Рішення

від 07.02.2011 по справі 5771-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5771-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305

РІШЕННЯ

Іменем України

07.02.2011Справа №5002-30/5771-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченський морський завод «Фрегат», м. Керч, вул. Кірова, 54-А (ЄДРПОУ 32316153).

До відповідача Керченського загону морської охорони (Військова частина 1472), м. Керч, вул. Набережна, 1 (ЄДРПОУ 14321541).

Про стягнення 11251,80 грн.

Суддя Ловягіна Ю.Ю.    

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Житніков А.А., представник за дов. від 08.12.2010р. № 135, у справі.

Від відповідача – Бурч В.В., представник за дов. від 18.01.2010р. № 1-10. у справі.

Суть спору: позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Керченський морський завод «Фрегат», м. Керч (ЄДРПОУ 32316153) звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Керченського загону морської охорони (Військова частина 1472), м. Керч (ЄДРПОУ 14321541) про стягнення суми заборгованості за договором № 32-09 від 15.04.2009р. за зберігання судна «Налім» пр. 50150 зав. № 051 встановлений на кільблоки на відкритій території Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченський морський завод «Фрегат» у розмірі 10182,38 грн., пеню у розмірі 1069,42 грн. та судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.04.2009р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №32-09 зберігання судна «Налім» пр. 50150 зав. №051, від виконання умов якого, а саме внесення плати за зберігання майна, Керченський загін морської охорони (Військова частина 1472) ухиляється, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з квітня 2009 року по жовтень 2009 року в розмірі 10182,38грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути пеню в розмірі 1069,42грн. та судові витрати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що 16.06.2009р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченський морський завод «Фрегат», м. Керч надійшло письмове повідомлення про розірвання договору зберігання №32-09 у зв'язку з неможливістю його виконання, тому Керченський загін морської охорони (Військова частина 1472), м. Керч погодився з повідомленням про розірвання договору та ніяких заперечень проти такого повідомлення не надав позивачу. Вважає, що договір припинив свою дію з червня 2009 року, у зв'язку з чим у відповідача немає обов'язку по сплаті 10182,38грн. за зберігання судна, 1069,42грн. штрафних санкцій та 348,52грн. судових витрат.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.01.2011р. розгляд справи був продовжено на підставі ст. 69 ГПК України за клопотаннями сторін до 15.02.2011р.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Інших доказів представлено в матеріали справи не було.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд -

в с т а н о в и в:

15 квітня 2009 року між Військовою частиною 1472 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керченський морський завод «Фрегат» (виконавець) був укладений договір №32-09 про зберігання судна «Налім» пр. 50150 зав. №051 (а.с. 8-9).

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Розділом 1 встановлено, що виконавець зобов'язується зберігати та повернути в цілості предмет зберігання, далі – Майно, яке передано йому на зберігання замовником.

Відповідно до п. 2.1 договору найменування Майна – судно «Налім» пр. 50150 зав. №051 у  встановлений на кіль блоки, розташований на відкритій території ТОВ Керченський морський завод «Фрегат» з червня 1996 р. у непофарбованому стані.

Розділом 3 договору встановлений порядок передачі та зберігання, зокрема п. 3.2 встановлено, що Майно приймається та передається у відповідності з актом приймання-передачі.

14 квітня 2009 року сторонами був підписаний акт приймання передачі судна «Налім» пр. 50150 зав. №051 до договору відповідального зберігання (а.с. 10).

Пунктом 3.4 передбачений строк зберігання. Так відповідно до п. 3.4.1 договору початок зберігання з 01.01.2009р., а закінчення зберігання, згідно з п. 3.4.2 договору, за заявкою замовника.

Частиною 1 статті 946 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

За умовами п. 4.1 договору за зберігання Майна замовник сплачує виконавцю винагороду у наступному порядку та розмірах: вартість за зберігання за один місяць складає 1563,73грн. (додаток № 1) (п. 4.1.1 договору); оплата повинна бути перерахована виконавцю щомісячно протягом 5 банківських днів з моменту закінчення місяця за виставленим рахунком (п. 4.1.2 договору).

Розмір витрат на зберігання майна встановлений кошторисом, який є додатком до договору № 1.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з  01.01.2009р. з правом пролонгації.

16 червня 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Керченський морський завод «Фрегат» на адресу відповідача був скерований лист, яким повідомлялось про намір розірвати договір зберігання (а.с. 49).

