Рішення

від 08.02.2011 по справі 5625-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5625-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2011Справа №5002-15/5625-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-оздоровчий комплекс «Московський» (98520, АР Крим, м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Паркова, 24; ЄДРПОУ 30121990)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський санаторно-курортний центр» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 56; 95000, АР Крим,                      м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 1/40; ЄДРПОУ 30271252)

Про стягнення 195 130,50 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Репнєвський С.Е., представник, дов. б.н. від 24.06.2010, Папірний Д.І., представник, дов. б.н. від 24.06.2010

Від відповідача – Костюков І.М., представник, дов. б.н. від 01.12.2010

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікувально-оздоровчий комплекс «Московський» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський санаторно-курортний центр» про стягнення 65 043,50 грн. штрафних санкцій та 130 087,00 грн. збитків.

У судовому засіданні 03.02.2011 представник позивача надав суду заяву про збільшення суми збитків та часткову відмову від суми штрафних санкцій, відповідно до якої відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 29 263,50 грн. штрафних санкцій та просить суд стягнути з відповідача 35 780,00 грн. штрафних санкцій та 152 970,00 грн. збитків.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти відмову від позовних вимог в частині стягнення 29 263,50 грн. штрафних санкцій, оскільки це не порушує           чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині,  відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у письмових пояснення визнає позов в частині стягнення 28 851,00 грн. штрафу, в іншій частині задоволення позовних вимог просить суд відмовити.

У судових засіданнях оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.02.2011 суд вийшов до нарадчої кімнати. 08.02.2011 після виходу з нарадчої кімнати, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського  процесуального кодексу України, представники сторін на оголошення рішення не з'явилися.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

07.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікувально-оздоровчий комплекс «Московський» (далі – ТОВ «ЛОК «Московський», позивач) та Товариством              з обмеженою відповідальністю «Кримський санаторно-курортний центр» (далі –                  ТОВ «КСКЦ», відповідач) був укладений договір № 1 (далі – Договір, а.с.8-9).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, ТОВ «КСКЦ» направляє, а ТОВ «ЛОК «Московський» бере на себе обов'язки по прийому, тимчасовому проживанню                         та харчуванню індивідуальних туристів та організованих туристичних груп на базі                   ТОВ «ЛОК «Московський» за узгодженими цінами (пункт 3.1 Договору), квотами та строками, згідно Додатку №1 та Додатку №2, які є невід'ємними частинами даного договору, на умовах визначених даним договором та згідно умов Закону України «Про туризм».

Додатком №1 до Договору встановлено, що ТОВ «КСКЦ» надається квота на 99 місць у різних номерах ТОВ «ЛОК «Московський» (а.с.10).

Згідно пункту 2.4.1 Договору, ТОВ «КСКЦ» зобов'язується своєчасно оплатити вартість обслуговування згідно умов даного договору (пункт 3.1 Договору та Додаток №2).

Додатком №2 до Договору встановлено графік оплатити вартості обслуговування по Договору по 10% в місяць з 18.01.2010 по 18.10.2010 (а.с.11)

У пункті 3.1 Договору вказано, що ТОВ «КСКЦ» зобов'язано оплатити вартість путівок  із розрахунку 88 грн. за кожен люд/день в будь-якому номері на основному місці згідно Додатку №1. При розміщенні на додаткових місцях встановлюється знижка 50%.

01.08.2010 сторони по договору уклали Додаткову угоду №1, відповідно до якої, з 01.08.2010 встановлюється вартість путівки з розрахунку 90 грн. за кожен люд/день в будь-якому номері на основному місці згідно Додатку №1 (а.с.13).

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що ТОВ «КСКЦ» вносить передоплату від повної вартості путівок по графіку та строки, визначені в Додатку №2.

Додатком №3 до Договору, сторони визначили, що в дні заїзду квота виділених             ТОВ «КСКЦ»  місць зменшується на 50% (а.с.12).

Відповідно до пункту 3.4 Договору, підсумкова звірка між сторонами по наданому обслуговуванню за 2010 рік проводиться станом на 02.10.2010, при цьому, виявлена у сторін заборгованість підлягає погашенню на протязі 10 днів з моменту підтвердження результатів звірки.

Згідно пункту 4.1 Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання по будь-яким причинам сторонами умов даного договору, винна сторона несе відповідальність у розмірі нанесених збитків, якщо інше не  визначено умовами даного договору або чинним законодавством.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що ТОВ «КСКЦ» не має права в односторонньому порядку відмовитися від обслуговування в період з 02.06.2010 по 02.10.2010 та зобов'язано оплатити всі основні місця згідно Додатку №2 та пункту 3.1 Договору. У випадку недозаїзду відпочиваючих на місця по квоті ТОВ «КСКЦ» згідно Додатку №1, ТОВ «КСКЦ» при кінцевому розрахунку оплачує штраф за пустуючі основні місця у розмірі 50% від основної вартості путівки.

Згідно пункту 9.1 Договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010.

