Рішення

від 03.02.2011 по справі 6107-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6107-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

03.02.2011Справа №5002-33/6107-2010

за позовом орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м.Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А) в особі Сімферопольської філії «Променерговузел ОП  «Кримтеплокомуненерго» (95047, м.Сімферополь, вул. Вузлова, 9)

до комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання  Желєзнодорожного району м.Сімферополя (95000, м.Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13)

про стягнення 46 359,32 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники :

Від позивача: Щеглов Демид Анатолійович, представник, довіреність від 13.01.2010 р. №20-3/317, ОП  «Кримтеплокомуненерго».

Від відповідача: Дробот Юлія Романівна, представник, довіреність від 11.01.2011 р. № 13/49, КП ЖЕО Желєзнодорожного району м. Сімферополя.

Суть спору: орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго»  в особі Сімферопольської філії «Променерговузел ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача, комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання  Желєзнодорожного району, та просить суд стягнути 46359.32 грн. заборгованості за теплопостачання.  

Заявою від 24 січня 2011 року позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути заборгованість  в розмірі 41599.71 грн. (а.с. 30).

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 13-ТЄ/ІІ-07 від 26 квітня 2007 року та обґрунтовані посиланнями на статті  526, 530, 532, 624 Цивільного кодексу України та статті 193, 197, 198, 218, 234 Господарського кодексу України.  

Відповідач  позов не визнав за мотивами, що викладені у відзиві (а.с. 39-40).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

26 квітня 2007 року між Сімферопольською філією «Променерговузел» орендного підприємства «Критеплокомуненерго» (продавець) та комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне об'єднання» Желєзнодородного району (покупець) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 13-ТЄ/ІІ-07 (а.с. 6-9).   

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець взяв на себе зобов'язання  продати покупцю теплову енергію у вигляді опалювання та гарячої води для опалення у кількості, передбаченій  договорами, з урахуванням температурних графіків, а покупець зобов'язався прийняти від продавця теплову енергію та оплатити її по встановленим тарифам та в передбачені договорами строки. Сторони також зобов'язалися керуватися Законами України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про теплопостачання», а також  іншими актами діючого законодавства України  та АР Крим.  

Теплова енергія надається покупцю відповідно до «Відомостей по будівлям (спорудам) та потребам в тепловій енергії покупця» (додатки до договорів № 1), якими передбачений центральний, якісний регульований відпуск теплової енергії відповідно до графіку зміни температури води у залежності від температури зовнішнього повітря (пункт 2.1 договору).

Фактичне споживання теплової енергії по приладам обліку тепла підтверджується актом-довідкою, підписаною повноважними   представниками двох сторін та  наданої споживачем не пізніше 29 числа розрахункового (поточного) місяця, та є невід'ємною частиною договорів. У разі ненадання споживачем актів-довідок у встановлений строк або відмові від підписання таких актів, продавець  має право провести розрахунок споживання опалювальної енергії по проектним паливним навантаженням без наступного перерахунку (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться  щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, в грошовій або іншій, не забороненій діючим законодавством формі. Допускається передоплата в будь-якому розмірі, за узгодженням сторін.   

З матеріалів справи вбачається, що поставка теплової енергії відповідачу здійснювалося за тарифами, встановленими та затвердженими  рішеннями та розпорядженнями Ради міністрів АР Крим та Сімферопольської міської ради АР Крим (а.с. 37-38).

Позивач стверджує, що відповідачем оплата послуг з теплопостачання здійснювалася несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за період з липня 2009 року по вересень 2010 року за ним склалась заборгованість в розмірі 41599.71 грн.

У зв'язку з тим, що оплата за отримані послуги теплопостачання відповідачем проведена не була, це з'явилося підставою для звернення орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» із даною позовною заявою до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв'язку з невиконанням зобов'язання за договором про надання послуг, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань, а також Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198 (надалі - Правила).  

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 4 Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пунктом 1.1 договору продавець  взяв на себе зобов'язання  продати покупцю теплову енергію у вигляді опалювання  та гарячої води  для  опалення у кількості, передбаченій  договорами, з урахуванням температурних графіків, а покупець зобов'язався прийняти від продавця теплову енергію та оплатити її по встановленим тарифам та в передбачені договорами строки.

Також, відповідно до пункту 3.2.2 договору покупець зобов'язався додержуватися умов та порядку  оплати спожитої теплової енергії в об'ємах  та в строки, передбачені даним договором.  

Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться  щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, в грошовій або іншій, не забороненій діючим законодавством формі.  

Однак, як стверджує позивач, отримана відповідачем теплова енергія була  оплачена ним лише частково, в результаті чого за період з липня 2009 року по вересень 2010 року за ним склалась заборгованість  в розмірі 41599.71 грн., що підтверджується розрахунками заборгованості наданими позивачем (а.с. 41).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Крім того, зі змісту  спірного договору вбачається, що він за своєю суттю є платним договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього обов'язку оплачувати отримані послуги.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини  на які вона посилається  як на вимогу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені  певними  засобами доказування, не можуть  підтверджуватися  іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 41599.71 грн. відповідачем суду не представлено.  

При цьому, представник відповідача в процесі розгляду справи не заперечував проти наявності у нього заборгованості перед позивачем, але оспорював її розмір, оскільки за його твердженням, не був належним чином повідомлений  продавцем теплової енергії про зміну тарифів на опалення та теплопостачання.

Суд вважає такі доводи необґрунтованими, виходячи зі змісту пунктів 6.1 та 6.2 договору  купівлі-продажу  теплової енергії № 13-ТЄ/ІІ-07 від 26 квітня 2007 року.

Так, в пункті 6.1 договору передбачена обов'язковість узгодження тарифів органами місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 6.2 договору при зміні цін на енергоресурси, воду, матеріали, теплову енергію, зміну податкового та бюджетного законодавства, що впливають на собівартість теплової енергії, з  моменту цих змін продавцем автоматично змінюються тарифи на теплову енергію, що відпускається.

Отже, таким чином суд погоджується з доводами позивача про відсутність у нього такого обов'язку як повідомлення покупця теплової енергії про зміну тарифів.

В обґрунтування розмірів тарифів на поставлену теплову енергії, зазначених в розрахунку заборгованості, позивачем були надані рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (а.с. 37, 38), якими вони були затверджені.      

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 41559.71 грн. заборгованості за фактично спожиту  теплову енергію.  

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, понесені позивачем при оплаті ним державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.  

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 07 лютого 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                 вирішив:

1.          Позов  задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання» Желєзнодорожного району м. Сімферополя (м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13, ЄДРПОУ 05480542) на користь  орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»  в особі Сімферопольської філії «Променерговузел» (м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, Сімферополь, вул. Вузлова, 9,  р\р 260020197771 в КФ АБ «Експрес Банк», м. Сімферополь, МФО 384674,  ЄДРПОУ 26178238) 41599.71 грн. заборгованості, 415.99 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ  видати після набрання рішенням законної сили.     

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.