Відповідач з цього приводу зазначає, що отримавши цей лист погодився з повідомленням про розірвання договору зберігання №32-09 від 15.04.2009р., письмових повідомлень з цього приводу позивачу не надсилав та вважає, що з червня 2009 року договір припинив дію, а тому обов'язку по сплаті 10182,38грн. за зберігання судна та 1069,42грн. штрафних санкцій у нього немає.

Суд не згоден з позицією відповідача щодо припинення дії договору з наступного.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Так 16.06.2009р. позивач скерував на адресу відповідача, в порядку частини 2 статті 188 Господарського кодексу України, лист, який за своїм змістом є пропозицією розірвати договір зберігання №32-09 від 15.04.2009р.

Як пояснює сам відповідача, відповіді він не надавав, що суперечить нормі вищенаведеній статті, недотримання вимог якої не дає права вважати договір розірваним.

Крім того, відповідно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Частиною 3 статті 946 ЦК України встановлено, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст. 948 ЦК України).

Після одержання листа про розірвання договору відповідач також не направляв позивачу вимог про повернення майна, що передбачено п. 5.1.7 договору.  

Фактично майно - судно «Налім» пр. 50150 зав. №051 повернуто відповідачу 13.10.2009 р. по акту приймання-передачі (а.с. 56).

Наведені норми права та встановлені судом факти, які підтверджуються матеріалами справи, спростовують доводи відповідача про припинення договору. З огляду на викладене, суд вважає, що договір було розірвано з дня його повернення за актом приймання-передачі від 13.10.2009р., а тому вимоги позивача щодо стягнення суму боргу за період з квітня по жовтень 2009 року є правомірними.

Відповідно до п. 5.2.2 договору замовник зобов'язаний оплатити послуги виконавцю відповідно до п. 4.1 договору по виставленому рахунку.

30 вересня 2010 року на адресу відповідача ТОВ «Керченський морський завод «Фрегат» скерувало претензію за вих. №114 (а.с. 12) з вимогою погасити заборгованість. До претензії був прикладений рахунок-фактура  №СФ-0000512 від 22.09.2010р. (а.с. 13), який був повернутий відповідачем без оплати.

На підставі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

По підрахунку позивач за відповідачем утворилась заборгованість з оплати послуг зберігання за період зберігання майна з квітня 2009 року по жовтень 2009 року у розмірі 10182,38грн.

Вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню з наступного.

Як слідує з додатку № 1 до договору, кошторис витрат по зберіганню майна встановлений в сумі 1563,73 грн. з ПДВ. Позивач розраховує борг за 6,5 місяців прострочення оплати – з квітня 2009 року по 13 жовтня 2009 року (день повернення майна).

Однак позивачем допущена арифметична помилка при розрахунку боргу. Так,  стягненню підлягає сума за наступним розрахунком: 6 місяців (з квітня по вересень) * 1563,73грн. (розмір оплати послуг зберігання за місяць, відповідно п.п. 4.1.1 договору та кошторису позивача), що дорівнює 9382,38, грн. Та за 13 днів жовтня в розмірі 655,72грн (1563,73грн./31днів у жовтні та помножити на 13 днів прострочення зобов'язання). Таким чином, сума заборгованості за період з квітня 2009 року по 13 жовтня 2009 року складає 9382,38грн. + 655,72 грн. = 10038,10грн.

Крім того, позивачем заявлена до стягнення пеня у розмірі 1069,42грн. від суми заборгованості 10182,38грн. за період з 10 квітня 2009 року по 13 жовтня 2009року.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п 6.7 договору за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків, замовник зобов'язаний оплатити виконавцю пеню в розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми виставленого рахунку у відповідності з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як слідує з розрахунку (а.с.64), позивачем розрахована пеня з порушенням строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ЦК України на усю суму боргу за період, в який вона виникла.

З викладеного, суд вважає за необхідне в частині позовних вимог про стягнення суми пені в задоволенні відмовити

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні, яке відбулося 07 лютого 2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 09 лютого 2011 р.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Керченського загону морської охорони (Військова частина 1472), м. Керч, вул. Набережна, 1 (ЄДРПОУ 14321541) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченський морський завод «Фрегат», м. Керч, вул. Кірова, 54-А (р/р260083301393409 ПИБ  м. Керч , МФО 324548, ЄДРПОУ 32316153) 10038,10 грн. заборгованості за договором зберігання, 100,38 грн. державного мита та 210,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ловягіна Ю.Ю.