Відповідно до пункту 9.2 Договору, даний договір може бути достроково розірваний у разі: взаємної згоди сторін або порушення однією із сторін діючого законодавства.

Пунктом 9.3 Договору ТОВ «ЛОК «Московський» залишив за собою право розірвати достроково договір в односторонньому порядку при умові несвоєчасно здійсненої               ТОВ «КСКЦ» згідно Додатку №2 та пункту 2.4.1 Договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що позивач 18.09.2010 в односторонньому порядку припинив дію Договору №1, однак не надав суду жодного належного доказу припинення дії даного договору в односторонньому порядку або дотримання встановленого чинним законодавством порядку розірвання Договору.

Отже, сторонами не представлено суду доказів розірвання або визнання недійсним Договору №1  від 07.12.2009.

Неналежне виконання ТОВ «КСКЦ» своїх зобов'язань по договору №1 від 07.12.2009, щодо не заповнення встановленої договором квоти люд/днів у липні, серпні, вересні та жовтні 2010 року, призвело до нарахуванням позивачем штрафних санкцій у розмірі 35 780,00 грн. та збитків у розмірі 152 970,00 грн. й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що ТОВ «КСКЦ» не має права в односторонньому порядку відмовитися від обслуговування в період з 02.06.2010 по 02.10.2010 та зобов'язано оплатити всі основні місця згідно Додатку №2 та пункту 3.1 Договору.

Судом встановлено, що згідно Договору №1 від 07.12.2009, Додаткової угоди                   та Додатків до нього, до сплати за квотні місця підлягає грошова сума у розмірі 1 057 516,00 грн., однак відповідач сплатив позивачу лише 999 556,00 грн., з яких    945 251 грн. за квотні місця та 54 305,00 грн. за додаткові місця, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 14.05.2010 по 16.09.2010 (а.с.72-103), у зв'язку з чим позивач поніс збитки в розмірі 112 265,00 грн. у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), на який позивач розраховував у разі належного виконання зобов'язання відповідачем.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №1 від 07.12.2009 щодо не заповнення встановленої договором квоти люд/днів у липні, серпні, вересні та жовтні 2010 року.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського кодексу України, особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Згідно пункту 2 статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Доводи позивача про зарахування штрафних санкцій у розмірі 40 705,00 грн. як однорідних грошових вимог, судом до уваги не приймаються, оскільки позивач не представив суду належних доказів зарахування однорідних грошових вимог відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №1 від 07.12.2009 щодо не заповнення встановленої договором квоти люд/днів у липні, серпні, вересні та жовтні 2010 року, у зв'язку з чим позивачем понесені збитки у розмірі 112 265,00 грн., отже позовні вимоги про стягнення збитків підлягають частковому задоволенню у розмірі 112 265,00 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 35 780,00 грн. штрафних санкцій.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у випадку недозаїзду відпочиваючих на місця по квоті ТОВ «КСКЦ» згідно Додатку №1, ТОВ «КСКЦ» при кінцевому розрахунку оплачує штраф за пустуючі основні місця у розмірі 50% від основної вартості путівки.

Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Господарського кодексу України встановлено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського кодексу України, особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку, пунктом 4.2 Договору передбачено, що у випадку недозаїзду відпочиваючих на місця по квоті ТОВ «КСКЦ» згідно Додатку №1, ТОВ «КСКЦ» при кінцевому розрахунку оплачує штраф за пустуючи основні місця у розмірі 50% від основної вартості путівки.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується розмір штрафних санкцій за             не заповнення встановленої договором квоти люд/днів у липні, серпні, вересні та жовтні 2010 року на суму 56 132,50 грн. (112 265,00 грн. збитків * 50%  = 56 132,50 грн.), однак позивач просить суд стягнути з відповідача 35 780,00 грн. штрафних санкцій.

Отже, заявлена позивачем сума штрафних санкцій у розмірі 35 780,00 грн. визнається судом обґрунтованою, належним чином підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами суду не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в частині стягнення 29 263,50 грн. штрафних санкцій, підлягає припиненню в зв'язку з відмовою позивача від заявлених вимог.

Після виходу з нарадчої кімнати, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського  процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 4 частини 1 статті 80, статтями 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський санаторно-курортний центр» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 56; 95000,                          АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 1/40; ЄДРПОУ 30271252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-оздоровчий комплекс «Московський» (98520, АР Крим, м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Паркова, 24; ЄДРПОУ 30121990) 112 265,00 грн. збитків, 35 780,00 грн. штрафних санкцій,  1480,45 грн. державного мита та 160,25 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 29263,50 грн. штрафних санкцій провадження у справі припинити.

4.          В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-оздоровчий комплекс «Московський» (98520, АР Крим, м. Алушта, с. Малоріченське,                     вул. Паркова, 24; ЄДРПОУ 30121990) на користь Державного бюджету (код платежу 22090206, одержувач – держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, , ЄДРПОУ 34740405) 228,86 грн. державного мита.

6.          Накази видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування|  законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 10.02.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.