Степ» умовно очищених вод. 01.01.2010 р. сторонами була підписана Додаткова угода № 1 до Договору про продовження терміну дії Договору. Згідно Договору ціна/тариф 1м.куб. складає 1,50 грн. Оплата замовником послуг проводиться в період 8 календарних днів на підставі рахунку, виставленого позивачем.

У порядку, встановленого Договором, позивач рекомендованою кореспонденцією направив на адресу відповідача розрахунки-фактури на оплату послуг. Також, у порядку досудового урегулювання спору позивач надіслав відповідачу претензію від 01.11.2010 р. № 90 з проханням погасити заборгованість у розмірі 102500,00 грн. Як вказує позивач, відповідач заборгованість погасив частково, перерахував 22.11.2010 року суму у розмірі 5000,00 грн.  07.12.2010 року позивачем була отримана відповідь на претензію, в якій відповідач стверджує, що заборгованість у розмірі 102500,00 грн. не підтверджується даними бухгалтерського обліку та що сплата була здійснена у повному обсязі. Несплата відповідачем коштів у сумі 97500,00 грн. стала підставою для звернення позивача до суду.

02.02.2011 року до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» до Агропромислового кооперативу «Степ» про визнання недійсним договору № 302/465 від 19.01.2009 року, укладений між Агропромисловим кооперативом «Степ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль».

Ухвалою господарського суду АР Крим від 03.02.2011 року  така зустрічна позовна заява повернута без розгляду Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» на підставі статі 63 Господарського процесуального кодексу України.

03.02.2011 року у судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення по суті спору, в яких вказав, що кошти у сумі 5000,00 грн.  були сплачені відповідачем 09.12.2010 року, у зв'язку із чим у дійсний час заборгованість відповідача становить 92500,00 грн.

Суд залучає такі пояснення до матеріалів справи.

Слухання справи відкладалося за клопотанням відповідача у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

19.01.2009 року між Агропромисловим кооперативом «Степ» (виконавець) та  Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» (замовник) укладено договір № 302/465.

Відповідно до пункту 1.1 договору, виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги по накопичуванню умовно-очищених вод замовника у своїх ставках – накопичувачах і наступної утилізації накопичувальних вод шляхом використання для зрощення, а замовник зобов'язується оплачувати послуги виконавця у розмірі і порядку, передбаченому даним договором.

Тобто фактично між сторонами укладено договір про надання послуг.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони  (замовника)  надати послугу,  яка споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави  можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не   суперечить суті зобов'язання.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором  передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно пункту 2.1 договору від 19.01.2009 року (в редакції протоколу розбіжностей від 20.01.2009 року, який підписаний сторонами) ціна/тариф на приймання 1 куб.м. стоків встановлена рішенням 32 сесії 5 скликання Миколаївської селищної ради от 19.01.2009 року (додаток № 1). Підставою для розрахунків вартості фактично прийнятих стоків є Акт спільного зняття показів прибору обліку або розрахунку кількості скинутих вод.

Рішенням 32 сесії 5 скликання Миколаївської селищної ради от 19.01.2009 року узгоджено тариф на послуги по накопиченню в ставках - накопичувачах у розмірі 1,25 грн. за 1 куб.м. без ПДВ.

Пунктом 2.4 договору від 19.01.2009 року (в редакції протоколу розбіжностей від 20.01.2009 року) сторонами погоджено, що у разі відсутності прибору обліку, об'єм фактично скинутих вод визначається згідно з встановленими лімітами за відповідний період (додаток 2). Розрахунковий період: з 1-го по останнє число місяця, в якому надавалися послуги.

У зв'язку із відсутністю прибору обліку, об'єм скинутих вод визначається по додатку № 2 до договору (а.с. 18) і складає:

у серпні 2009 року – 60 тис. куб.м.;

у вересні 2009 року – 30 тис. куб.м.;

у жовтні 2009 року – 15 тис. куб.м.

Згідно пункту 2.3 договору від 19.01.2009 року (в редакції протоколу розбіжностей від 20.01.2009 року) оплата замовником послуг виконавця здійснюється у продовж 8 календарних днів на підставі рахунку, виставленого виконавцем. Рахунки виставляються виконавцем до 10 числа поточного місяця, у якому здійснюється скид умовно-очищених вод.

Судом встановлено, що позивач виставляв відповідачеві наступні рахунки: від 02.08.2010 року на суму 90000,00 грн., від 01.09.2010 року на суму 45000,00 грн., від 01.10.2010 року на суму 22500,00 грн.

Несплата відповідачем коштів у сумі 97500,00 грн. стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення такої заборгованості у примусовому порядку.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідачем 09.12.2010 року були сплачені 5000,00 грн. у виконання зобов'язань за договором від 19.01.2009, що також підтверджується позивачем у письмових поясненнях, наданих у судовому засіданні 03.02.2011 року, у зв'язку із чим суд зазначає наступне.

Так, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вказане положення відповідає статті 15 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та статті 55 Конституції України, якою закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Отже, факт порушення або оспорювання права чи законного інтересу повинен існувати до моменту звернення до суду, який, відповідно, надає право на таке звернення.

Суд звертає увагу, що позовна заява Агропромислового кооперативу «Степ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 97500,00 грн., яка виникла за договором № 302/465 від 19.01.2009 року, була направлена позивачем до суду 15.12.2010 року, що підтверджується поштовим штампом на конверті (а.с. 31). У той час, як заборгованість у сумі 5000,00 грн. була сплачена відповідачем 09.12.2010 року.

Враховуючи те, що станом на дату звернення до суду заборгованість складала 92500,00 грн., а позивачем заявлена до відшкодування сума у розмірі 97500,00 грн., у позивача було відсутнє право на пред'явлення до суду позову про примусове стягнення з відповідача ще 5000,00 грн., у зв'язку з чим в цій частині позову суд відмовляє.

Щодо заборгованості у сумі 92500,00 грн., то відповідач не представив суду доказів оплати позивачеві коштів у сумі 92500,00 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 92500,00 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України,  відносяться на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 03.02.2011 року судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.02.2011 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» (97501,  Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул. Кримська, 7; код ЄДРПОУ 32417960) на користь Агропромислового кооперативу «Степ» (97546,  Сімферопольський район, смт. Миколаївка, вул. Леніна, 36; код ЄДРПОУ 03759725) 92500,00 грн. заборгованості, 925,00 грн. державного мита та 223,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          У частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 5000,00 грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.